Історія з майном незрозумілого походження посадовця ДБР Андрія Чапчая отримала несподіване продовження. Раніше Вищий антикорупційний суд конфіскував майно Чапчая та його дружини — прокурорки з Вінниччини — на мільйони гривень. Після цього його звільнили з ДБР. Однак згодом Чапчай знову повернувся на роботу. Про це стало відомо після публічного розголосу, ініційованого головою парламентського антикорупційного комітету Анастасією Радіною.
Як свого часу повідомляли «Ми Вінничани» з посиланням на дані Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та Вищого антикорупційного суду (ВАКС), історія сумнівного збагачення розгорталася упродовж кількох років. Андрій Чапчай разом із дружиною Юлією Аполоніною, прокуроркою відділу Вінницької обласної прокуратури, оформили у власність цілу низку вартісних активів. Серед них — садовий будинок на околиці Вінниці, дві квартири у столичному житловому комплексі «Французький квартал 2» та машиномісце. Загальна вартість майна сягала 7,7 млн грн, тоді як, за зібраними доказами, різниця між офіційними доходами подружжя та вартістю набутого майна становила понад 7,12 млн грн.
Для оформлення статків використовували схему із залученням родичів. Зокрема, квартиру в Києві, придбану на початку 2020 року майже за 3,8 млн грн, оформили на бабусю Аполоніної. Паркомісце вартістю близько 700 тисяч гривень та ще одну столичну квартиру за 2,8 млн грн, придбану у 2022 році, записали на тітку прокурорки.
У той період Чапчай працював у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції. У 2019 році він навіть отримував нагороду від тодішнього очільника МВС, а також входив до міжвідомчих груп із протидії нелегальному гральному бізнесу та незаконним АЗС.
Однак у суді прокурори САП довели, що, попри номінальних власників-родичів, фактично саме посадовець займався придбанням нерухомості: особисто укладав попередні договори купівлі-продажу, вносив авансові платежі та регулярно оплачував комунальні послуги.
У результаті влітку 2024 року ВАКС визнав ці активи необґрунтованими та стягнув їх у дохід держави. Крім того, суд постановив вилучити ще понад 2,5 млн грн часткової вартості майна.
Після набрання рішенням законної сили Чапчая звільнили з ДБР відповідно до вимог закону. Проте далі події розгорталися за вкрай незвичною хронологією.
Згідно з інформацією, яку оприлюднила голова парламентського антикорупційного комітету Анастасія Радіна (фракція партії «Слуга народу»), директор ДБР Олексій Сухачов підписав наказ про повернення Чапчая на службу ще 12 лютого 2025 року. Водночас ухвала Верховного Суду про зупинення виконання рішення щодо конфіскації майна з’явилася у правовому полі лише майже через місяць — 7 березня 2025 року. Тобто посадовця поновили у відомстві ще до того, як найвища судова інстанція ухвалила відповідне процесуальне рішення.
Окремим питанням стало те, на яку саме посаду повернувся Андрій Чапчай. За словами Анастасії Радіної, його призначили на позицію, яка під час дії воєнного стану дає можливість вилучити декларацію про доходи з публічного електронного реєстру Національного агентства з питань запобігання корупції. Це фактично позбавляє суспільство можливості відстежувати подальші зміни у майновому стані посадовця.
Спроба народної депутатки отримати офіційні пояснення від керівництва бюро наразилася на стіну секретності. У відповідь на парламентський запит ДБР надало документ із грифом «Для службового користування», через що причини поновлення Чапчая залишилися невідомими для громадськості.
Ситуація навколо Андрія Чапчая вже вийшла за межі звичайного кадрового скандалу і стала частиною ширшої дискусії про реформування правоохоронних органів. Подібні історії, за оцінками профільних аналітиків, можуть підривати довіру до системи правосуддя та ставити під сумнів ефективність механізму цивільної конфіскації необґрунтованих активів.
Водночас комплексна реформа ДБР, зокрема запровадження прозорих конкурсів та перевірок на доброчесність, залишається одним із важливих напрямів реформування правоохоронної системи України. Для держави, яка декларує боротьбу з корупцією та прагне до європейської інтеграції, питання прозорості таких кадрових рішень набуває особливого значення.
