Чи справді «Казбек»-Портнов напередодні смерті приїздив до Києва?

Чи справді Андрій Портнов, застрелений 21 травня 2025 року в Мадриді — перебував у Києві 17–18 травня і зустрічався з високопосадовцями, відповідальними за роботу правоохоронних органів? Як відомо, цей діяч, чия багаторічна політична кар’єра супроводжувалася звинуваченнями у співпраці з росією, втік з України після Революції Гідності. Згодом повернувся за президентства Володимира Зеленського, але з початком повномасштабної війни знову виїхав за кордон. Чи варто тепер очікувати чергових «офігенних» історій від керівництва держави — наприклад, про те, як Портнов разом із заступником керівника Офісу президента Олегом Татаровим (якого багато хто вважає його креатурою) вбивав чеченців у Києві в 2022-му? А тепер, мовляв, приїхав мобілізуватися, але не встиг…

За інформацією «Української правди», тіньовий куратор судової мафії Портнов справді перебував в Україні за кілька днів до своєї загибелі. Це підтвердили троє співрозмовників видання з його найближчого оточення та правоохоронних органів.

Агент «Казбек»

Вагомі підтвердження багаторічної діяльності Портнова на користь росії були оприлюднені ще влітку 2020 року у серії публікацій «Агент Казбек та його злочини проти України». Ці матеріали базувалися на даних, отриманих ще у 2014 році, коли вдалося зламати електронні скриньки російських посадовців, причетних до анексії Криму.

Серед зламаної кореспонденції виявилося листування Бориса Рапопорта, заступника керівника управління в адміністрації путіна, який разом із Владиславом Сурковим курував проєкт «Новоросія» – план фактичної окупації східних регіонів України. Значна частина листування Рапопорта велася з абонентом під псевдонімом «Казбек Рашидович». Аналіз його електронної адреси, яка містила в собі ім’я та частину київського телефонного номера, зареєстрованого на дружину Портнова, дозволив ідентифікувати «Казбека» як Андрія Портнова. Опубліковані дампи листування, які розпочинаються з 2013 року, свідчили про активну участь Портнова в обговоренні російських планів щодо України та пропозиції допомоги кремлю.

Спектр антиукраїнської діяльності

Листування «Казбека» з російськими кураторами викрило широкий спектр його підривної діяльності:

1. Законотворча та інформаційна диверсія: 6 травня 2014 року Портнов надіслав Рапопорту проєкт постанови Верховної Ради України про направлення до Міжнародного кримінального суду матеріалів щодо подій 2 травня 2014 року в Одесі, пропонуючи зареєструвати його через депутатів Комуністичної партії України. Це була спроба інформаційної спецоперації проти України. За тиждень такий проєкт був зареєстрований у Верховній раді депутатом від КПУ Антоном Дороховим. Портнов також надавав поради, як спрямовувати діяльність проросійських сил у парламенті для зміни законодавства на користь рф.
2. Витік секретної інформації: 17 червня 2014 року Портнов надіслав до Кремля проєкт змін до Конституції України щодо особливостей місцевого самоврядування на Донбасі, підготовлений в адміністрації президента України. Цей документ надійшов до Верховної Ради лише через два дні, що вказувало на наявність у «Казбека» джерел секретної інформації у вищих ешелонах української влади.
3. Просування через проксі-структури: Портнов активно використовував наближених осіб, зокрема Марину Парінову, яка працювала з ним ще в адміністрації Януковича. У травні 2014 року Портнов запропонував Рапопорту створити громадську організацію під прикриттям правозахисної діяльності для просування російських інтересів (розробка законопроєктів, звернення до судів, розповсюдження інформації). Портнов просив у росіян кошти на цю діяльність, доводячи, що «ця зрада має свою ціну». За менш ніж місяць була зареєстрована громадська організація «Європейська правозахисна спілка», яку очолила Марина Парінова. Серед засновників також були інші колишні колеги Портнова з адміністрації Януковича.
4. Дискредитаційні кампанії: У 2014 році Портнов надсилав к Кремль детальні плани інформаційних кампаній з дискредитації міністерства аграрної політики України, залучаючи до цього Володимира Макара та Мар’яна Заблоцького (головного аналітика аграрної асоціації). Ця діяльність включала псевдоантикорупційні розслідування та публікації в медіа, які схвалювалися і фінансувалися Кремлем. Деякі статті, підписані Мариною Паріновою, збігалися з текстами, які Портнов надсилав Рапопорту на погодження. У 2019 році Макар та Заблоцький заснували ще одну громадську організацію – «Українська аграрна асоціація».
5. Передача оперативних даних: Сурков запитував у «Казбека» інформацію щодо кримінальних проваджень стосовно осіб, що цікавили Кремль. Зокрема, 27 серпня 2014 року Портнов надіслав Суркову секретні матеріали щодо Олександра Шепелєва (колишнього нардепа та бізнесмена, підозрюваного в Україні у тяжких злочинах і роботі на російські спецслужби). Ці документи, підготовлені слідчо-оперативною групою, не підлягали розголошенню, проте через три години після їх появи у Портнова, вони вже були в Кремлі.

Повернення за президентства Зеленського та вплив на владу

Попри численні звинувачення, зокрема у державній зраді (відповідні записи телефонних розмов помічника путіна Сергія Глазьєва про підготовку Портновим «юридичних документів для анексії Криму» були оприлюднені на суді у справі Януковича), Андрій Портнов домігся зняття звинувачень. Щойно Володимир Зеленський переміг на президентських виборах у 2019 році, Портнов повернувся в Україну. Справи проти нього почали швидко закриватися.

Юридична компанія, зареєстрована в офісі, що належить колишнім помічникам Портнова (зокрема Володимиру Макару та Вадиму Фесенку), активно займалася захистом в судах та закриттям кримінальних проваджень проти «патрона», позовами проти опонентів. Цікаво, що співвласники цього офісу та пов’язані адвокати здійснювали значні пожертви у фонд кандидата Володимира Зеленського під час виборчої кампанії 2019 року.

Хоча Портнов офіційно не обіймав посад за Зеленського, його вплив, за твердженнями багатьох джерел, зберігався. Зокрема, Олег Татаров, який працював з Портновим над Кримінально-процесуальним кодексом і був «обличчям міліції» під час розгону Майдану, а згодом став адвокатом Портнова, був призначений заступником глави Офісу президента, де курує правоохоронну систему. Це дає підстави говорити про розгалужену мережу інформаторів, яку Портнов мав у силових структурах, судах, прокуратурі та СБУ.

Загадковий візит до Києва перед смертю

За кілька днів до вбивства в Мадриді Андрій Портнов, за інформацією «Української правди», перебував в Україні і зустрічався з високопоставленими чиновниками, відповідальними за силову вертикаль. Цей факт у разі його підтвердження є сенсаційним, враховуючи статус Портнова, який через тісні зв’язки з російськими спецслужбами знаходився під санкціями США і не знаходився під санкціями України.

Те, що людина, яка перебуває під міжнародними обмеженнями — після початку повномасштабного вторгнення на відміну від інших військовозобов’язаних не лише безперешкодно залишила територію України, а згодом так само вільно повернулася до Києва, провела зустрічі з представниками силового блоку й знову виїхала за кордон, викликає серйозні запитання.

Чи було вище керівництво держави поінформоване про візит портнова? Хто саме сприяв його безперешкодному перетину кордону? З якою метою та з ким саме він зустрічався у столиці — особливо з огляду на стан війни та його давні зв’язки з росією?

Ці обставини можуть стати ключовими для іспанських правоохоронців, які розслідують вбивство Портнова. Ймовірно, його поїздка до Києва буде розглядатися як важливий елемент у встановленні мотивів його вбивства. І як у цьому контексті буде виглядати Україна?