Слідом за Мариною Якименко (лютий 2024 р.) та Тамарою Денишенко (травень 2024 р.) Вища рада правосуддя (ВРП) 16 липня 2024 р. звільнила ще одного суддю Вінницького апеляційного суду – Євгенія Нагорняка. Усі троє подали відповідні заяви про відставку і були звільнені за загальними обставинами.
Євгеній Нагорняк, як зазначає прес-служба Вінницького апеляційного суду, народився у Липовецькому районі Вінницької області, отримав правову освіту в Харківському юридичному інституті, працював прокурором Вінницької обласної прокуратури, а з 1994 р. – суддею у Вінницькому обласному суді та Апеляційному суді Вінницької області. Має 36 років стажу роботи на посаді судді.
Євгеній Нагорняк не був героєм гучних подій та скандалів, та і взагалі майже не опинявся у епіцентрі громадської уваги. Виключення можна перелічити на пальцях. У 2011 р. він разом з більшою половиною суддів Апеляційного суду Вінницької області публічно висловив недовіру тодішній голові суду Людмилі Стеблюк. А у грудні 2016 р. саме Євген Нагорняк, як головуючий суддя, оголосив рішення Апеляційного суду Вінницької області про звільнення з-під варти відомого громадського діяча Юрія Павленка (Хорта), який багато років був опонентом міської влади Вінниці і якому присудили 4,5 років ув’язнення за розірваний портрет Порошенка та протестні мітинги під мерією.
Але Євгеній Нагорняк, не торкаючись його особистості, апріорі є живим прикладом соціальної прірви, на одному березі якої наразі перебувають посадовці із захмарними зарплатами, а на іншому – злиденний нарід.
Одразу після Революції Гідності у 2014 р. в Україні були введені обмеження максимального місячного розміру зарплати народних депутатів України, членів уряду, прокурорів, працівників державних органів, працівників Національного банку та суддівської влади. Чиновництво «понакручувало» собі нечувані для багатьох українців зарплати, і це людей обурювало. Тому і була встановлена «стеля», яка обмежувала доходи посадовців 7 розмірами мінімальної зарплати. Але вже у квітні 2015 р. ці обмеження відмінили. З приходи до влади ЗЕ-команди взагалі було заявлено, що настав «кінець епохи бідності». І цей кінець, дійсно, настав. Але далеко не для всіх. Він настав для бюджетних утриманців, чиї зарплати почали рости, як на дріжджах. Зарплата Євгенія Нагорняка саме є показовою ілюстрацією такої геометричної прогресії.
У 2016 р. Євгеній Нагорняк, як суддя Апеляційного суду Вінницької області, отримував щомісяця у середньому 21,47 тис. грн. А у 2023 р. його середньомісячна зарплата вже становила 218,24 тис. грн. Тобто, за сім років виросла майже у 10 разів.
Жодна галузь вітчизняної економіки не похвалиться аналогічними темпами зростання зарплат своїх робітників. І справа не у конкретному судді, бо Євгеній Нагорняк – зовсім не унікум, таких багато. Захмарні доходи суддів можна було б виправдати високою довіра до судової влади. Але, здається, рівень довіри до неї за останні сім років, навпаки, – не меш стрімко впав.
Довідка.
Звільнення судді з посади за загальними обставинами – це можливість піти у відставку, маючи не менше 20 років суддівського стажу. Розмір так званої суддівської пенсії залежить від зарплатні судді (виплати від 50 до 90% залежно від стажу). Судді в Україні – найбагатші пенсіонери країни. Середній розмір їх пенсій понад 100 тис. грн. При цьому середня пенсія звичайного українця близько 2000 грн. Вийти на пенсію деякі судді можуть із 40 років. Пересічний українець не може отримувати пенсію більш ніж 10 прожиткових мінімумів – це зараз 23 тис грн. Але у суддів такого ліміту немає. Конституційний Суд визнав антиконституційним обмеження розміру грошового забезпечення суддів.
