На тлі триваючої повномасштабної війни росії проти України правоохоронні органи та суди Вінниччини продовжують притягувати до відповідальності осіб, які займаються антиукраїнською пропагандою, виправдовують агресію та підтримують окупантів. Однак суворість призначеного покарання залежить від низки чинників — характеру та кількості інкримінованих правопорушень, а також поведінки обвинуваченого під час розслідування та судового процесу. Дві нещодавно розглянуті справи у Вінницькому міському та Тростянецькому районному судах демонструють різні підходи до покарання: заочний вирок із реальним тюремним строком для особи, що переховується, та умовне покарання для громадянки росії, яка співпрацювала зі слідством і судом та була засуджена за менш тяжкий злочин.
Реальний термін ув’язнення заочно
У Вінницькому міському суді повідомили про заочний вирок чоловіку, який, маючи проросійські погляди, свідомо поширював у соціальній мережі «Однокласники» матеріали антиукраїнського змісту. Його дії включали публічні заклики до насильницької зміни влади та повалення конституційного ладу (ч. 2 ст. 109 КК України), посягання на територіальну цілісність України (ч. 1 ст. 110 КК України), пропаганду війни (ст. 436 КК України) та виправдовування збройної агресії рф, заперечення окупації й глорифікацію її учасників (ч. 2 ст. 436-2 КК України).
Слідство встановило, що обвинувачений, обізнаний про кримінальне провадження, свідомо ухилявся від суду, переховуючись на території російської федерації. У зв’язку з цим його було оголошено в державний розшук, а розгляд справи проходив у спеціальному заочному порядку, передбаченому законодавством для таких випадків.
Зважаючи на тяжкість вчинених злочинів, суд призначив покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна на користь держави.
Ім’я заочно засудженого прес-служба суду не назвала, однак за інформацією «Ми Вінничани», вочевидь, йдеться про Ігоря Самойленка — уродженця м. Правдінськ Калінінградської області рф, громадянина України, зареєстрованого у с. Велика Бушинка Вінницького району. За даними правоохоронців, нині він проживає на території росії.
Вирок було ухвалено 9 травня 2025 року, але наразі він не набрав законної сили та може бути оскаржений. Широкий спектр інкримінованих злочинів, серед яких заклики до насильницької зміни влади та посягання на територіальну цілісність України, очевидно і став визначальним фактором для призначення реального строку позбавлення волі.
Умовне покарання при очному правосудді
Ще одна подібна справа, була розглянута Тростянецьким районним судом 7 травня 2025 року, і стосувалася Раїси Охрименко — пенсіонерки, громадянки російської федерації, яка народилася та постійно проживає в Україні (с. Зарічне, Тульчинського району). Її було визнано винною за ч. 2 ст. 436-2 КК України (поширення матеріалів, що виправдовують збройну агресію рф проти України, заперечують окупацію та глорифікують агресорів).
Суд встановив, що у 2022 році Охрименко, користуючись забороненою в Україні соціальною мережею «Однокласники», свідомо розміщувала та підтримувала публікації антиукраїнського змісту. Серед них були матеріали, які виправдовували російську агресію, звинувачували Україну та пропагували наративи країни-агресора. Її дії стали відомі правоохоронцям під час оперативно-розшукових заходів.
На відміну від заочного розгляду справи Самойленка, правоохоронці забезпечили особисту присутність Охрименко на судовому засіданні, де вона повністю визнала свою вину та щиро розкаялася. Вона відверто зізналася, що поширювала зазначені матеріали через власну сторінку у соціальній мережі, не заперечуючи жодного з викладених у обвинуваченні фактів.
Суд врахував особу обвинуваченої — пенсіонерка, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, а також її щире каяття. Відсутність обтяжуючих обставин дозволила суду зробити висновок, що виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Незважаючи на те, що санкція ч. 2 ст. 436-2 КК України передбачає позбавлення волі, суд, керуючись ст. 75 КК України, звільнив Охрименко від відбування призначеного покарання у вигляді одного року позбавлення волі, встановивши іспитовий строк на один рік. На неї покладено обов’язки періодично з’являтися для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання.
Додаткове покарання у вигляді конфіскації майна суд не застосував, оскільки корисливий мотив у діях засудженої не встановив. Водночас пенсіонерку зобов’язали сплатити судові витрати за проведення експертизи.
Цей вирок також не набрав законної сили і може бути оскаржений.
