Чечельницький спиртовий завод, який має понад півторастолітню історію і пережив дві світові війни, нарешті знайшов нового власника. Фонд державного майна України успішно провів аукціон з приватизації підприємства, яке простоювало понад 15 років. Переможцем стала нікому не відома київська фірма, яка займається оптовою торгівлею паливом. Втім, за смішною ціною покупки ховаються борги на майже 15 мільйонів гривень та арештоване майно.
Як стало відомо із системи Prozorro.Продажі, торги за єдиний майновий комплекс держпідприємства «Чечельницький спиртовий завод» пройшли без жодного ажіотажу. На аукціон подався лише один учасник — ТОВ «Компанія Оіл-Транссервіс Груп», яке і стало переможцем.
Стартова ціна об’єкта становила трохи менше ніж 1,15 мільйона гривень. Столична фірма запропонувала 1,2 мільйона гривень. З урахуванням ПДВ, за величезний промисловий об’єкт, покупець має сплатити 1,44 мільйона гривень. До слова, ще в лютому 2024 року завод марно намагалися продати за 2,7 мільйона гривень.
У власність київської фірми переходить понад 40 об’єктів нерухомості (адмінбудівлі, виробничі цехи та склади загальною площею понад 11,5 тисяч квадратних метрів у Чечельнику та сусідній Кодимі на Одещині), 17 одиниць старої спецтехніки (вантажівки, екскаватор, випущені ще у 1980–1990-х роках) та 445 одиниць інвентарю.
Як вже повідомляли «Ми Вінничани», Чечельницький спиртовий завод був заснований ще у 1860 році в Ольгопільському повіті Подільської губернії. Він зазнав тотальних руйнувань під час обох світових воєн, але щоразу повставав з попелу: після Другої світової війни підприємство відновили, і вже до 1948 року воно досягло довоєнних обсягів виробництва.
У радянські часи це було одне з найбільших підприємств району. Після здобуття незалежності завод перейшов до концерну «Укрспирт», а у 1995 році Верховна Рада навіть внесла його до переліку стратегічних об’єктів, заборонених до приватизації. Проте державне управління виявилося вкрай неефективним: з 2009 року підприємство повністю зупинило роботу.
Новий власник колишнього спиртового заводу викликає чимало запитань. За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ «Компанія Оіл-Транссервіс Груп» — це класична «фірма-новачок», зареєстрована у Києві менш ніж два роки тому.
Що відомо про покупця: штат — лише 1 працівник; керівник та одноосібна власниця (100%) — Яна Тараніна; основний вид діяльності — оптова торгівля твердим, рідким і газоподібним паливом; фінансові показники — за даними звітності, станом на кінець 2024 року компанія декларувала збиток у 5 тисяч гривень, а її активи оцінювалися у таку ж мізерну суму. Жодного стосунку до виробництва спирту чи управління нерухомістю компанія раніше не мала.
Втім, експерти аналітичної платформи InVenture зазначають: низька ціна у 1,44 млн грн — це не подарунок долі, а квиток у світ великих фінансових та юридичних проблем. Разом із нерухомістю на ТОВ «Компанія Оіл-Транссервіс Груп» лягають серйозні зобов’язання: борги підприємства. Станом на кінець вересня 2025 року прострочена кредиторська заборгованість заводу становила 14,68 млн грн. З них 188,6 тис. грн — це борги по зарплаті, а ще 2,18 млн грн — перед державним бюджетом. Новий власник зобов’язаний погасити ці суми протягом шести місяців. Цікава деталь приватизаційної угоди — інвестор зобов’язаний зберегти робоче місце єдиного (останнього) працівника, який досі числиться на підприємстві.
Проблеми з документами: земля під заводом до пакета приватизації не входить — інвестору доведеться самостійно переоформлювати право користування. У державних реєстрах на нерухомість заводу накладено арешт.
В той же час, продаж Чечельницького спиртзаводу є частиною масштабної кампанії з роздержавлення галузі. До 2024 року через аукціони у приватні руки перейшло 54 спиртові підприємства.
Проте не всі угоди є успішними. Показовим є приклад Кам’янського спиртогорілчаного комбінату: наприкінці 2025 року держава через суд повернула його у свою власність, оскільки приватний покупець так і не виконав зобов’язань щодо погашення боргів.
Що ж буде робити столичний торговець паливом із напівзруйнованим спиртзаводом? Фахівці ринку припускають, що об’єкт цікавить покупця виключно як промисловий майданчик під склади або логістичний хаб. Чи зможе компанія з одним працівником вдихнути нове життя в історичні стіни та виплатити майже 15 мільйонів гривень боргів — покаже вже найближчий час.
