Вінницька прокурорка Лариса Моніч придбала квартиру у «найкрутішого» вінницького забудовника Тимофія Гіренка за ціною, нижчою за ринкову. Ця угода могла б залишитися непоміченою, якби не одне «але»: родина Монічів — це справжній суддівсько-прокурорський клан із мільйонними статками, автопарком преміумкласу та нерухомістю на сотні квадратних метрів. Навіщо забезпеченим служителям Феміди знадобився дисконт від наближеного до влади забудовника?
2 грудня 2025 року прокурорка відділу земельних відносин Вінницької обласної прокуратури Лариса Моніч стала власницею квартири у Вінниці площею 54,7 м². Вартість придбання склала 2,22 мільйона гривень, частину цієї суми було профінансовано за рахунок банківського кредиту. Відомості про угоду оприлюднила сама посадовиця, подавши до НАЗК декларацію про суттєві зміни в майновому стані.
Прості розрахунки показують: квадратний метр обійшовся прокурорці приблизно у 970 доларів США. Для пересічного вінничанина вхідний поріг у новобудови такого класу наприкінці 2025 року стартує від 1100–1200 доларів за квадрат. Фактична «економія» для прокурорської родини склала близько 15–30%.
Така «щедрість» із боку продавця виглядає щонайменше дивно. З огляду на те, що продавцем є концерн «Поділля», який належить мільярдеру Тимофію Гіренку. Особливо зважаючи на те, що бізнес Гіренка напряму залежить від земельних рішень, за якими здійснює нагляд пані Моніч, а можливі спори розглядає суд, у якому працює її чоловік.
Як уже неодноразово повідомляли «Ми Вінничани», колишній депутат Вінницької обласної ради від нині забороненої проросійської Партії регіонів Тимофій Гіренко фактично є бізнес-партнером «сірого кардинала» Вінниччини Володимира Гройсмана. До того ж інтереси бізнесу Гіренка забезпечують інтегровані у владу спеціально навчені люди. Наприклад, із березня 2007 року заступником Гіренка у концерні «Поділля» був Андрій Очеретний. Дуже корисний заступник для будівництва, зважаючи на те, що його дружина Ірина Очеретна обіймала посаду головного інспектора будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінниччини. У травні 2018 року пані Ірина залишила цю «корисну» посаду, але вже у листопаді 2019 року Андрій Очеретний обійняв ще більш корисну посаду — заступника міського голови Вінниці.
Завдяки такому «представництву» Гіренко забезпечив собі та своєму бізнесу комфортні умови — від фактичної монополізації забудови цілих мікрорайонів, таких як «Поділля» та «Академічний», до отримання від мерії медалей «За вагомий внесок у розвиток Вінниці» до дня народження.
Чому забудовнику може бути вигідно зробити ще «приємну знижку» прокурору? Відповідь може критися криється в переліку скандалів, які роками супроводжують діяльність структур Тимофія Гіренка та його концерну «Поділля». Хоча компанія реалізує масштабні житлові проєкти, за успішним фасадом ховаються численні суперечки та скарги мешканців: відсутність обіцяних шкіл і дитсадків, проблеми з каналізацією та перенавантаження комунікацій, невиконані інші соціальні зобов’язання, забудова рекреаційних і прибережних зон, судові спори з інспекціями.
Усі ці питання перебувають у зоні компетенції Лариси Моніч, як прокурорки, що здійснює нагляд у сфері земельних відносин, та її чоловіка, судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Богдана Моніча, оскільки адміністративні суди розглядають позови до органів влади та оскарження рішень з земельних питань. До того ж Богдан Моніч сголовою Ради суддів України. Вінницькі активісти вважають, що через симбіоз з різними гілками влади концерн «Поділля» уникає жорсткого контролю, що знижує ефективність нагляду.
Ситуація виглядає особливо показовою, якщо врахувати, що суддівсько-прокурорська родина, яка володіє маєтком площею понад 330 м², кількома квартирами, елітними автомобілями та мільйонними річними доходами, не гребує скористатися «дисконтом» від мільярдера.
Аналіз декларації Лариси Моніч за 2024 рік руйнує будь-які припущення про потребу родини у поліпшенні житлових умов чи фінансовій підтримці — перед нами офіційні мільйонери.
Ще до купівлі нової квартири родина володіла значним портфелем нерухомості: житловим будинком площею 334,1 м² у селі Пряжів (передмістя Житомира), фактично маєтком у 5–6 разів більшим за середньостатистичне житло; квартирою у Вінниці площею 88,9 м², придбаною у 2019 році за 1,48 мільйона гривень (оформлена на чоловіка Богдана Моніча); земельними ділянками загальною площею майже 50 соток у Пряжеві, Корчаку та Вишполі; а також квартирою та гаражем у Житомирі.
Подружжя пересувається виключно на кросоверах іноземного виробництва: Skoda Kodiaq 2021 року випуску, зареєстрованій на Ларису Моніч, вартістю понад 1,2 мільйона гривень, та Hyundai Tucson 2017 року випуску, у власності чоловіка.
Лише за 2024 рік сукупний офіційний дохід родини перевищив 3,5 мільйона гривень: Богдан Моніч, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду, отримав 2,56 мільйона гривень зарплати, а Лариса Моніч — понад 1 мільйон гривень. За середньомісячного доходу близько 300 тисяч гривень та наявності валютних заощаджень (16 000 доларів США готівкою) родина без проблем могла дозволити собі придбання житла за ринковою ціною. Тож навіщо їм знадобилася «спецпропозиція»?
Довідка
Кар’єрне сходження Богдана Моніча вражає своєю стрімкістю. У 2009 році він очолив Черняхівський районний суд Житомирської області, у 2012‑му став суддею Житомирського апеляційного адміністративного суду, а вже за рік обійняв посаду його заступника. У 2014 році його обрали членом Ради суддів України, а у 2019‑му — головою цього органу.
Особливу увагу привертає процес призначення Моніча на посаду голови РСУ. З оприлюднених «плівок Вовка» — серії аудіозаписів, на яких зафіксовані обговорення кадрових призначень та вплив на судову систему — стало відомо, що одіозний суддя Павло Вовк, не менш одіозний судовий «рішала» та вже покійний Андрій Портнов і перший очільник канцелярії президента Зеленського Андрій Богдан координували звільнення Олега Ткачука з посади голови Ради суддів України та просували кандидатуру «зручного» претендента — Богдана Моніча. На аудіозаписах із кабінету Вовка зафіксовано слова:
«Ми вирішили за*уярити Ткачука. Порахували, хто рейтинговий, порахували, що, в принципі, якщо Бутенко неоднозначний, то можна «зіграти» в Моніча».
Одним із перших рішень Моніча на посаді голови РСУ стало зупинення розпорядження про перевірку Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). Надалі він продовжував демонструвати лояльність до ОАСК та його голови. Після оприлюднення «плівок Вовка» Моніч не засудив дії Вовка, а навпаки — публічно виступив на його захист.
