Вінниця має унікальну пам’ятку — найстаріший у місті та єдиний муніципальний кінозал, який працює й досі з 1911 року. Тут досі власноруч малюють афіші, а квитки коштують дешевше за чашку кави. Але за ностальгічним фасадом ховається сувора економічна реальність: комунальне підприємство є хронічно збитковим, а кожен проданий квиток фактично оплачують платники податків. У 2026 році на порятунок «Родини» з бюджету планують витратити понад 1,5 мільйона гривень.
Від «Амброся» до дотацій
Історія будівлі на вулиці Миколи Оводова справді захоплює. Колись тут працював ілюзіон «Амбрось», відкритий дворянкою Єфімією Добржанською. Щоб вижити в конкуренції з шістьма іншими кінозалами Вінниці на початку XX століття, власники влаштовували тут бали та концерти. Заклад пережив революції, війни та зміну назв — від «Ампіру» до «Червоних крил» — і зрештою став знайомим усім як «Родина».
Ця назва збереглася навіть після відновлення незалежності України. У владних кабінетах за принципом «як би усе поміняти, нічого не змінюючи» вирішили кінотеатр замість «Родини-матері» асоціювати просто з українською родиною —так і пішло.
У 2016–2019 роках місто вклало значні кошти в модернізацію: утеплили фасад, оновили залу, зробили її інклюзивною. Здавалося б, є все для успіху: центр міста, сучасне обладнання, найнижчі ціни. Однак фінансовий звіт показує інше.
Бюджетна математика
Згідно з фінансовим планом на 2026 рік, затвердженим виконкомом Вінницької міської ради, міське комунальне підприємство «Кінотеатр «Родина» планує самостійно заробити 1 529 300 гривень. Проте цих коштів не вистачає для повноцінного існування закладу. Тому міська рада передбачила пряму фінансову підтримку у розмірі 1 563 300 гривень.
Що це означає на практиці? Дотація перевищує власний заробіток кінотеатру. Фактично, на кожну гривню, яку глядачі платять за квитки, ще одну гривню з міського бюджету — тобто з наших податків — додає мерія. Підприємство вже давно не є бізнесом: це планово збитковий заклад, що утримується за рахунок громади.
41 глядач на день
Головним показником кожного кінотеатру є відвідуваність. План на рік «Родини» — 15 112 глядачів. Якщо розділити цю цифру на 365 днів, отримаємо в середньому 41 глядача на день.
Для будівлі в центрі міста, яку треба опалювати, освітлювати та охороняти, це критично низький коефіцієнт корисної дії. При цьому кінотеатр не планує розвиватися. У графі «Капітальні інвестиції» на весь 2026 рік закладено смішну суму — 4 600 гривень. За ці кошти неможливо купити ні сучасної техніки, ні нових крісел. 99,9% усіх витрат — це «проїдання»: зарплати та комунальні платежі.
Парадокс кадрів
На тлі низької відвідуваності дивує кадрова політика. У 2024–2025 роках штат кінотеатру налічував 12 осіб. У плані на 2026 рік цифра зростає до 15 працівників. Виникає логічне запитання: навіщо наймати ще трьох людей, якщо потік клієнтів мінімальний, а інвестицій у розвиток немає?
Ще дивнішою виглядає динаміка зарплат. При розширенні штату середня зарплата різко падає: з 13 300 гривень (факт 2024 року) до запланованих 8 926 гривень. Це створює ризики набору персоналу на мінімальні ставки «для галочки» або працевлаштування так званих «мертвих душ».
Дивно бачити підрахунки “вартості утримання” закладу, який є культурною спадщиною нашого міста. Культура та історія — це не про бізнес-плани, це про ідентичність Вінниці. Особливо зараз, коли кінотеатр «Родина» став важливою частиною соціальної та психологічної реабілітації наших поранених захисників.
На постійній основі кінотеатр запрошує хлопців із багатьох лікувальних та реабілітаційних закладів міста на безкоштовні перегляди. Для військових, які проходять важкий шлях відновлення та протезування, можливість вийти в центр міста, змінити обстановку та відчути увагу громади — це безцінна терапія та соціалізація. Саме завдяки цим хлопцям у наше місто не прийшли окупанти, і можливість безкоштовно подивитися фільм у стінах історичного кінотеатру — це найменша вдячність, яку ми можемо їм надати.
Закликаю не вимірювати культуру та соціальну місію лише грошима. «Родина» має залишатися громаді, а не перетворюватися на черговий комерційний об’єкт!