Начальниця Вінницької ОВА Наталя Заболотна поділилася на своїх сторінках у соцмережах черговою «історією успіху»: у Тиврівській громаді на Вінниччині запрацювала перша від початку повномасштабної війни молочна ферма «Вінсайт». Чиновниця не скупилася на схвальні епітети на адресу власника ферми та детально описала переваги нового об’єкта. Втім, для тих, хто має пам’ять довшу за виборчі цикли, ця презентація викликає стійке відчуття дежавю. Адже ще 15 років тому тодішній прем’єр-міністр, сумнозвісний «кровосіся» Микола Азаров, так само з помпою відкривав підприємство за участю того ж самого бізнесмена — на тій самій Тиврівщині.
Наталя Заболотна представила власника нової ферми Гачая Шафієва як «підприємця, який понад 20 років працює в аграрному секторі», та детально описала новий молочний комплекс.
За її словами, ферма «Вінсайт» розрахована на утримання 1200 голів худоби. Наразі там утримують 132 корови данської джерсейської породи, молоко яких вирізняється підвищеною жирністю — понад 6 %, що суттєво перевищує середні показники по країні.
Окремо посадовиця наголосила на «патріотичному компоненті» проєкту: обладнання для ферми виготовлене вінницьким підприємством ТДВ «Брацлав», а сам проєкт реалізується із залученням державних програм підтримки. Зокрема, ТОВ «Вінсайт» отримало кредит за програмою «Доступні кредити 5–7–9 %» для закупівлі поголів’я, а також подало документи на компенсацію частини вартості обладнання з бюджету.
Згідно з інформацією аналітичної платформи YouControl, власником нової ферми є ТОВ «Вінсайт». Це сімейне підприємство, у якому Гачаю Шафієву належить понад 70 % активів. Але публічно цей аспект не акцентується.
У той же час Шафієв, за словами Заболотної, повідомив про плани розвитку переробки — виробництва масла, сирів, йогуртів та морозива. Наразі ж молоко з нової ферми вже постачається до вінницьких виробників молочної продукції.
«Вінниччина залишається одним із лідерів виробництва молока в країні. І показово, що попри всі виклики війни наші підприємці знаходять сміливість масштабувати виробництво, створюючи нові можливості для громад», — зазначила очільниця Вінницької ОВА.
Можливо, Наталя Заболотна й не підозрювала про глибокий історичний контекст, але її «флешмоб із коровами» став майже ідеальною реконструкцією візиту одіозного прем’єра-втікача Миколи Азарова на Вінниччину в серпні 2011 року.
Тоді в центрі уваги опинилося ТОВ «Агро-Еталон» із села Василівка на Тиврівщині, яке очолював той самий Гачай Шафієв. П’ятнадцять років тому Микола Азаров під прицілом фото- й телекамер презентував тут «перший в Україні надсучасний холодильний комплекс»: урочисто перерізав стрічку і щедро обіцяв за бюджетні кошти здешевити зберігання продукції. Саме тоді пролунала його гучна заява: «Роки через три-чотири такими холодильниками буде забудована вся Україна, як ми запланували з президентом [Януковичем]».
Сьогодні історія ніби зробила нове коло: пан Шафієв знову відкриває об’єкти, державні посадовці вкотре вихваляють «інновації», а державний бюджет знову готується компенсувати витрати бізнесу.
У 2011 році Азаров так само, як і нині пані Заболотна, наголошував: подібні проєкти можливі лише завдяки державній підтримці. Тоді це називали «державно-приватним партнерством», хоча майже одразу з’ясувалося: за цим терміном на Вінниччині стояли інтереси родини прем’єра та його найближчого оточення. Саме тому ТОВ «Агро-Еталон» швидко отримало неофіційну назву — «сади Азарова».
Бізнес-імперія панівної на той час в Україні Партії регіонів вибудовувалася через складні й заплутані мережі. Підприємство Шафієва входило до орбіти фірми «Антарес», пов’язаної з нардепом-регіоналом Григорієм Смітюхом. Втім, найцікавіше приховувала структура власності: компанії, що стояли за вінницьким агробізнесом, мали тісні зв’язки з кооперативом забудовників «Південний». Саме ця структура володіла землею та зводила елітне котеджне містечко на 21-му кілометрі Столичного шосе під Києвом. Серед півсотні співвласників офіційно значився й син прем’єра — Олексій Азаров.
Отже, поки Шафієв керував вінницькими «холодильниками», реальні вигодонабувачі бізнесу зводили VIP-житло пліч-о-пліч із родиною глави уряду.
Протягом 2007–2012 років Гачай Шафієв офіційно значився помічником народного депутата кількох скликань від Партії регіонів Григорія Смітюха. Саме Смітюх був і залишається фактичним власником «Агро-Еталону» та пов’язаного бізнесу, тоді як Шафієв упродовж десятиліття виступав не просто менеджером, а довіреною особою «регіонала».
Григорій Смітюх почав обиратися до Верховної Ради від Партії регіонів ще з 2006 року. У 2010-му він голосував за так звані «Харківські угоди», що дозволили російському Чорноморському флоту залишатися в Криму. Під час Революції Гідності підтримав скандальні «закони 16 січня», а також публічно, зі сцени так званого «Антимайдану», звертався до російського диктатора путіна з проханням «допомогти» навести порядок в Україні.
Загалом із персоною Смітюха пов’язують численні історії про корупцію, незадекларовані статки й майно, а також факти неособистого голосування в парламенті. Водночас його рідний брат Василь Смітюх будував кар’єру в органах прокуратури з 1994 року. Найдовше він обіймав посаду прокурора Святошинського району Києва, де фігурував у кількох гучних корупційних скандалах. Попри це, до 2020 року працював у прокуратурі міста Києва — у підрозділі представництва інтересів громадян і держави в адміністративному судочинстві.
У травні 2023 року видання The Guardian оприлюднило результати розслідування, яке викрило спільний бізнес Григорія Смітюха та зрадника України, колаборанта Володимира Сальдо.
З’ясувалося, що в листопаді 2022 року, у розпал повномасштабної війни, Смітюх разом із гауляйтером окупованої Херсонщини зареєстрували в лондонському районі Хаттон-Гарден компанію Grainholding Ltd зі статутним капіталом 1 мільйон фунтів стерлінгів. Частки в підприємстві партнери розподілили порівну.
Це відбулося попри те, що ще в червні 2022 року уряд Великої Британії запровадив проти Сальда персональні санкції, звинувативши його у підриві територіальної цілісності та суверенітету України. Незважаючи на замороження активів і заборону на в’їзд до країни, він офіційно став співвласником британської фірми.
З огляду на те, що спеціалізацією Grainholding Ltd було визначено вирощування та торгівлю зерном, імовірно, йшлося про спробу легалізації та подальшої реалізації врожаю, вивезеного російськими окупантами з тимчасово окупованих територій України.
Хтось скаже, що Гачай Шафієв — лише прагматичний бізнесмен: свого часу він успішно освоював бюджетні кошти за уряду Миколи Азарова, а нині так само впевнено користується пільговими кредитами державної програми «5–7–9 %». Він знаходить спільну мову з будь-якою владою, аби розвивати власний бізнес.
Та якщо подивитися ширше, картина виглядає інакше. У війні, яку Кремлю допомагали розв’язати партнери Шафієва з Партії регіонів, продовжують щодня гинути українці, руйнуються міста і села. І поки зрадники на кшталт Сальдо та Азарова з російських екранів паплюжать Україну, їхні колишні помічники й менеджери знову опиняються серед «успішних» героїв.
Від такої «прагматичності» й короткої пам’яті просто стає гидко. Особливо, коли «новий» бізнес із давнім корінням знову отримує мільйонні преференції — за рахунок податків тих самих українців, які сьогодні захищають державу від окупантів, яких свого часу кликали «наводити порядок» ті самі «прагматики».
