Життя на Вінниччині продовжує вирувати й дедалі більше нагадує класичний двосерійний індійський фільм. У першій серії його герої власноруч створюють практично нездоланну проблему, а в другій — ті самі герої тріумфально її долають під гучні оплески глядачів. Головні ролі, а також режисуру й продюсування цього місцевого блокбастера незмінно бере на себе партія «Українська стратегія Гройсмана», яка має монобільшість у Вінницькій міській та більшість у Вінницькій обласній радах. Завдяки такій концентрації влади в регіоні «команда міцних господарників» отримала унікальну можливість одночасно виконувати ролі і «поганих», і «хороших».
У першій частині цієї драми депутати Вінницької обласної ради, як це вже детально описували «Ми Вінничани», більшістю голосів представників «стратегії Гройсмана» ухвалили вкрай болюче рішення про підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення для населення більш ніж утричі. Звичні 25,62 грн за кубометр миттєво перетворилися на шокуючі 81,01 грн.
.
Безумовно, зростання вартості електроенергії, подорожчання реагентів і пального є об’єктивними економічними чинниками, які складно ігнорувати. Однак за кадром цієї офіційної аргументації залишається інша реальність. Йдеться про багаторічне неефективне управління підпорядкованим Вінницькій обласній раді КП «Вінницяоблводоканал», яке фактично перетворилося на вотчину родини наближеного до Володимира Гройсмана й одного з найвпливовіших діячів його партії — першого заступника голови Вінницької обласної ради Володимира Кістіона. До цього варто додати й численні кримінальні провадження, пов’язані з мільйонними розтратами бюджетних коштів на підприємстві.
Однак щойно суспільне обурення сягнуло піку, розпочалася друга дія цієї політичної вистави — показовий «героїчний порятунок». На сцену вийшла Вінницька міська рада на чолі з міським головою Сергієм Моргуновим, який також представляє партію «Українська стратегія Гройсмана».
Особливого драматизму виставі додали щедрі «крокодилячі сльози», які у пресрелізах міської ради синхронно проливав голова обласної ради В’ячеслав Соколовий. Він активно нарікав на фінансовий тягар, що ліг на плечі мешканців Вінниці, хоча саме він особисто підтримав своїм голосом рішення, яке й призвело до подорожчання води та стоків.
Не відставав і міський голова Сергій Моргунов, який постав у ролі фінансового мученика. Він заявляв, що компенсаційні виплати стануть для міського бюджету «достатньо великими витратами», однак його команда нібито «готова піти на цей крок», щоб підтримати вінничан.
.Такі заяви виглядають особливо цинічними на тлі того, що міська влада роками спрямовує на дотації підприємству астрономічні суми бюджетних коштів, водночас мовчки спостерігаючи за хронічними проблемами та корупційними скандалами навколо водоканалу, не демонструючи ані ефективної управлінської реакції, ані реального прагнення змінити ситуацію.
У підсумку вимальовується доволі зручне позиціювання: одна й та сама партійна команда спочатку ухвалює рішення, яке завдає людям відчутного фінансового удару, а потім публічно висловлює співчуття, демонструє занепокоєння, пропонує часткову компенсацію за рахунок бюджетних коштів і водночас отримує за це політичні дивіденди.
Водночас ухвалене виконкомом та підтримане Вінницькою міською радою рішення про надання компенсації на оплату послуг водопостачання та водовідведення в межах так званої ініціативи «Вінничани важливі», за словами речників міської ради, поширюватиметься далеко не на всіх мешканців громади. Право на таку підтримку матимуть лише ті вінничани, які не отримують державної житлової субсидії або інших пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Розмір муніципальної компенсації визначено таким чином, щоб вона покривала 75% різниці між новими та попередніми тарифами. У грошовому еквіваленті це становитиме 113,8 грн на місяць на одну особу для домогосподарств, які користуються централізованим гарячим водопостачанням. Для домогосподарств без централізованого гарячого водопостачання сума відшкодування буде дещо більшою — 149,5 грн на одну особу щомісяця.
Оформити муніципальну допомогу вінничанам пропонують у міських «Прозорих офісах».
І подібна інформаційна кампанія, схоже, обіцяє бути багатосерійною. Попри вже озвучені суми компенсацій, у міській раді повідомили, що детальний порядок їх оформлення, вичерпний перелік необхідних документів та строки прийому заяв будуть оприлюднені «найближчим часом».
Треба очікувати, що кожен наступний етап цього процесу супроводжуватиметься окремими інформаційними повідомленнями та широким висвітленням у місцевих медіа, вкотре акцентуючи увагу людей на тому, як чиновники нібито не сплять, не їдять, а лише безперервно працюють над полегшенням їхнього життя. Така поетапна інформаційна кампанія дає змогу якомога довше утримувати тему «турботи про громадян» у центрі суспільної уваги, водночас відсуваючи на другий план першопричини виникнення самої проблеми.
Головна ж іронія цієї драми полягає в тому, що за весь цей кінематографічний «порятунок» вінничани все одно заплатять із власної кишені. Оскільки водоканал юридично залишається підпорядкованим Вінницькій обласній раді, але його основними споживачами є мешканці міста, Вінницька міська рада з 2023 року вже влила у підприємство щонайменше 346 мільйонів гривень дотацій, водночас відмовляючись брати його на свій баланс через колосальні борги та відсутність прозорого аудиту. У підсумку жителі міста й надалі платитимуть за воду двічі: спочатку — безпосередньо за новими тарифами, а потім — через власні податки, що надходять до міського бюджету, з якого фінансуватимуться і мільйонні компенсації, і нескінченні дотації хронічно збитковому підприємству, яке роками не виходить із корупційних скандалів.
