Вінницька облрада погодила підвищення тарифів на воду для населення більш ніж у три рази

З 1 липня 2026 року жителі Вінниці та навколишніх громад відчують на собі безпрецедентний ціновий удар — вартість централізованого водопостачання та водовідведення зросте майже втричі. Звичні 25,62 грн за кубометр залишаться в минулому, натомість у платіжках з’явиться нова шокуюча цифра — 81,01 грн.

Відповідне рішення про погодження «економічно обґрунтованих тарифів» для комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» очікувано ухвалили депутати Вінницької обласної ради, де більшість утримує партія «Українська стратегія Гройсмана».

Влада одразу взялася заспокоювати вінничан обіцянками можливих бюджетних компенсацій, однак і далі уникає публічних пояснень щодо масштабних корупційних оборудок, екологічних злочинів та тіньових схем, у яких загрузло керівництво підпорядкованого обласній раді комунального підприємства «Вінницяоблводоканал». Попри те, що ці факти вже стали предметом кримінальних розслідувань, жодних вичерпних відповідей громадськість досі не отримала.

Голосування

Підпорядковане Вінницькій обласній раді комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал» забезпечує централізованим водопостачанням шість населених пунктів: Вінницю, села Агрономічне, Стрижавка, Зарванці, Стадниця та Березина (район 6-го кілометра Барського шосе, «Медмістечко»).

«Ми Вінничани» вже розповідали, чому рішення про підвищення тарифів для «Вінницяоблводоканалу» цього разу довелося ухвалювати саме Вінницькій обласній раді. Причиною стали зміни в законодавстві, відповідно до яких частину повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), передали органам місцевого самоврядування. Якщо раніше такі тарифи затверджувалися на державному рівні, то тепер це можуть робити місцеві ради. Відтак саме місцева влада відтепер несе й політичну відповідальність за суми, які жителі області бачать у своїх платіжках.

Рішення про встановлення нових тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для КП «Вінницяоблводоканал» депутати Вінницької обласної ради ухвалили на сесії 19 червня 2026 року. Згідно з інформацією обласної ради, із 84 депутатів на момент голосування в сесійній залі були зареєстровані 56. Рішення підтримала впевнена більшість: 53 депутати проголосували «за», один — «проти», ще двоє — «утрималися».

Втім, увагу привертає доволі дивний казус. Перший заступник голови обласної ради Володимир Кістіон, який успішно пройшов і початкову реєстрацію, і перереєстрацію перед голосуванням, раптом… зник із протоколу саме під час ухвалення рішення про підвищення тарифів на воду.

Куди саме зник голос Володимира Кістіона під час ухвалення важливого тарифного рішення, залишається загадкою. Втім, цю обставину варто запам’ятати.

Мотиви

Напередодні підвищення тарифів мешканці Вінниці почали масово отримувати інформаційні листки від КП «Вінницяоблводоканал» із попередженням про те, що, згідно з розрахунками підприємства, вартість послуг з водопостачання та водовідведення для населення має зрости майже втричі — з 25,62 гривень до тих самих 81,01 гривень за кубометр. Зокрема, тариф на водопостачання пропонували встановити на рівні 45,53 гривень за кубометр, а на водовідведення — 35,48 гривень за кубометр. Необхідність такого кроку комунальні служби пояснювали комплексом об’єктивних економічних чинників, які накопичувалися протягом останніх кількох років.

Основним аргументом водоканалу було те, що чинні тарифи не переглядалися з кінця 2021 року і наразі покривають менше ніж 32% реальної собівартості послуг. Головним чинником зростання витрат підприємство називало суттєве подорожчання електроенергії. Згідно з оприлюдненими розрахунками, вартість електроенергії для підприємства зросла з 1,94 гривень за кВт·год у 2021 році до 8,93 гривень у 2026 році (на 460,3%). Витрати на передачу електроенергії збільшилися з 0,35 гривень до 0,86 гривень (+245,7%), а на її розподіл за І класом — з 0,20 гривень до 0,59 гривень (+295%). Оскільки електроенергія забезпечує роботу насосних станцій та очисних споруд, у структурі нового тарифу ці витрати становлять найбільшу частку — 40%.

Іншим вагомим аргументом на користь підвищення тарифів називали значне зростання вартості реагентів для очищення та знезараження води, більшість з яких імпортується. Зокрема, ціна однієї тонни хлору зросла з 33 000 гривень до 74 508 гривень (+225,8%), а сульфату алюмінію — з 10 033,90 гривень до 17 042,60 гривень (+169,8%). Крім того, через логістичні зміни та загальні інфляційні процеси суттєво подорожчали паливно-мастильні матеріали і запчастини для ремонтних бригад, які обслуговують понад 655 кілометрів водопровідних та понад 566 кілометрів каналізаційних мереж міста. Так, вартість бензину та дизельного пального зросла з 18–20 гривень за літр у 2021 році до 54,18 гривень у 2026 році (понад 260%), а газу — з 8,26 гривень до 35,22 гривень за літр (на 426,4%). Вартість запірної арматури, зокрема чавунних засувок, підскочила з 1734,64 гривень до 8476,80 гривень за одиницю, тобто майже у п’ять разів. Нарахування амортизації основних засобів за цей період збільшилися з 17,2 мільйона до 60 мільйонів гривень (+349%).

У КП «Вінницяоблводоканал» також деталізували структуру нового тарифу в розмірі 81,01 гривень за кубометр. Окрім 40%, які спрямовуватимуться на оплату електроенергії, 25% коштів планують виділяти на заробітну плату персоналу, який налічує близько 800 працівників — ремонтників, слюсарів, інженерів, зварювальників, водіїв тощо. Ще 15% піде на придбання реагентів та матеріалів для виробництва і ремонтів, 11% становитимуть податки та обов’язкові платежі до бюджетів усіх рівнів, а решту 9% спрямують на інші витрати, включно з амортизацією та пальним.

Комунальники наголошували, що без підвищення тарифів підприємство не матиме коштів на розрахунки за енергоносії та закупівлю реагентів, що загрожує переходом на погодинну подачу води або навіть повною зупинкою систем життєзабезпечення, насамперед в обласному центрі.

А що ж сталося? Ще рік тому Вінницька обласна рада дала «зелене світло» амбітній інвестиційній програмі «Вінницяоблводоканалу» та плану розвитку підприємства до 2029 року. Депутати одноголосно підтримали райдужну картину модернізації.

Підприємство обіцяло сонячні панелі, нові труби, сучасну техніку, чистішу воду, стабільне водовідведення і навіть зниження тарифів.

Лише у 2025 році планувалося витратити 186,5 мільйона гривень (114 мільйонів власних коштів, тобто з тарифів, і 72,5 мільйона — позикових). А за п’ять років загальний обсяг інвестицій мав сягнути 707 мільйонів гривень.

Куди ж мали спрямувати ці кошти?

На сонячну енергію: на насосних станціях «Вишенька», «П’ятничани» та «Старе місто» обіцяли встановити сонячні електростанції, що мало зменшити витрати на електроенергію і, відповідно, дати підстави для зниження тарифів — приблизно на 41 копійку за куб води та на 83 копійки за куб стоків.

Передбачалася реконструкція застарілих водогонів (Пирогова–Лебединського, Стрижавка, Городецького), що мало зменшити аварійність і втрати в системі. Планувалася модернізація каналізаційних насосних станцій, колекторів та очисних споруд. На техніку та ІТ —передбачалося витратити майже 39% інвестицій. Частину коштів також мали спрямувати на погашення старих кредитів у межах проєкту «Розвиток міської інфраструктури-2».

Втім, на тлі цих обіцянок згідно з планом на 2026 рік, який затвердили на тій же минулорічній сесії обласної ради, «Вінницяоблводоканал» заклав різницю між підйомом і реалізацією водопостачання у понад 12 мільйонів кубометрів. З них технологічні витрати та втрати в мережах становлять близько 4,1 мільйона кубів, ще понад 16,6 мільйона обліковується окремо як реалізація послуг водовідведення — тобто вода, що пройшла через каналізаційну систему.

Проте навіть за такого розрізу втрати в розподільних мережах — понад 585 тисяч кубометрів на рік — роками залишаються майже незмінними: у 2020-му цей показник становив 815 тисяч кубометрів, у 2023-му він знизився до 565 тисяч кубометрів, однак у плані на 2026 рік знову закладено зростання. І виходить, що оплачувати ці втрати вінничанам доведеться вже через тарифи, які зросли утричі?

Слабка утіха

Усвідомлюючи соціальну напругу, яку неминуче спричинить підвищення тарифів, влада одразу заявила про підготовку «рятівного механізму» для населення. Голова Вінницької обласної ради В’ячеслав Соколовий на своїй сторінці у соціальних мережах повідомив, що спільно з міським головою Вінниці Сергієм Моргуновим та начальницею обласної військової адміністрації Наталею Заболотною вже напрацьовує комплекс компенсаторних заходів. Потім, правда, цей пост Соколовий видалив.

Втім, обіцянки Соколового були продубльовані й на офіційному сайті обласної ради, де зазначалося, що значну частину нового тарифу планують компенсувати за рахунок співфінансування з обласного та міського бюджетів.

Водночас обласна влада закликала й керівників інших територіальних громад, чиї мешканці користуються послугами облводоканалу, долучитися до співфінансування цих витрат.

Соколовий також звернувся до голів громад, жителі яких є споживачами послуг «Вінницяоблводоканал»:

«Ми вийдемо з рішенням, яке забезпечить стабільність надання послуг водопостачання, а також захистить населення. Пропоную громадам врахувати кроки Вінницької міської ради у питаннях компенсацій населенню та спільно напрацювати відповідні рішення», — зазначив В’ячеслав Соколовий.

Втім, ухвалення рішень, які покликані захистити жителів Вінниці у зв’язку з підняттям тарифів на воду, за словами Соколового, заплановане на початок липня, тобто вже після того, як почне діяти новий тариф. Що завадило одночасно з підняттям тарифів напрацювати компенсаційні механізми для населення, голова обласної ради не пояснив.

Авгієві стайні

Однак ця «благородна», як це, ймовірно, видавалося обласним посадовцям, ініціатива має суттєву ваду. Вінничани фактично й надалі платитимуть за воду двічі. Перший раз — коли щомісяця віддають свої кошти, сплачуючи комунальні платіжки. І вдруге — через податки, які надходять до міського бюджету, а згодом спрямовуються на багатомільйонні компенсації та дотації для «Вінницяоблводоканалу».

Починаючи з 2023 року, «Вінницяоблводоканал» отримав із бюджету Вінницької міської ради щонайменше 346 мільйонів гривень дотацій. Водночас підприємство, основними споживачами послуг якого є мешканці Вінниці, юридично залишається у підпорядкуванні обласної ради. Така конструкція виглядає зручною для потенційних корупційних зловживань: міська влада формально не несе прямої відповідальності за критичний стан підприємства, але при цьому регулярно спрямовує туди кошти громади.

А наприкінці квітня 2025 року міським платникам податків довелося заплатити ще й утретє: депутати міської ради виділили 1,2 мільйона гривень лише на те, щоб з’ясувати, як водоканалом використовуються колосальні кошти громади. Фактично йшлося про те, що місто оплатило фінансовий аудит (Due Diligence). Про результати цього аудиту досі нічого не відомо.

І хоча міська влада роками декларує готовність забрати підприємство у комунальну власність міста, аби навести там лад, далі слів справа не просувається.

Ще у січні 2024 року міськрада гучно ухвалила рішення про надання згоди на прийняття водоканалу, мотивуючи це критичним станом інфраструктури підприємства. Здавалося б, процес зрушив із мертвої точки, але насправді він намертво застопорився.

Процес передачі перетворився на нескінченну бюрократичну тяганину, адже мерія категорично відмовляється приймати на свій баланс багатомільйонні борги без ретельного аудиту за участю міжнародних фахівців.

Суть у тому, що історія «Вінницяоблводоканалу» нерозривно пов’язана з тим самим заступником голови обласної ради Володимиром Кістіоном, чий голос «загубився» під час голосування за підвищення вартості водопостачання та водовідведення. Кістіон колись багато років сам очолював це підприємство, а згодом став заступником мера Вінниці Володимира Гройсмана, а пізніше — віце-прем’єр-міністром України в уряді, очолюваному тим самим Гройсманом. Спочатку Кістіон залишив водоканал під контролем свого кума Олександра Чернятинського, домігшись призначення його директором, а власного сина Дмитра — першим заступником. Тепер водоканал очолює Кістіон-молодший.

Мер Вінниці Сергій Моргунов також належить до найближчого оточення Володимира Гройсмана та є членом фамільної партії екс-прем’єр-міністра «Українська стратегія Гройсмана». Утім, навіть за таких обставин він не погоджується прийняти «Вінницяоблводоканал» на баланс міської ради без фіксації реального фінансового стану підприємства, яке роками перебуває під контролем кумів та родичів іншого впливового члена «стратегічного» політбюро.

І поки політичні соратники граються у затяжний бюрократичний пінг-понг, з’ясовуючи, хто має розгрібати авгієві стайні, єдиними заручниками залишаються вінничани, які продовжують фінансувати цей серіал і через комунальні платіжки, і через свої податки.

Кримінальний шлейф

Усе було б нічого, якби «Вінницяоблводоканал» із завидною регулярністю не фігурував у кримінальній хроніці.

Щоправда, гучна справа про розкрадання бюджетних коштів на КП «Вінницяоблводоканал», яка тягнеться ще з 2018 року, з часом остаточно втратила свій первісний масштаб. Поки реальні бенефіціари схеми роками залишалися в тіні або навіть отримували підвищення, на лаві підсудних опинилися виконавці нижчої ланки.

Зокрема, у жовтні 2023 року Вищий антикорупційний суд обрав запобіжні заходи двом фігурантам кримінального провадження щодо розтрати 10,3 мільйона гривень бюджетних коштів, виділених на реконструкцію системи механічного очищення очисних споруд каналізації Вінниці (ч. 5 ст. 191 КК України). Колишньому керівнику підприємства Олександру Чернятинському призначили заставу у розмірі 6 мільйонів гривень і зобов’язали носити електронний браслет. Водночас начальнику відділу капітального будівництва Сергію Григоруку визначили заставу у розмірі майже 215 тисяч гривень.

Попри значні суми застав, складається враження, що Чернятинського та Григорука фактично зробили крайніми, аби відвести відповідальність від значно впливовіших осіб, які стояли біля витоків цієї схеми.

На початку липня 2019 року на офіційному вебсайті СБУ з’явилося гучне повідомлення про викриття корупційного механізму привласнення бюджетних коштів у Вінницькій області. Правоохоронці відкрито заявили, що за схемою розкрадання стоїть один із чинних віцепрем’єр-міністрів України. Хоча ім’я високопосадовця офіційно не називали, усі розуміли, що йдеться про Володимира Кістіона. У матеріалах слідства та текстах судових рішень він також фігурував лише опосередковано: «Під час досудового розслідування встановлено, що невстановлені члени Кабінету міністрів України за попередньою змовою зі службовими особами МКУП «Міськсвітло», КП «Вінницяоблводоканал» та службовими особами підконтрольних юридичних осіб здійснили привласнення коштів державного та місцевих бюджетів…».

Втім, повідомлення з натяком на Кістіона проіснувало на офіційному ресурсі спецслужби лише кілька годин, після чого його поспіхом видалили.

Реакція Володимира Кістіона не забарилася. Уже наступного дня він оприлюднив заяву в соціальних мережах, у якій назвав опубліковану інформацію провокацією та «політичним замовленням», до виконання якого, за його словами, залучили співробітників СБУ, призначених попереднім президентом Петром Порошенком.

Кістіон стверджував, що жодних реальних кримінальних проваджень щодо нього не існує, а справжньою метою інформаційної атаки є усунення його з передвиборчої боротьби напередодні парламентських виборів. За його словами, причиною стали високі шанси на перемогу, які нібито не влаштовували опонентів зі «старої команди БПП». Кістіон також закликав керівництво СБУ провести службове розслідування та висловив упевненість, що перемога зрештою буде за ним.

Сама ж схема, деталі якої стали предметом численних журналістських розслідувань, вражала своєю зухвалістю. Зокрема, колишній віцепрем’єр Кістіон не дарма вважається «правою рукою» колишнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Власне, саме Гройсман, за часів свого мерства у Вінниці, директора міського водоканалу зробив своїм заступником, а потім перевів і до Києва.

Досвідчений майстер водопровідних справ Кістіон усе життя пропрацював виключно на комунальній або державній службі. Але відносно невеликі офіційні доходи, не завадили йому та його синові (який нині очолює КП «Вінницяоблводоканал») збудувати на комунальних землях Вінниці «скромні хатинки». А поруч проживає ще один колишній директор водоканалу, нині обвинувачений Олександр Чернятинський. Приватні будинки розташовані на вулиці Тракторній — на землі, яка раніше належала тому ж водоканалу і мала використовуватися для потреб підприємства.

У чому ж полягала «водоканальна» схема? Уся її суть — в зухвалості: роботи виконувалися працівниками комунальних підприємств на комунальній техніці за свою офіційну зарплату, а липовий підрядник отримував кошти за те, чого не робив. Бюджетні кошти перекидалися черговій фірмі-прокладці, причому вартість робіт та матеріалів суттєво завищувалася.

Пішовши спочатку в заступники до мера Вінниці Гройсмана, а потім, переїхавши слідом за тим же Гройсманом до Києва, свою «золоту жилу» під назвою КП «Вінницяоблводоканал» Володимир Кістіон передав у надійні руки — директором підприємства став його кум Олександр Чернятинський, а першим заступником керівника — рідний син Дмитро Кістіон.

Міський водоканал активно брав участь у процесах «прихватизації» на рубежі 2000-х, зокрема його використовували як інструмент банкрутства найбільш «смачних» підприємств. А сім’я Чернятинських пройшла перевірку на відданість під час т. зв. «реформи ЖКГ», коли за допомогою маріонеткової «Асоціації старших по будинках м. Вінниці», очолюваної колишнім однокласником Гройсмана Олександром Гаврилюком, спочатку створили керовані ОСББ по всьому місту, а потім передали житловий фонд на обслуговування приватному «Житлово-експлуатаційному об’єднанню». Ноу-хау полягало в тому, що приватне аутсорсингове «Житлово-експлуатаційне об’єднання» не надавало ніяких послуг, а закуповувало їх у комунальних підприємств, тому власниками «прокладки» для «осідання» коштів стали люди не випадкові, серед них Валентина Чернятинська, яка в КП «Вінницяоблводоканал» займалась інспекцією водних ресурсів під керівництвом свого чоловіка.

А потім Олександр Чернятинський із своїм заступником Дмитром Кістіоном разом з директором ще одного комунального підприємства МКУП «Міськсвітло» Вадимом Кондрацьким (ще одним кумом Кістіона-старшого) створили ряд фіктивних фірм, які вигравали тендери. Роботи по тендеру виконували комунальники, а доходи отримували «ліві» фірми. Саме «Вінницяоблводоканал» був надійним партнером і підрядником такого собі ТОВ «Мікс Лайт», власником якого до 2 серпня 2018 р. значився… Дмитро Кістіон.

ТОВ «Мікс Лайт» у 2017–2019 роках на державних закупівлях отримало підрядів на 93 мільйони гривень, з них 65 — тільки від одного Департаменту міського господарства Вінницької міськради. Упродовж 2017–2018 років. у ряді закупівель КП «Вінницяоблводоканал» єдиним учасником та переможцем визнавалося ТОВ «Мікс Лайт».

Коли слідчі СБУ почала розбиратися у тендерах, пов’язаних з «Мікс Лайт», у складі власників фірми відбулись заміни — замість Кістіона-молодшого засновниками ТОВ стали мешканець Одеської області Валерій Чобану та землячка Кістіона-старшого Галина Маланчук, сама ж фірма змінила назву на «Спецбудстроймонтаж», а її керівником став екс-очільник вінницьких ЖЕКів Віталій Загика.

Формальний керівник ТОВ «Мікс Лайт», перейменованого на  «Спецбудстроймонтаж», Загика і бухгалтерка цієї ж фірми Валентина Ладанюк значилися офіційними спонсорами Кістіона-старшого на дострокових виборах у Верховну Раду в 2019 році. Кістіон балотувався як самовисуванець на окрузі № 11 (частина Вінниці та частина Вінницького району на західному березі Південного Бугу) і, незважаючи на тотальну підтримку міським головою Вінниці, депутатським корпусом та всією командою Гройсмана, зазнав приголомшливої поразки — він став лише п’ятим.

Справу водоканалу почали поступово «розвалювати» наприкінці 2019 року. Спочатку фігурантам кримінального провадження повернули значну частину речових доказів, вилучених під час обшуків. Згодом було змінено підслідність — матеріали справи передали із СБУ до Національного антикорупційного бюро (НАБУ). У результаті з провадження «випали» три кримінальні статті, і залишилася лише одна.

Начальник відділу капітального будівництва КП «Вінницяоблводоканал» Сергій Григорук, якому було оголошено підозру, у контексті масштабної схеми розкрадань виглядає другорядною фігурою і навряд чи відігравав ключову роль. Другий підозрюваний — Олександр Чернятинський — дійсно був елементом цієї системи, однак радше виконавцем, ніж її організатором.

Наприкінці березня 2022 року Чернятинського було усунуто від керівництва підприємством. Його місце фактично зайняв Кістіон-молодший, який, утім, залишився поза підозрою. Поза підозрою, на своїх посадах і при доброму гуморі залишилися також співвласники та бенефіціари фірм-прокладок.

Паралельно з цим на підприємстві розгорталися й інші масштабні фінансові зловживання. Правоохоронці Вінниччини повідомили про підозру колишньому заступнику директора «Вінницяоблводоканалу» та голові тендерного комітету Олександру Стельмащуку. За версією слідства, у 2020–2021 роках він підписував завідомо невигідні договори на постачання електроенергії за цінами, що суттєво перевищували ринкові. Його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). Унаслідок цього комунальному підприємству було завдано збитків на понад 9 мільйонів гривень. Стельмащук залишив посаду у липні 2022 року, слідом за тодішнім керівником Олександром Чернятинським.

Із приходом на посаду директора Кістіона-молодшого методи управління підприємством набули нового масштабу і знову привернули увагу правоохоронців. За матеріалами слідства СБУ та поліції, новий керівник організував схему власного збагачення із використанням приватних асенізаторських машин. У 2023 році він придбав три вантажівки-асенізатори, які були зареєстровані на підставну особу (ФОП). Ці машини збирали нечистоти по всьому Вінницькому району за готівку від приватних клієнтів, після чого скидали їх на очисні споруди комунального підприємства безоплатно. Отримані кошти, за версією слідства, конвертувалися у валюту та передавалися керівнику.

Крім того, під час воєнного стану на підприємстві, за даними слідства, практикувалося масове фіктивне працевлаштування так званих «мертвих душ» — осіб, які фактично не виконували жодних обов’язків і не з’являлися на роботі. Така схема мала подвійний ефект: забезпечення незаконного бронювання від мобілізації та безпідставне нарахування заробітних плат, що призводило до розтрати коштів громади.

Окремим викликом для регіону стала екологічна складова діяльності водоканалу. У вересні 2024 року було розпочато масштабне кримінальне провадження за фактами порушення правил охорони вод, зловживання владою та розтрати майна (ч. 1 ст. 242, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191 КК України). За даними слідства, посадові особи підприємства систематично ігнорували вимоги щодо очищення стічних вод, що призвело до значного забруднення басейну річки Південного Бугу. Вміст амонійного азоту та інших шкідливих речовин у стоках перевищував допустимі норми у 7–8 разів, створюючи загрозу для водозаборів Вінницької, Одеської та Миколаївської областей.

Щоб приховати порушення, керівництво підприємства, за версією слідства, давало вказівки працівникам лабораторії розбавляти стічні води чистою водою безпосередньо перед відбором проб екологічними інспекторами, а також фальсифікувати результати хімічних аналізів.

Масштабна операція з викриття цих схем відбулася 11 вересня 2025 року, коли столичні правоохоронці провели обшуки в адміністративній будівлі «Вінницяоблводоканалу». Досудове розслідування було передане на міжрегіональний рівень під керівництвом СБУ та прокуратури Києва, що унеможливило вплив місцевих посадовців на хід справи. Під час обшуків було вилучено чорну бухгалтерію, документи щодо фіктивного бронювання від мобілізації, сфальсифіковані журнали лабораторних аналізів води, а також мобільні телефони керівництва.

Посадовці намагалися через суд повернути вилучені пристрої, однак у січні 2026 року Київський апеляційний суд відхилив їхні скарги, підтвердивши, що телефони містять важливі докази організації тіньових схем.

Запити до міської та обласної рад

Коли у Вінниці тільки готувалося підвищення тарифів на воду, «Ми Вінничани» звернулися із інформаційними запитами до міської та обласної рад, аби прояснити ситуацію навколо фінансування та управління КП «Вінницяоблводоканал». Були отримані наступні відповіді.

Запитання до міськради: який обсяг субвенцій було передано з бюджету громади до обласного бюджету для потреб «Вінницяоблводоканалу» за останні роки?

Відповідь: обсяги фінансової підтримки підприємства суттєво зросли. У 2023 році з міського бюджету було виділено 36,4 мільйона гривень, у 2024 році — 96,1 мільйона гривень, у 2025 році сума досягла 126,1 мільйона гривень, а за перші чотири місяці 2026 року водоканал уже отримав 88 мільйонів гривень.

Запитання до міськради: чи зверталася міська рада до обласної ради, якій підпорядкований водоканал, із офіційними запитами або зауваженнями щодо його фінансового стану чи кримінальних проваджень проти посадовців підприємства?

Відповідь: упродовж 2023–2026 років виконавчі органи міської ради не направляли до обласної ради подібних офіційних запитів, звернень чи зауважень.

Запитання до міськради: як міська рада контролює використання мільйонних субвенцій, якщо водоканал їй напряму не підпорядкований?

Відповідь: контроль здійснюється на підставі умов договорів про міжбюджетні трансферти. КП «Вінницяоблводоканал» письмово інформує міську раду про цільове використання коштів і надає підтверджувальні документи.

Запитання до міськради: чи розглядала міська рада можливість призупинення субвенцій до проведення незалежного фінансового аудиту підприємства?

Відповідь: надання коштів необхідне насамперед для забезпечення мешканців стабільними послугами з водопостачання та водовідведення. Чинний тариф не покриває фактичних витрат підприємства, тому припинення підтримки могло б призвести до зупинки його роботи, Кошти мають виключно цільове призначення.

Запитання до міськради та обласної ради: на якому етапі перебуває процес передачі водоканалу з власності обласної ради у комунальну власність міської громади?

Відповідь: у міській раді повідомили, що 26 січня 2024 року ухвалили рішення про надання згоди на безоплатне прийняття підприємства у комунальну власність міста. Водночас в обласній раді зазначили, що рішення про передачу майнового комплексу водоканалу до комунальної власності Вінницької міської громади не приймалося.

Запитання до обласної ради: як обласна рада, як власник підприємства, оцінює кримінальні провадження щодо колишніх і чинних посадовців водоканалу, зокрема справи про привласнення коштів та службову недбалість, що розслідуються правоохоронцями та розглядаються судами?

Відповідь: у зазначених кримінальних провадженнях обласна рада не залучалася і не має статусу потерпілої сторони. Надання правової оцінки діям посадових осіб до завершення слідства або ухвалення судового рішення не належить до її компетенції.

Запитання до обласної ради: які механізми контролю за використанням коштів на підприємстві діють із боку обласної ради?

Відповідь: державний фінансовий контроль здійснюється уповноваженими органами через аудити, інспектування та перевірки закупівель. У 2025 році аудиторська компанія «Кроу Ерфольг Україна» провела дослідження фінансово-господарської діяльності водоканалу за 2022–2024 роки. Поточний контроль забезпечується шляхом затвердження річних фінансових планів і звітів про їх виконання. Підприємство також зобов’язане оприлюднювати річну звітність разом з аудиторськими висновками на власному сайті.

Таким чином, поки очільники обласної ради розповідають про «порятунок» населення від санкціонованого ними ж триразового зростання тарифів шляхом виділення чергових сотень мільйонів із бюджету, правоохоронні органи продовжують фіксувати фінансову прірву, в якій ці кошти зникають.

Вінничани фактично опинилися заручниками ситуації, коли під прикриттям об’єктивних економічних труднощів стратегічне підприємство роками функціонує як джерело тіньових доходів для вузького кола осіб.

І доки корупційні «дірки» не будуть перекриті, будь-які підвищення тарифів і бюджетні вливання виглядатимуть як спроба наповнити водою решето.

Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю громадської організації «Ліга Справедливості України», яка є засновником медіа «Ми Вінничани», і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу