Як ТАСС, «Комсомольська правда» та десятки головних російських державних пропагандистських інформаційних ресурсів «розганяють» фейк про нібито демонтаж меморіалу загиблих захисників у Вінницькій області.
Ще у 2017 році в центрі Гайсина під час відзначення Дня захисника України та Дня Українського козацтва, урочисто відкрили Алею Слави та Парк пам’яті Героїв — учасників антитерористичної операції на сході України. Із початком повномасштабної війни меморіал перетворився на Алею Героїв — низку стендів із портретами місцевих жителів, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.
Цю Алею створювали з максимально простою і водночас важкою ідеєю: кожен, хто проходить головною вулицею міста, має бачити обличчя справжніх Героїв України і розуміти, якою ціною виборюється свобода.
Відео з цієї Алеї, де на сотні метрів простягаються великі портрети загиблих, регулярно з’являються у соцмережах і набирають сотні тисяч переглядів. Саме ця впізнаваність і стала зручною мішенню для російської пропаганди.
Як народжуються фейки
17 травня 2026 року російське державне агентство ТАСС опублікувало повідомлення, посилаючись на «анонімне джерело в силових структурах», про нібито плани влади Гайсина демонтувати Алею Героїв — начебто для «приховування реальних втрат ЗСУ». Жодних документів, жодних офіційних підтверджень і жодних конкретних імен у повідомленні не було.
Механізм поширення інформації спрацював за класичною відпрацьованою схемою. Того ж дня матеріал оперативно передрукували провідні пропагандистські ресурси — видання «Газета.ру» та «Южный федеральный». Уже наступного дня до інформаційної кампанії долучилася кремлівська дацзибао «Комсомольская правда», яка подала матеріал із максимально емоційним, маніпулятивним заголовком у стилі пропагандистської риторики: «Пытаются скрыть потери: власти в Гайсине хотят снести аллею памяти с фото погибших боевиков ВСУ».
Надалі цю публікацію підхопили десятки менших російських ресурсів, які почали масово тиражувати її, розганяючи хвилю відвертої дезінформації.
Що відбувається насправді
Реальність, як і в більшості подібних випадків, прямо протилежна заявам російських медіа.
Наприклад, у листопаді 2025 року всі вінницькі регіональні ЗМІ повідомляли про чергове оновлення Алеї Героїв у Гайсині: тоді до меморіалу додали ще 85 портретів загиблих військових. Загальна кількість імен на той момент зросла до 231.
Вінницькі медіа регулярно пишуть про те, як до Алеї приходять матері, дружини, брати та діти загиблих. Вони розповідають про своїх рідних і просять про одне — щоб пам’ять про них не зникала.
Більше того, 24 квітня 2026 року на площі Миру в Гайсині відкрили «Дерево Надії» — меморіальну інсталяцію для військових, які зникли безвісти або перебувають у полоні. Це — не заміна Алеї Героїв, а її продовження.
Попри дощову погоду, біля інсталяції зібралися родини захисників, представники місцевої влади, духовенство, волонтери, звільнені з полону військові та журналісти.
Місто з населенням близько 23 тисяч людей не приховує свої втрати — навпаки, воно створює нові простори пам’яті. Практика «Алей Героїв» для загиблих і «Алей Надії» для зниклих безвісти вже поширилася по всій Україні — від Снятина до Котельви. Усі вони виконують одну функцію: нагадувати, що за кожною цифрою у зведеннях стоїть людське життя.
Навіщо Кремлю цей фейк?
Мета російської інформаційної атаки доволі очевидна.
Алея в Гайсині є не лише місцем пам’яті, а й публічним свідченням людських втрат України — свідченням, яке неможливо приховати або заперечити. Саме тому його й намагаються викривити.
Російська пропаганда фактично перевертає цей символ: перетворює відкриту скорботу на нібито «доказ приховування», а меморіал — на інструмент дезінформації. У такій інверсії реальності фейк подається як «підтвердження» наративу про нібито непрозорість українських втрат.
Важливо й те, що ця інформаційна атака збіглася в часі з періодом активних міжнародних дискусій щодо можливого припинення вогню. У таких умовах будь-які спроби підірвати довіру до України як до відкритого й прозорого суб’єкта працюють безпосередньо в інтересах Кремля.
