Поки Кремль у Раді Безпеки ООН вкотре лив крокодилячі сльози — цього разу через «удар по студентському гуртожитку» у Старобільську — російська окупаційна армія вже готувала одну з наймасованіших повітряних атак на Україну за весь час повномасштабної війни. «Помста за Старобільськ» стала лише зручним інформаційним прикриттям для давно спланованого терору: сотні ракет і дронів полетіли по Києву, Херсону, Донеччині та інших регіонах, б’ючи по житлових будинках, ринках, музеях, бібліотеках та об’єктах критичної інфраструктури. Москва ж вкотре використала знайому схему: прикрити своїх військових цивільними, розкрутити хвилю пропаганди, а потім спробувати виправдати масові удари по мирних людях «відповіддю» на дії України.
Що відбулось у Старобільську
У ніч на 22 травня 2026 року Сили оборони України завдали серії ударів по об’єктах російського агресора на тимчасово окупованій Луганщині. Серед цілей — нафтопереробний завод, склади боєприпасів, засоби ППО, пункти управління, а також один зі штабів підрозділу «Рубікон» у районі Старобільська.
Це підтвердив Генеральний штаб ЗСУ, наголосивши, що Сили оборони «суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права, законів та звичаїв війни».
«Рубікон» — російський військовий спецпідрозділ «Центр перспективних безпілотних технологій», оператори якого систематично завдають ударів по мирному населенню та цивільній інфраструктурі України. Тобто йдеться про знищення об’єкта, який є легітимною військовою ціллю.
За даними обізнаного про ситуацію на окупованих росіянами територіях українського Донбасу видання «ОстроВ», удару зазнали корпуси колишнього педагогічного інституту (ЛНУ ім. Шевченка). Важливий контекст: вже 6 квітня 2026 року у Старобільську «прилетіло» в будівлю, де до 2022 року розташовувалася районна адміністрація, а після окупації — «адміністрація Старобільського муніципального округу». Тобто практика розміщення військових структур у цивільних будівлях є для окупантів системною.
Попри це, росія негайно запустила масштабну пропагандистську кампанію. Російський диктатор путін публічно звинуватив Україну в «тероризмі», заявивши, що під удар нібито потрапив гуртожиток коледжу зі студентами. Окупаційна влада «ЛНР» стверджувала про загибель шести, а згодом — одинадцяти осіб і присутність у будівлі 86 дітей віком від 14 до 18 років. Далі кількість жертв називалася ще більшою. Слідчий комітет рф повідомляв про чотири безпілотники, які вдарили по будівлях коледжу, і що «п’ятиповерхова будівля обвалилася до другого поверху». За даними «ОстроВа», росіяни цілеспрямовано «перемішували» власний особовий склад із місцевими студентами — класична практика використання цивільних як живого щита.
Реакцію путіна охарактеризував донецький журналіст та блогер Денис Казанський: «З огляду на те, що жодні інші удари ні по окупованих територіях, ні по Москві та Туапсе він не коментував, а тут оперативно вискочив із погрозами, то очевидно, що в даному випадку якась явна провокація».
Що принесла «руська весна»
Щоб зрозуміти цинізм кремлівської пропаганди, варто нагадати: до широкомасштабного вторгнення Старобільськ був живим містом із населенням понад 18 тисяч людей. В агропромисловій галузі міської громади працювало 54 підприємства та фермерські господарства. Розвивалися промисловість, машинобудування, текстильне виробництво. Лише ФОПів у Старобільському районі налічувалося понад 1700 у 2020 році.
Що принесла окупація? За свідченнями місцевих мешканців, які змогли вирватися: окупанти складають списки «безхазяйних» квартир і відбирають майно у тих, хто не встиг переоформити документи за російськими законами. Людей викрадають і арештовують за підозру в проукраїнській позиції. Більшість місцевого бізнесу покинула місто. У школах — лінійки з гімном рф, «уроки мужества», марші під прапорами росії.
Аналітики зазначають: «Старобільськ використовувався і використовується росією як один із штабів спецпризначенців російського ФСБ, один із центрів підготовки операторів БПЛА, зокрема центру «Рубікон».
Водночас путін публічно «пожалів» Старобільськ, ніби забувши, що саме він і його армія зробили з містом після 2022 року.
Як Москва розкручувала провокацію
Реакція Кремля була блискавичною і добре скоординованою. Москва ініціювала екстрене засідання Ради Безпеки ООН. На засіданні представник рф Небензя фактично відмовився надавати будь-які докази удару по студентам, риторично питаючи: «Вам надати доступ до завалів? Або ви скажете, що росія сама це зробила, або що це плід комп’ютерної графіки?» Данська представниця Крістіна Маркус Лассен заявила про неможливість підтвердити деталі удару.
Посол України в ООН Андрій Мельник назвав звинувачення голослівними та кваліфікував дії росії як спробу «перевернути реальність з ніг на голову», акцентувавши, що воєнні злочини рф «добре задокументовані та підтверджені незалежними міжнародними механізмами моніторингу».
Речниця МЗС рф Захарова пообіцяла організувати для акредитованих у Москві журналістів поїздку до Старобільська. Однак провідні ЗМІ, зокрема BBC та CNN, офіційно відмовилися від відвідування окупованого міста. Світові медіа традиційно уникають подібних «прес-турів»: вони суперечать стандартам незалежної журналістики, обмежують верифікацію фактів, а в’їзд на окуповані території через кордон із рф без згоди Києва є незаконним з точки зору міжнародного права. 24 травня пов’язані з російською пропагандою іноземні журналісти були організовано привезені до Старобільська — для знімання наперед підготовленої картинки.
«Помста»: масований удар по Україні 24 травня
Саме на цьому тлі у ніч на 24 травня росія завдала одного з найруйнівніших комбінованих ударів за весь час повномасштабного вторгнення. Загальна вартість використаних боєприпасів склала близько 361 мільйона доларів (понад 15 мільярдів гривень).
Повітряні сили ЗСУ зафіксували 690 засобів повітряного нападу: 90 ракет і 600 безпілотників різних типів. Серед них:
- 1 балістична ракета середньої дальності (пуск із Капустиного Яру, Астраханська обл.)
- 2 аеробалістичні ракети Х-47М2 «Кинджал» (Липецька обл.)
- 3 протикорабельні ракети 3М22 «Циркон» (ТОТ АР Крим, Курська обл.)
- 30 балістичних ракет «Іскандер-М»/С-400 (Брянськ, Курськ, ТОТ АР Крим)
- 54 крилаті ракети Х-101/«Іскандер-К»/«Калібр»
- 600 ударних БПЛА типу Shahed та інших
Українська ППО збила або подавила 604 цілі: 55 ракет та 549 безпілотників. 19 ворожих ракет не досягли цілей. Проте 16 ракет та 51 БПЛА уразили 54 локації.
Президент України Володимир Зеленський одразу прокоментував цей російський удар: «Ракет різних типів 90, із них багато балістики — 36. 600 дронів. На жаль, не всю балістику вдалося збити. Найбільше влучань у Києві, і саме Київ був основною мішенню».
Столиця зазнала руйнувань у всіх десяти районах. Загинули щонайменше четверо людей, понад вісімдесят отримали поранення, серед яких 15-річний хлопець і 12-річна дівчинка. Зруйновано будівлю ринку та торговельного центру, пошкоджено щонайменше 27 багатоповерхівок, бізнес-центр, музей, школу, 13 автомобілів, банківські установи. Три ракети влучили в об’єкт водопостачання столиці. Станцію метро «Лук’янівська» зачинили через пошкодження. По Білій Церкві ворог вдарив «Орєшніком». На Київщині двоє людей загибли, серед поранених — немовля.
Окремо росія вдарила по культурній спадщині — і це стала, за словами міністерки культури Тетяни Бережної, «наймасштабніша серія пошкоджень культурних закладів Києва за часи повномасштабної війни». Постраждали: Національний художній музей України, Національний музей «Чорнобиль», Національна філармонія, Національна музична академія, Національна бібліотека імені Ярослава Мудрого, Київська опера, архітектурні пам’ятки — Контрактовий дім, Поштова станція, Інститут літератури ім. Шевченка НАНУ. Будівля МЗС України зазнала пошкоджень — вперше з часів Другої світової війни. Постраждала студія німецького телеканалу ARD.
Станом на травень 2026 року росія вже зруйнувала або пошкодила 1783 пам’ятки культурної спадщини та 2540 об’єктів культурної інфраструктури в Україні.
Але не Києвом єдиним. 24 травня близько 10:45 російська артилерія обстріляла ринок у Дніпровському районі Херсона. Двоє чоловіків загинули, семеро цивільних поранені — у них діагностовано мінно-вибухові травми та осколкові поранення.
Це не виняток, а щоденна реальність: на деокупованих територіях Херсонщини правоохоронці зареєстрували понад 5300 кримінальних проваджень за фактами атак дронів на цивільну інфраструктуру. Від них загинули 287 мирних мешканців, понад 2500 поранені. Лише на місто Херсон припадає 127 загиблих та 1754 поранених.
За добу росіяни 21 раз обстріляли і населені пункти Донецької області. У Краматорську — 1 загиблий, 2 поранених. У Костянтинівці — 1 загиблий, 1 поранений. У Дружківці — 3 поранених. У Черкаському — знищено 4 приватні будинки, пошкоджено 33. У Миколаєві зруйновано багатоповерхівку. У Черкасах — пошкоджено багатоповерхівку, 11 постраждалих. Також рашисти атакували Кіровоградщину.
Чому «помста за Старобільськ» — це маніпуляція
Послідовність подій і характер реакції Кремля дають підстави стверджувати: масований удар 24 травня не був спонтанною «відповіддю». Планування та логістика атаки з 690 засобами ураження займають не години, а дні й тижні. Натомість Старобільськ став зручним інформаційним прикриттям для наперед запланованого удару.
На це вказують кілька чітких індикаторів. По-перше, вибірковість реакції путіна: удари по окупованих територіях, по Москві чи Туапсе він ніколи не коментував — і раптом миттєво відреагував саме на Старобільськ. По-друге, заздалегідь підготовлена провокація: окупанти розмістили особовий склад поруч зі студентами, створивши умови для маніпуляції. По-третє, синхронна медіакампанія: виступ у Раді Безпеки ООН, заяви Захарової та організований «прес-тур» для лояльних журналістів розгорнулися одночасно. По-четверте, відмова від незалежної верифікації: росія не допускає міжнародних спостерігачів, одночасно вимагаючи від світу «повірити на слово».
Нарешті, найважливіше: удар 24 травня прийшовся по ринках, музеях, бібліотеках, операх, об’єктах водопостачання і житлових будинках — тобто по цілях, які не мають жодного стосунку до будь-якої «відповіді» на військовий удар. Це свідчить про системну стратегію терору, а не про пропорційну військову реакцію.
Старобільськ — черговий епізод у довгій практиці росії використовувати цивільних як живий щит, а потім маніпулювати жертвами для виправдання власних злочинів. Схема незмінна: розмістити військовий об’єкт серед цивільних, спровокувати удар, розгорнути пропагандистську кампанію і вдарити у відповідь — але вже по справді цивільних цілях.
Масований удар 24 травня — 690 засобів ураження, зруйновані музеї і ринки, поранені діти, три ракети по об’єкту водопостачання Києва — це не «помста». Це планомірна реалізація стратегії знищення: руйнування міст, культурної пам’яті та базової інфраструктури, без якої неможливе щоденне існування людей.
Зеленський підсумував це лаконічно: «Путін вже й слово «ура» не може нормально вимовити — шамкає, — а все ще своїми ракетами перемагає житлові будинки».
