Кривава війна в центрі Європи, яку розв’язала путінська росія, на жаль, триває. Вінниччина, як і вся Україна, щодня прощається із захисниками та захисницями, які віддали життя в боротьбі проти російської окупації. Кожна така втрата відгукується глибоким болем.
27 травня Вінниця попрощається ще з одним вірним сином України — 22-річним Єгором Басюком із позивним «Парадокс».
Єгор народився 10 лютого 2004 року у Вінниці, був первістком у родині двох журналістів — Владислави Дмитришиної та Юрія Басюка. Навчався у ліцеї №23 та Вінницькому технічному ліцеї, згодом вступив до Східносередземноморського університету на Північному Кіпрі, де з відзнакою здобув ступінь бакалавра факультету бізнесу та економіки за спеціальністю «міжнародні фінанси та банківська справа».
Після завершення навчання залишився працювати на Кіпрі у сфері будівництва. Вільно володів англійською мовою, мав перший дорослий розряд зі спортивного орієнтування, брав участь у велоперегонах.
Попри успішне працевлаштування за кордоном, хлопець вирішив повернутися в Україну, щоб стати на її захист від російського вторгнення. Його батько, Юрій Басюк, ще до повномасштабної війни добровільно став до лав ЗСУ і нині служить офіцером у підрозділі БПЛА. Єгор пішов його шляхом — у 2025 році також добровільно приєднався до війська, хоча не підлягав мобілізації. До служби готувався свідомо: самостійно опанував основи пілотування безпілотників і топографії, а перші зароблені кошти спрямовував на навчання та військове спорядження.
Єгор Басюк служив в одному з високоефективних бойових підрозділів, відомому далекобійними операціями проти ворожої військової логістики. Побратими згадують «Парадокса» як надійну людину, на яку завжди можна було покластися, яка вміла підтримати навіть у найскладніші моменти й не втрачала оптимізму.
23 травня під час виконання бойового завдання службовий автомобіль, у якому перебував Єгор, потрапив під удар ворожого «Ланцета». З тяжкими пораненнями його евакуювали до лікарні Мечникова в Дніпрі, однак 24 травня він помер.
Вдома на нього чекала мати — Владислава Дмитришина, яка працює координаторкою з взаємодії з військовими та ветеранами благодійного фонду МХП, підтримуючи родини захисників України. Ще нещодавно вона розповідала, як непросто чекати вдома одразу двох найдорожчих чоловіків із фронту. У родині є також молодший син, якого нещодавно вдалося врятувати після важкої хвороби.
Посмертно Єгору Басюку присвоєно військове звання старшого сержанта та вручено медаль «За відвагу». Поховають його на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна слава Герою!
