Чи постане перед судом чиновник вінницької мерії за масштабне шахрайство?

Олега Никонюка — посадовця, який у виконавчих структурах Вінницької міськради здійснював функції юриста та господарника, підозрюють у масштабному шахрайстві з нерухомістю померлих вінничан.

2 лютого 2026 року мер Вінниці Сергій Моргунов підписав розпорядження про відсторонення від посади: Олега Никонюка, головного «господарника» та «зв’язкового» з правоохоронцями Департаменту правової політики мерії. Підстава — рішення суду. Причина — підозра у масштабному шахрайстві, де ставкою була нерухомість вінничан, які вже не можуть себе захистити.

За версією слідства, Никонюк був не просто учасником, а важливою ланкою у механізмі привласнення майна померлих громадян. Схема вражає цинізмом: ділки знаходили житло померлих самотніх людей, залучали підставних «спадкоємців», які через суд доводили факт нібито спільного проживання з покійними протягом останніх п’яти років. У цьому процесі у гру вступав Олег Никонюк: як представник міськради в судах, він подавав заяви про розгляд справ без участі мерії, що фактично позбавляло громаду права претендувати на відумерлу спадщину і відкривало шлях до легалізації фальшивих прав власності. Щойно майно «відмивали» через суд, його блискавично продавали «добросовісним» покупцям, а гроші ділили між собою організатори.

Кримінальне розслідування цих оборудок розпочалося ще 13 жовтня 2022 року, проте про підозру начальнику відділу господарських відносин та взаємодії з правоохоронними органами Департаменту правової політики та якості міськради Олексію Никонюку повідомили лише 4 серпня 2025 року. Наступного дня, 5 серпня, Вінницький міський суд ухвалив рішення про його відсторонення від посади строком на два місяці.

За день до цього Вінницька мерія опублікувала доволі дивне повідомлення: «Нульова толерантність до корупції: Вінницька міська рада розпочала службове розслідування у зв’язку з отриманням відомостей в рамках кримінального провадження… На час перевірки посадову особу відсторонили від виконання обов’язків. Забезпечення прозорості, законності та відповідальності в діяльності всіх працівників Вінницької міської ради є системним і пріоритетним напрямом управління».

Із максимально беззмістовної та знеособленої публікації — без імен і посад — було важко зрозуміти, кого саме мали на увазі у контексті «нульової толерантності до корупції». Бо 5 серпня суд застосував запобіжний захід не лише до Никонюка, а й до директора департаменту комунального господарства та благоустрою Юрія Семенюка: його відсторонили від посади та взяли під домашній арешт. Семенюка підозрювали у службовій недбалості, передбаченій ч. 2 ст. 367 КК України. Пізніше Семенюку оголосили ще одну аналогічну підозру.

Втім, повернімось до Никонюка — точніше, до репутації цьго фахівця, якого правляча у Вінниці партія «Українська стратегія Гройсмана» залучила до виконання важливих функцій. Саме він мав стежити за дотриманням законодавства Вінницькою міською радою, її виконавчими органами та працівниками установи, запобігати порушенням і захищати інтереси територіальної громади у судах та інших органах. Крім того, Никонюк відповідав за взаємодію міськради з правоохоронними органами.

Проте сам правник «стратегів» неодноразово опинявся у центрі скандалів. У вересні 2024 року, о другій годині ночі під час комендантської години, його зупинили на Барському шосе за кермом «Мазди». Результат «Драгера» шокував — 2,55 проміле алкоголю, що майже в 13 разів перевищує допустиму норму. Суд першої інстанції позбавив Никонюка водійських прав та наклав штраф, але вже за місяць Вінницький апеляційний суд повністю його виправдав. Як це стало можливим — питання риторичне.

У травні 2025 року дружина Никонюка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. Проблеми у родині чиновника, ймовірно, тягнуться ще з 2021 року, коли його притягували до адміністративної відповідальності за домашнє насильство щодо дружини. Утім, у 2022 році справу закрили через закінчення строку притягнення до відповідальності.

Не менш цікавою, ніж кримінальна справа, є і остання декларація Олега Никонюка. У 2024 році він офіційно працював на двох муніципальних фронтах, сумарно заробляючи близько 64 тисяч гривень на місяць: 540 935 гривень — основна зарплата у виконкомі міськради та 229 068 гривень — зарплата за сумісництвом у комунальному підприємстві «Муніципальна варта».

До 2023 року родина Никонюків жила скромно, але за два роки статки кардинально змінилися — і все це під час повномасштабної війни. У березні 2023 року дві квартири у Вінниці опинилися у власності родини за два дні.

Проте справжнім джерелом багатства стала спадщина від Миколи Никонюка, яку посадовець почав оформляти у серпні–вересні 2024 року. За підрахунками, її грошовий еквівалент перевищив 5,2 мільйона гривень. У серпні–вересні 2024 року Олег Никонюк став власником квартири у Києві вартістю понад 1 млн грн та ще однієї у передмісті села Щасливе, а також отримав 15 соток землі під Борисполем. У жовтні 2024 року естафету перехопила дружина Людмила: за один день, 10 жовтня, вона отримала у власність три квартири — дві в столиці та одну у передмісті, загальна вартість яких перевищила 4,3 мільйона гривень.

Зараз Олег Никонюк офіційно відсторонений. Слідство стверджує, що, залишаючись на посаді, він міг би тиснути на свідків і знищувати докази. Чи закінчиться справа про «спадкові квартири» реальним тюремним терміном, чи ми знову побачимо «магію» вінницьких судів, як це було з п’яним водінням?