Вінницький адвокат Олександр Ковальов знову виграв судову справу проти міської ради. У місті його дехто вважає екстравагантним і навіть дивакуватим, однак його регулярні судові спори з мерією так чи інакше стосуються не лише його особисто, а й усіх мешканців міста — адже йдеться про те, як працює система розгляду звернень громадян. Йдеться про сталу практику: замість того, щоб належно реагувати на скарги громадян, у міській раді часто обмежуються формальними відписками. І навіть готові роками судитися, щоб не розглядати звернення по суті.
Цього разу все почалося зі скарги адвоката на роботу комунального підприємства «Вінницький інформаційний центр».
Олександр Ковальов офіційно звернувся до міського голови Сергія Моргунова із заявою, у якій детально описав порушення, які, на його думку, допустили працівники підприємства, та вимагав притягнути їх до дисциплінарної відповідальності. Також він наполягав на своєму законному праві бути присутнім під час розгляду скарги.
Втім, замість повноцінного розгляду звернення, ситуація пішла за звичною для мерії процедурою «відписок». Скаргу, адресовану міському голові, передали на розгляд заступнику міського голови Роману Фурману. У підсумку вийшла суперечлива ситуація: фактично посадовець розглядав звернення щодо роботи підпорядкованої йому структури.
Крім того, відповідь на скаргу адвокат отримав із запізненням, а його право бути присутнім під час її розгляду фактично проігнорували.
Олександр Ковальов пішов до суду. Попри те, що мерія виставила проти нього свою правничу «важку артилерію», адвокат виграв і першу судову інстанцію, і апеляцію.
Суди прямо вказали: міський голова не мав права перекладати розгляд скарги на свого заступника, оскільки закон України має вищу силу, ніж будь-які внутрішні розпорядження мерії про розподіл обов’язків.
У результаті Сергій Моргунов був змушений підписати окреме розпорядження, щоб нарешті забезпечити повноцінний розгляд звернення Ковальова.
Але за цією історією стоїть ширший контекст. Коли Ковальов розпочав свій судовий похід, мерія не просто захищалася силами штатних юристів, а фактично втягнула громаду у затяжний і витратний процес.
Інтереси міської влади у таких справах часто представляє колишній «правник року» Юрій Зажирко та його адвокатське об’єднання з доволі символічною назвою «Консільєрі». Саме Зажирко виступав опонентом Ковальова в судах і цього разу. В італійській мафії консільєрі — це радник боса коза ностри, який займається вирішенням «делікатних питань»..
«Ми Вінничани» вже детально інформували, що у Вінниці фірма «Консільєрі» стала справжнім «пилосмоком» для бюджетних коштів, отримуючи мільйони гривень через безконкурсні закупівлі правничих послуг від десятків міських департаментів та лікарень.
Складається враження, що йдеться про щедрі гонорари коштом платників податків саме за «вирішення делікатних питань» для чиновників мерії, адже контора Зажирка часто виступає своєрідним юридичним щитом у резонансних кримінальних провадженнях.
Коли слідчі СБУ чи ДБР намагаються отримати документи щодо сумнівних земельних угод або закупівель медичного обладнання, з’ясовується, що частину матеріалів «передано на оцінку» цій адвокатській конторі. Це дозволяє чиновникам місяцями затягувати перевірки, фактично граючи з детективами у кішки-мишки.
Свого часу «Ми Вінничани» також розповідали, що Олександр Ковальов — постать теж доволі колоритна. Магістр права та відомий у певних колах громадський діяч, він здобув репутацію людини, яка може роками судитися з будь-якою структурою за найменше, на його думку, порушення своїх прав.
Його знають за позовами через зіпсований одяг у трамваї, коли він зачепився за стирчачий болтик, або через відмову «швидкої» приїхати на виклик через зубний біль. Дехто називає це «судовим терором», а хтось — єдиним дієвим способом змусити чиновників працювати уважніше.
Проте, як би хто не ставився до особистості Ковальова, у справі проти бюрократичної машини мерії він виявився одним із небагатьох, хто зміг пробити броню «Консільєрі». Поки бюджет оплачує мільйонні контракти на юридичний захист чиновників, Ковальов показав, що навіть один наполегливий вінничанин може змусити міську владу спуститися з «владного олімпу» і діяти відповідно до закону.
