Тема України вже кілька років залишається одним із головних інструментів внутрішньополітичної боротьби в Польщі, і найпослідовніше її використовує нині опозиційна партія «Право і справедливість» (ПіС). Хоча в перші роки повномасштабної війни ПіС була однією з найвідданіших союзниць Києва, після 2023 року риторика партії почала помітно змінюватися — дедалі частіше лунали заяви про нібито «невдячність України».
Однією з ключових фігур цього процесу став Кароль Навроцький. Ще на посаді керівника Інституту національної пам’яті Польщі він послідовно просував політику так званих «історичних воєн», акцентуючи увагу на темі Волинської трагедії, тоді як роль самої Польщі у довоєнній політиці щодо українців і повоєнних депортаціях залишалася фактично поза межами широкої публічної дискусії. Ставши президентом, Навроцький продовжив використовувати історичну тематику для зміцнення власних позицій серед консервативного електорату. Зокрема, він анулював рішення про відзначення Володимира Зеленського польською державною нагородою та суттєво обмежив особисті контакти з українським президентом.
.
Не менш показовим стало висування Пшемислава Чарнека кандидатом у прем’єр-міністри від ПіС. Упродовж багатьох років він будував політичну кар’єру на жорсткій позиції щодо історичної пам’яті та українсько-польських відносин, наполягаючи, що європейська та євроатлантична інтеграція України має залежати від врегулювання суперечок навколо Волинської трагедії. Влітку 2026 року саме Чарнек разом із депутатом Янушем Ковальським розгорнув кампанію проти заступника міністра науки Анджея Шептицького, вимагаючи пояснень щодо перебування в уряді посадовців українського походження. У відповідь прем’єр-міністр Дональд Туск публічно звинуватив Чарнека у використанні образливих ярликів щодо людей за етнічною ознакою.
Лідер партії ПіС Ярослав Качинський пішов ще далі, розіславши однопартійцям звернення з обіцянкою заблокувати вступ України до Європейського Союзу, доки Київ не відмовиться від «культу» діячів ОУН і УПА. Ця заява остаточно закріпила «українське питання» як одну з центральних тем майбутньої парламентської кампанії ПіС перед виборами восени 2027 року.
Аналітики звертають увагу, що антиукраїнська риторика стала для ПіС насамперед вигідним елементом передвиборчої стратегії. За даними соціологічних досліджень, помітна частина польського суспільства демонструє негативне ставлення до українців, а тема Волині й УПА традиційно мобілізує консервативний електорат під час виборчих кампаній. Показово, що навіть після президентських виборів 2025 року, коли відверто антиукраїнські гасла активно просували ультраправі сили, зокрема «Конфедерація», ПіС не лише не дистанціювалася від такої риторики, а фактично почала конкурувати з радикалами за один і той самий електорат.
Саме на тлі розколотого польського суспільства та багаторічної політизації теми Волинської трагедії активізувалися й російські спецслужби. За інформацією Центру протидії дезінформації при РНБО України, ФСБ росії перейшла до активної фази інформаційної спецоперації, спрямованої на підрив стратегічного партнерства між Україною та Польщею, використовуючи нібито архівні документи про Волинську трагедію.
Керівник ЦПД Андрій Коваленко повідомив, що співробітники ФСБ підготували до оприлюднення сфальсифіковані матеріали, приурочивши їх до 5 липня — дати трагедії у Володимирі-Волинському. Водночас російські державні медіа отримали вказівку максимально поширювати ці матеріали. За словами Коваленка, координацію цієї інформаційної операції, спрямованої на поглиблення розколу між Варшавою та Києвом, особисто здійснює директор ФСБ Олександр Бортніков.
Уже в ніч проти 5 липня пропагандистський телеканал Russia Today опублікував матеріал із посиланням на нібито «розсекречені» архіви ФСБ, у якому одного з командирів УПА Дмитра Клячківського звинуватили у вбивствах католицьких священників і майже двох тисяч поляків у Володимирі-Волинському на початку літа 1943 року.
.
Це свідчить, що йдеться не про випадковий інформаційний вкид, а про заздалегідь сплановану операцію, розраховану на момент, коли історична тематика й без того максимально загострена всередині польського суспільства.
Розрахунок Москви очевидний: що гострішою стає внутрішньопольська дискусія навколо Волинської трагедії та УПА, то легше інтегрувати в неї сфабриковані «архівні» матеріали й подати їх як черговий доказ на користь тез, які вже просувають польські праві політики. Таким чином, антиукраїнська риторика ПіС та цілеспрямована дезінформаційна кампанія ФСБ, попри різне походження, фактично працюють в одному напрямку.
На противагу цій ескалації 3 липня на Вінниччині відбулася подія зовсім іншого змісту. Український інститут національної пам’яті України урочисто відкрив відновлені курган і хрест на братській могилі польських та українських воїнів, які загинули в боях із більшовиками у 1920 році поблизу села Озерне, на межі сучасних Вінницької, Житомирської та Київської областей. Ця подя не залишилась непоміченою для державної суспільної медіакомпанії Польщі.«Польське радіо».
.
Як зазначив голова Інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, дерев’яний хрест, встановлений ще у 2017 році з ініціативи Християнсько-демократичного союзу поляків Вінниччини, з часом зотлів і впав. Саме тому його було відновлено до річниці боїв 1920 року. На пам’ятному знаку збережено написи українською та польською мовами про спільну боротьбу «за нашу і вашу свободу».
В урочистостях взяли участь представники органів державної влади, місцевого самоврядування та Посольства Польщі в Україні. Консул Польщі в Києві Павел Овад наголосив на спільній історії боротьби двох народів за свободу та підкреслив, що лише спільний спротив спільному ворогу здатен забезпечити їхнє майбутнє. До заходу також долучилися представники бригад імені Симона Петлюри та Чорних Запорожців, а панахиду відслужили священнослужителі православної, греко-католицької та римо-католицької церков.
Символічно, що ця подія відбулася лише за кілька днів до спроби ФСБ знову розіграти «волинську карту» для чергової інформаційної провокації. Вінницька ініціатива стала прикладом того, як конкретні спільні кроки зі збереження пам’яті про загиблих по обидва боки можуть ефективно протистояти як внутрішньопольським політичним спекуляціям, так і зовнішнім інформаційним операціям, головною метою яких є поглиблення розколу між українцями та поляками.
