18 серпня Вінницька міська рада оголосила відкритий конкурс на вакантну посаду генерального директора КП «Вінницька транспортна компанія». Документи від кандидатів прийматимуть до 4 вересня включно, після чого претендентів чекають кілька етапів відбору — перевірка на відповідність кваліфікаційним вимогам, співбесіди з рекрутинговим партнером та відбірковою комісією.
Директор департаменту транспорту та міської мобільності міськради Андрій Сорокін пояснив, що новому очільнику доведеться підвищувати операційну ефективність підприємства, забезпечувати його фінансову стійкість, покращувати якість пасажирських перевезень і запроваджувати сучасні управлінські підходи.
До проведення відбору залучили рекрутингову компанію Talentor Ukraine, а сам конкурс подають як частину впровадження у Вінниці «сучасної моделі управління комунальними підприємствами». Було зазначено, що цю роботу місто веде в межах партнерства з програмою EU4Reconstruction, яку фінансують уряди Данії, Німеччини, Франції та Литви на загальну суму 37 млн євро.
У повідомленні міськради також йшлося про майбутнє запровадження в КП «Вінницька транспортна компанія» елементів корпоративного врядування: стратегічного планування, KPI, механізмів внутрішнього контролю та незалежного нагляду.
Про те, наскільки актуальним є питання незалежного контролю саме на цьому підприємстві, красномовно свідчить те, що трапилося з двома останніми керівниками «Вінницької транспортної компанії»: обидва зараз фігурують у кримінальних провадженнях як обвинувачені, а їхні справи розглядає суд.
Нинішній конкурс — не перша кадрова зміна на цій посаді за останній рік, і попередня відбулася зовсім не публічно. Ще 11 березня 2026 року, як повідомляли «Ми Вінничани», Олександр Нечаєв припинив виконувати обов’язки керівника транспортного підприємства. Крісло в.о. генерального директора тихцем зайняв Микола Форманюк — той-таки чиновник, який очолював КП «Вінницька транспортна компанія» до 2016 року, а потім перейшов у міськраду на посаду заступника міського голови. Про це призначення на сайті міськради з’явилося лише коротке формулювання, без розпорядження про звільнення Нечаєва чи документів про призначення Форманюка — попри задекларовану мерією «прозорість влади».
«Ми Вінничани» звертали увагу, що каденція Нечаєва запам’яталася вінничанам не лише його зарплатою у понад 100 тисяч гривень на місяць — за декларацією за 2024 рік, у середньому понад 117 тисяч, — а й транспортним колапсом під час морозів та ожеледиці взимку 2026 року. Тоді люди мерзли на зупинках в очікуванні трамваїв, а сам Нечаєв «відкуповувався» лише доганами від міського голови Сергія Моргунова за неналежну організацію роботи громадського транспорту.
Але, як з’ясувалося, догана за зимовий колапс була лише верхівкою айсберга: невдовзі на підприємство завітали детективи СБУ та Нацполіції з обшуками в межах справи про розкрадання газу на 6,3 мільйона гривень, «ліві» врізки в газопровід і схеми з фірмою «Даск Ойл». Офіційного зв’язку між цими обшуками та відставкою Нечаєва ніхто не підтверджував — публічних документів про це немає й досі.
Форманюк, своєю чергою, — фігура з показовою кар’єрною траєкторією. Після звільнення з посади заступника міського голови восени 2024 року — тоді Моргунов одночасно замінив одразу двох із шести своїх заступників, офіційних причин не назвавши, — Форманюк став радником мера, потім начальником відділу капітального будівництва тієї ж транспортної компанії, а у 2025 році — директором з відновлення та реалізації інфраструктурних проєктів того ж КП.
За версією «Ми Вінничани», однією з неофіційних причин тодішньої кадрової ротації називали бажання мерії прибрати «старожилів» подалі від очей на тлі скандалу з фейковими інвалідностями посадовців, оформленими заради дострокових пенсій, — обидва ексзаступники Моргунова отримували пенсію, ще не досягнувши пенсійного віку. Загалом же Форманюк — типовий «професійний пристосуванець»: за роки кар’єри встиг побувати у виборчому блоці Людмили Супрун, заснувати вінницьку організацію партії Віктора Балоги «Єдиний Центр», побувати членом бюро обласної організації Партії регіонів, попрацювати помічником депутатів, які так само неодноразово змінювали партійну приналежність, а зрештою опинитися в команді ексмера Вінниці та експрем’єр-міністра Володимира Гройсмана — нині Форманюк є депутатом обласної ради від його «стратегів».
Додає штрихів до загальної картини і те, що попередника Нечаєва на посаді директора, Михайла Луценка, який очолював КП з 2016-го до вересня 2022 року, нині судять за службову недбалість. За версією слідства, підприємство впродовж 2017–2021 років платило фірмі «Джем-Спорт» за охорону депо й автопарку, яка фактично не здійснювалася, а кількість охоронців у звітності штучно завищували в рази. Збитки підприємства оцінили майже у 14 мільйонів гривень.
Тепер детальніше про те, чому саме Нечаєвим зацікавилися правоохоронці. 7 січня 2026 року мер Моргунов особисто хвалився виходом на маршрути трьох нових газових автобусів Solaris — два з них обслуговують найбільш завантажені маршрути №19 та №21, а третій підсилює напрямки, що цього потребують. Вже наступного дня, 8 січня, на територію КП «Вінницька транспортна компанія» прийшли правоохоронці з обшуком — у межах кримінального провадження про масштабне розкрадання природного газу, яким саме й заправляють подаровані містом-побратимом Карлсруе та придбані автобуси. Про самі обшуки очільник Вінниці мешканців не поінформував; офіційне повідомлення обласної прокуратури було сформульоване настільки сухо, що пересічний громадянин навряд чи зрозумів би, про що взагалі йдеться.
За даними прокуратури, впродовж жовтня–грудня 2025 року невстановлене товариство через власні газозаправні станції викрало 225 тисяч кубометрів газу державного підприємства, завдавши збитків на 6,3 мільйона гривень, — шляхом несанкціонованого втручання в роботу лічильника обліку та незаконного відбору палива з газопроводу.
«Ми Вінничани» тоді ж інформували, що відповідне кримінальне провадження відкрили за зверненням НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України». Слідство пов’язувало ці події з фірмою ТОВ «Даск Ойл», зареєстрованою в Сумах і очолюваною Сергієм Діжечком. Саме ця компанія останнім часом стала фаворитом КП «Вінницька транспортна компанія» у державних закупівлях послуг з постачання газу. У липні 2025 року «Даск Ойл» виграло тендер транспортної компанії на постачання 320 тисяч кубометрів стисненого метану, запропонувавши 10 048 000 гривень — суттєво нижче за очікувані 15 116 800 гривень. У грудні 2025-го компанія виграла вже новий тендер на постачання 1 145 000 кубометрів метану, знову із аномально низькою ціновою пропозицією — 45 750 000 гривень замість очікуваних 48 925 850 гривень.
В той же час, Вінницький міський суд у січні 2026 року санкціонував обшуки в регіональних підрозділах «Даск Ойл». Слідство вважало, що посадові особи компанії діяли у змові з представниками КП «Вінницька транспортна компанія»: під прикриттям договору на постачання газу на території підприємства встановили спеціальне обладнання — так звану «врізку» в газопровід низького тиску держпідприємства «Газорозподільні мережі України», а заправка транспорту здійснювалася газовозом без застосування належних приладів обліку.
8 січня 2026 року правоохоронці провели близько десяти обшуків одразу в кількох регіонах — у Сумах, де в «Даск Ойл» дві газові заправки, у Черкасах на компресорній станції компанії, а також у Вінниці, Києві та за місцем проживання генерального директора фірми. Директор з юридичних питань «Даск Ойл» Микола Лобанов у відповідь заявляв, що обшуки проводили без пред’явлення судових ухвал на місці, частину обладнання опломбували, а модеми передачі даних демонтували; підстав для відключення газу — ні заборгованості, ні незаконного відбору — не було, наполягав він, назвавши дії правоохоронців прямим втручанням у господарську діяльність. У Сумській філії «Газорозподільні мережі України» цю версію заперечили: за словами речниці компанії Каріни Хачатарьян, аналіз споживання виявив, що одна з автогазових станцій у Сумах використовувала значно більші обсяги газу, ніж декларувала, а такі відхилення не можуть пояснюватися похибками обліку.
Саме в цьому контексті слід читати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року — вона стосується запобіжного заходу для вже колишнього т.в.о. генерального директора КП «Вінницька транспортна компанія» Олександра Нечаєва. Слідство інкримінувало йому одразу два епізоди.
Перший — неналежне виконання службових обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК України). Йдеться про те, що КП «Вінницька транспортна компанія» ще у вересні 2024 року уклало з АТ «Укртелеком» договір оренди виробничої бази на вулиці Сабарівське шосе площею понад 2000 квадратних метрів. Щомісячна орендна плата становила майже 149 тисяч гривень.
У серпні 2025-го, укладаючи договір про постачання газу з «Даск Ойл», підприємство також підписало з цією компанією окремий договір про співпрацю, яким дозволило їй розмістити на орендованій у «Укртелекому» території власне обладнання для заправки — компресорну станцію кустарного виробництва. Проблема в тому, що в цей договір про співпрацю не заклали жодної компенсації з боку «Даск Ойл» за користування орендованим майном: фірма фактично безкоштовно користувалася площею, за яку щомісяця платило комунальне підприємство. За версією слідства, Нечаєв підписав цей документ, не перевіривши його зміст, унаслідок чого з серпня по грудень 2025 року КП «Вінницька транспортна компанія» витратило на покриття оренди для потреб «Даск Ойл» 762 726,27 гривні власних коштів. Саме цю суму слідство кваліфікує як завдані підприємству збитки.
Другий, значно тяжчий епізод — закінчений замах на розтрату майна в особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України). За версією слідства, наприкінці 2025 року, коли строк першого договору постачання газу добігав кінця, а КП «Вінницька транспортна компанія» готувалося оголосити нову закупівлю, генеральний директор «Даск Ойл» доручив своїм представникам домовитися з посадовцями транспортної компанії про перемогу фірми в майбутньому тендері й продаж газу за завищеною ціною. Перемовини з боку постачальника вели двоє осіб, а з боку КП «Вінницька транспортна компанія» — сам Нечаєв та ще один співробітник підприємства, який діяв як посередник. Сторони узгодили формулу «компенсації витрат» за заправку транспорту на випадок, якщо газозаправна станція розташована на відстані понад п’ять кілометрів від депо. І хоча поблизу депо на вулиці Сабарівське шосе за визначенням не було жодних інших постачальників газу, цю умову однаково включили до тендерної документації, фактично «зачистивши поляну» від конкурентів. Нечаєв особисто дав вказівку провідному фахівцю з публічних закупівель підготувати тендер на 1 145 000 кубометрів газу саме з такими умовами. У грудні 2025 року в торгах узяли участь дві компанії — «Даск Ойл» із ціновою пропозицією 45 750 000 гривень та «Екогаз Енерджі» з пропозицією 45 788 550 гривень. Переможцем визнали «Даск Ойл». У січні 2026-го підприємства уклали договір поставки на суму 45 742 750 гривень. Проведена в межах слідства товарознавча експертиза встановила, що реальна ринкова вартість такого обсягу газу станом на дату оголошення тендеру та підписання договору становила лише 40 452 850 гривень. Тобто різниця, яку могло втратити комунальне підприємство, сягала 5 289 900 гривень.
19 червня 2026 року Нечаєву повідомили про підозру за обома статтями та затримали. Слідчий суддя Вінницького міського суду того ж дня застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів — до середини серпня, — одночасно визначивши альтернативу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Це рішення оскаржили обидві сторони: прокурор наполягав, що застава мала бути значно більшою — майже мільйон гривень, оскільки, за декларацією, рівень життя Нечаєва є високим і встановлена сума не здатна утримати його від можливих спроб переховування. Захист натомість вимагав узагалі скасувати тримання під вартою і застосувати особисте зобов’язання, наполягаючи, що слідство не навело жодних конкретних доказів на підтвердження ризиків впливу на свідків чи втечі. Апеляційний суд 20 липня 2026 року відхилив обидві скарги, залишивши в силі рішення про тримання під вартою з можливістю внесення застави в сумі 665 600 гривень. Суд наголосив, що запропонований прокурором розмір застави є надмірним і не був належно обґрунтований, а сторона захисту, своєю чергою, не довела безпідставність самого запобіжного заходу.
За інформацією «Ми Вінничани», епізоди зі змовою навколо грудневого тендеру слідство виділило в окреме кримінальне провадження. У липні 2026 року обвинувальний акт у цій справі направили до Вінницького міського суду вже стосовно двох осіб: самого Нечаєва, уродженця Вінниці, якому інкримінують ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України (організація замаху на розтрату), та начальника одного з підрозділів КП «Вінницька транспортна компанія» Василя Лукашевича, уродженця Вінницьких Хуторів, якому висунули звинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України (пособництво тому самому замаху). Саме він, за версією слідства, виступав посередником зі сторони підприємства в перемовинах із представниками «Даск Ойл».
Отже, поки Вінницька міська рада шукає для комунального транспортного підприємства нового керівника, який мав би впровадити стратегічне планування, KPI та незалежний нагляд, двоє його попередників — Михайло Луценко й Олександр Нечаєв — нині проходять через суди за звинуваченнями у зухвалих корупційних оборудках, що завдали комунальному підприємству мільйонних збитків.
