У зухвалому пограбуванні пенсіонерів у Вінниці підозрюються донецький адвокат та київський поліцейський

Наприкінці минулого року правоохоронці Вінниччини звітували про розкриття зухвалого пограбування літнього подружжя у Вінниці. Київські «гастролери», одягнені в тактичний одяг із наліпками СБУ та приховавши обличчя балаклавами, пред’явили пенсіонерам фальшиві службові посвідчення й, під виглядом нібито санкціонованого обшуку, викрали з будинку 280 тисяч євро та 100 тисяч гривень готівкою. У своїх звітах правоохоронці зазначали, що у скоєнні злочину підозрюється столичний адвокат разом із спільником. Проте як у поліції, так і в прокуратурі «забули» уточнити, що спільник – це діючий поліцейський, і що адвокат — не зовсім звичайний. Він свого часу широко рекламований активіст із сумнівною репутацією, який за часів уряду Гройсмана очолював Громадську раду при Міністерстві з питань окупованих територій і має тісні зв’язки з нардепом-олігархом Сергієм Тарутою з партії «Батьківщина».

Офіційна напівправда

Нагадаємо, 29 грудня 2025 року поліція та прокуратура Вінниччини повідомили про затримання двох «гастролерів» із Києва, підозрюваних у зухвалому пограбуванні літнього подружжя. Чоловіку було 75 років, його дружині — 70. Знаючи про значну суму готівки у їхньому будинку, зловмисники у жовтні приїхали до Вінниці і розіграли цілу театралізовану «спецоперацію».

Одягнувши уніформу та прикривши  обличчя балаклавами, вони пред’явили пенсіонерам підроблені «корочки» СБУ та фальшиву ухвалу суду, і під приводом проведення обшуку «вилучили» винесли з помешкання 280 тисяч євро та 100 тисяч гривень (приблизно 13 657 000 гривень), а також коштовності та зброю.

Офіційно у поліції та прокуратурі підозрюваних зловмисників охрестили скромно: «38-річний адвокат» та його «35-річний спільник». Втім, за цією завісою приховувалися доволі «цікаві» фігури.

«Перевертень» у погонах?

За інформацією «Ми Вінничани», молодик, якого у зведеннях прокуратури та поліції називали «спільником», — це Ігор Марусенко. Йдеться не про випадкового маргінала чи вуличного хулігана, а про чинного інспектора Управління патрульної поліції міста Києва, який проходить службу в правоохоронних органах щонайменше з 2016 року. Під час затримання та розгляду питання про обрання запобіжного заходу у суді Марусенко категорично заперечував свою причетність до інкримінованого злочину, наполягаючи, що жодних протиправних дій не вчиняв.

Водночас із його останньої податкової декларації випливає, що у 2024 році за рахунок коштів українських платників податків він отримував заробітну плату за виконання функцій по забезпеченню правопорядку в середньому на рівні 36,7 тисячі гривень на місяць. Однак, за версією слідства, саме цей поліцейський, використовуючи набуті службові навички та досвід, фактично координував силовий блок злочинної «операції», імітуючи дії спецпризначенців під час фейкового обшуку.

Відомо, що Ігор Марусенко є уродженцем Зеленодольська Дніпропетровської області, де тривалий час був офіційно зареєстрований. Лише близько двох років тому він змінив місце реєстрації, «прописавшись» у Ірпіні Київської області.

Адвокат з Донецька

Ще показовішою є постать адвоката. Це Геннадій Борисичев — уродженець нині окупованого Донецька.

У всеукраїнському телевізійному проєкті на каналі ICTV, який до повномасштабної війни позиціонувався як майданчик для «пошуку нових політиків та реформаторів», Геннадій Борисичев був представлений як «професійний юрист», адвокат, очільник Ради адвокатів Донецької області з 2011 року, «захисник інтересів Донбасу», керівник ГО «Громадський рух «Земляки» та ГС «Всеукраїнська платформа Донбасу». Він просував ідеї «примирення» та «реінтеграції» через медіа, виступав проти стигматизації жителів окупованих територій і використання термінів «сепар» та «пособник рф», а також пропонував створити телепередачу — медіамайданчик без цензури — для діалогу між людьми з підконтрольних і окупованих територій, щоб «зшити» країну та зменшити рівень агресії.

Втім, за даними інших відкритих джерел, зокрема з досьє на Геннадія Борисичева, зібраного на ресурсі ID Leaks, образ цього «зшивача» країни виглядає дещо інакше. Попри це, протягом усієї каденції уряду Володимира Гройсмана його підносили, як «головного захисника переселенців», поставивши на чолі Громадської ради при профільному міністерстві.

Маловідомий до початку російської окупації Донбасу адвокат із Донецька здійснив стрімкий «кар’єрний злет» саме після 2014 року — на тлі трагедії мільйонів українців, які через рашистську агресію втратили домівки та стали внутрішньо переміщеними особами. Оселившись у Києві, Борисичев стрімко вжився в образ «нещасного переселенця», водночас, обзавівшись столичною нерухомістю, дорогими автомобілями та іншими ознаками заможного життя.

А майданчиком для злету Борисичева стало Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб рід час урядування Кабміну Володимира Гройсмана. У 2016–2019 роках Борисичев очолював Громадську раду при МінТОТ, фактично перетворивши цей дорадчий орган на механізм просування власних інтересів і виконання політичних замовлень.

Зазначається, що таке стрімке сходження не було випадковим. Важливу роль у просуванні Борисичева відіграв тодішній очільник МінТОТ Вадим Черниш, а також міністр соціальної політики Андрій Рева — колишній заступник мера Вінниці Володимира Гройсмана, який після призначення Гройсмана прем’єр-міністром очолив Мінсоцполітики. Саме через це міністерство, що мало прямий вплив на державну політику щодо переселенців, Борисичев отримав необхідну підтримку і фактичне «зелене світло» для закріплення за собою статусу нібито головного представника ВПО при уряді.

Апогеєм просування донецького адвоката став скандал 2018 року. Разом із соратницею Наталією Целовальниченко Борисичев організував сумнівні «вибори» до складу Громадської ради. Схема була простою: авторитетні міжнародні та українські правозахисні організації — зокрема «Донбас SOS», «Право на захист», Данська рада у справах біженців — до участі не допустили. Натомість ключові місця отримали маловідомі структури, створені незадовго до голосування і повністю підконтрольні самому Борисичеву.

Засідання супроводжувалися бійками та викликами поліції. Один із його найближчих соратників, Роман Омельченко, неодноразово влаштовував фізичні сутички просто під час зборів. Мета цього фактичного «захоплення» була очевидною — повністю контролювати статус «офіційного голосу переселенців» при МінТОТ і використовувати його для лобіювання інтересів своїх політичних покровителів.

Політичний «дах»

Попри публічні заяви про лояльність Україні, Борисичев фактично діяв в іншому руслі. Він піарився на біженцях із Донбасу, одночасно зберігаючи ділові та політичні зв’язки з агентурою рф. До 2014 року Борисичев був співзасновником громадських структур разом із Костянтином Зав’яльцем, який згодом очолив так зване «міністерство культури ДНР». У 2016 році він публічно захоплювався кремлівською акцією «Безсмертний полк» у Донецьку, а у телеефірах та публічних виступах регулярно транслював наративи, співзвучні російській пропаганді: звинувачує Україну в «соціальній блокаді» окупованих територій, закликав до прямих переговорів із бойовиками, просуває ідеї федералізації та «особливого статусу» Донбасу.

Правою рукою Борисичева стала адвокатка Наталія Целовальниченко — персона з украй токсичною репутацією. Вона фігурувала у справах про фейкові позови до ЄСПЛ від імені переселенців, співпрацювала з проєктом Віктора Медведчука «Солдатські матері» та сприяла легітимізації нар ативів так званих «Л/ДНР» під прикриттям правозахисної діяльності. До речі, Целовальниченко виступає адвокаткою як Борисичова, так і його партнера Ігоря Марусенка у справі про пограбування пенсіонерів у Вінниці.

І, як колись співали на Донбасі, «парєнька примєтілі». Найтісніший союз Борисичев вибудував із нинішнім депутатом Верховної Ради від партія «Батьківщина» Сергієм Тарутою та його персональною партією «Основа». Починаючи з 2017 року, Борисичев активно піарив Таруту, організовував спільні форуми та просував так званий партійний «мирний план», який передбачав позаблоковий статус України й компроміси з росією.

У 2019 році, після приєднання Тарути до команди Юлії Тимошенко, Борисичев оперативно змінив політичну орієнтацію та підписав меморандум уже з лідеркою «Батьківщини», знову обіцяючи «підтримку переселенців».

Окремої уваги заслуговували публічні акції руху «Земляки», очолюваного Борисичевим. Вони неодноразово синхронізувалися з так званими протестними заходами проросійської нардепки Наталії Королевської. Крім того, Борисичева підозрювали, що фінансування його громадської активності могло надходити від осіб з оточення Олександра Клименка, колишнього міністра доходів і зборів  часів Януковича, який у 2014 році втік у росію.

«Спецоперація»

За версією слідства, адвокат Геннадій Борисичев разом із поліцейським Ігорем Марусенком та третім спільником ретельно спланували зухвале пограбування. 5 жовтня 2025 року «гастролери»  прибули з Києва до будинку своїх жертв у Вінниці, що розташований майже на околиці міста, всього за кількасот метрів від навчальних корпусів та гуртожитків Вінницького аграрного університету.

Зловмисники приїхали на автомобілі Daewoo Lanos із підробленими номерними знаками, були одягнені у камуфляж із шевронами Служби безпеки України. Представившись співробітниками Управління СБУ в Харківській області, Борисичев пред’явив господині фальшиве службове посвідчення та повідомив про необхідність проведення «обшуку» на підставі вигаданої постанови прокурора.

Скориставшись довірою пенсіонерів та умовами воєнного стану, група проникла до будинку. Під час так званих «слідчих дій» зловмисники знайшли та привласнили заощадження родини. Літніх людей утримували в психологічному напруженні майже три години — із 20:30 до 23:15, перевертаючи будинок догори дригом.

Слідчі провели масштабну роботу, щоб скласти пазл із розрізнених доказів і вийти на учасників зухвалого пограбування. Аналіз гігабайтів даних мобільних операторів дозволив відстежити телефони, які «світилися» в районі злочину. Десятки годин записів із камер спостереження допомогли простежити маршрут Daewoo Lanos до будинку жертв і після пограбування. Під час обшуків у фігурантів знайшли той самий камуфляж та інші предмети, що вказували на їхню причетність.

23 грудня 2025 року на адвоката Геннадія Борисичева одягли кайданки, а згодом слідчі затримали й його спільника Ігоря Марусенка.

У Вінницькому міському суді не стали панькатися з псевдо-СБУшниками: обом підозрюваним обрали суворий запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою внесення застави, яка до копійки дорівнює сумі вкраденого — 13 657 000 гривень з кожного. Наразі адвокат та його спільник оскаржують це рішення у Вінницькому апеляційному суді, сподіваючись на пом’якшення умов.

… і на закуску — «золоті» персики

Новина від поліції та прокуратури про пограбування літнього подружжя у Вінниці на суму 13 мільйонів 657 тисяч гривень у соцмережах викликала шквал запитань: звідки такі статки у звичайних пенсіонерів? Якщо це справді так хвилює суспільство, то варто звернути увагу на один збіг. Адреса будинку, з якого псевдо-СБУшники винесли готівку та коштовності, фігурує на інтернет-сторінці з продажу саджанців на сайті toprozsada365.com.

Сам ресурс, оформлений яскравими та помпезними банерами, з гучними обіцянками фантастичних результатів і з повною відсутністю достовірної інформації про реального продавця, цілковито присвячений пропозиціям придбати «унікальні» рослини з неймовірними врожаями та препарати з «чудодійними» властивостями. На сторінці, де пропонують кущовий персик сорту «Віоліс», вказана адреса пограбованих пенсіонерів — вул. Академічна, 15.

«Персикова» пропозиція, як і багато інших на цьому сайті, виглядає як типовий лохотрон: потенційних покупців запевняють, що кущ заввишки всього один метр здатен давати 40–50 кілограмів плодів. Будь-хто, хто хоч трохи дружить із здоровим глуздом, одразу зрозуміє, що це нереально — невеликий кущ просто не витримає такої ваги.

Але реклама працює за агресивною схемою: перекреслена «стара» ціна 317 гривень, поряд вказана «акційна» — 190, а також використовуються фрази на кшталт «Більше 15 тисяч садівників уже обрали цей сорт», які підштовхують до швидкої покупки без зайвих роздумів..

Продавцем «диво-персиків» зазначено ФОП «Білецький В.О.» з кодом ЄДРПОУ 57462644. Насправді такого підприємця з таким кодом не існує. Це звичайний набір цифр. Реальні коди підприємств мають іншу структуру, а фізичні особи-підприємці взагалі користуються 10-значним податковим номером. Єдине — вказана реальна адреса. І ця адреса веде саме до пограбованих пенсіонерів.

І тут виникають нові питання. Чи могли літні люди бути організаторами цього «бізнесу», чи, можливо, їх використовували всліпу як точку збору готівки з накладених платежів від ошуканих дачників по всій Україні? Чи їхню адресу просто взяли «від барабану»? У ситуації, коли правоохоронці воліють у звітах про свою роботу повідомляти напівправду, достовірних відповідей на ці питання поки що немає.