13 жовтня 2025 року після 738 днів ув’язнення бойовики ХАМАС звільнили уродженця Донецька Максима Харкіна. Його повернення відбулося в межах чергової гуманітарної угоди між Ізраїлем та ХАМАС, яка передбачала обмін заручників на палестинських в’язнів.
Про звільнення Харкіна офіційно повідомило Міністерство охорони здоров’я Ізраїлю, зазначивши, що «українець за походженням Максим Харкін» разом із ще одним колишнім заручником прибув до медичного центру «Шиба» (Tel HaShomer) для проходження реабілітації.
35-річного Максима Харкіна, який тривалий час мешкав в Ізраїлі, захопили 7 жовтня 2023 року під час нападу ХАМАС на музичний фестиваль Nova поблизу Рейму, що став символом початку війни в секторі Газа. Разом із ним тоді перебували його друг з дружиною, яких згодом знайшли мертвими.
За даними ізраїльських ЗМІ, Харкін був серед цивільних, яких бойовики взяли у заручники під час масових убивств і викрадень. Весь цей час він утримувався в Газі, доки не був включений до списку на звільнення восени 2025 року.
Максим Харкін народився у Донецьку, але у 17-річному віці разом із матір’ю емігрував до Ізраїлю. Там він здобув освіту, пройшов строкову службу в Армії оборони Ізраїлю і залишився жити.
Під час його перебування в полоні родина — мати, цивільна дружина Анна та п’ятирічна донька Моніка — проживали у росії. Відомо, що вони зверталися до російських офіційних структур із проханням посприяти звільненню Харкіна, зокрема через канали, пов’язані з МЗС рф. У російських ЗМІ тоді з’явилася інформація, що йому нібито було оформлено російський паспорт — «для прискорення переговорів».
Втім, представник політбюро ХАМАС Муса Абу Марзук в інтерв’ю російським медіа уточнив, що: «Максим Харкін — українець. На момент захоплення він не був громадянином росії. Він — військовослужбовець, служив в Армії оборони Ізраїлю».
Ці слова підтвердили, що факт можливого російського громадянства не мав офіційного значення під час переговорів.
Після звільнення сина мати Максима, Наталія Харкіна, дала кілька інтерв’ю російським пропагандистським агентствам. У коментарі РИА Новости вона заявила, що Максим «планує отримати російське громадянство» і має намір найближчим часом поїхати до Москви.
«Ми обов’язково поїдемо до росії. Я не можу сказати зараз, коли конкретно це станеться. Все залежить від фізичного стану Максима. Як тільки він трохи набере масу, прийде до тями й буде здатний перенести переліт, ми хочемо приїхати», — сказала вона.
За словами Наталії Харкіної, за час полону її син схуд на 30 кілограмів, але нині перебуває «в добрих руках».
У попередньому інтерв’ю агентству ТАСС Харкіна подякувала російському диктатору путіну за повернення свого сина з полону.
«Я дуже вдячна за це і надзвичайно пишаюся тим, що маю громадянство росії», — сказала вона, додавши, що разом із сином хоче особисто подякувати путіну.
Вона також стверджувала, що «саме завдяки путіну» умови утримання її сина нібито були кращими, ніж у інших заручників.
Новина про звільнення Харкіна викликала суперечливу реакцію в Україні. Частина користувачів соцмереж та українських ЗМІ висловила радість через повернення людини, яка народилася в Україні й провела два роки в полоні.
Водночас багато українців обурилися заявами його матері, зокрема публічними подяками путіну — лідеру держави-агресора, яка веде війну проти України. Коментатори наголошують, що такі заяви фактично використовуються російською пропагандою для просування тез про «гуманізм Кремля» і «російську участь у звільненні заручників».
Історія Максима Харкіна вкотре показала, наскільки тонкою є межа між гуманітарною подією та політичними маніпуляціями. Його звільнення стало важливою новиною для Ізраїлю, але в Україні сприйнялося неоднозначно — через очевидні спроби російської пропаганди використати цей випадок у власних цілях.
