24 вересня 2025 року на Вінниччині відбувся Конгрес місцевих та регіональних влад при президентові України. Захід відзначився традиційними урочистими звітами про «серця громад, що б’ються в унісон із країною». За офіційними повідомленнями, ключових тем Конгресу було чимало: корпоратизація комунальних підприємств і ефективне управління майном, подання заяв до Реєстру збитків внаслідок атак рф, використання коштів місцевих бюджетів, підготовка до опалювального сезону, стратегія захисту прав дітей та деінституціалізація.
Проте за урочистими промовами та ритуальними словами проглядалася, можливо, справжня і головна мета заходу — майбутня корпоратизація комунальних підприємств. Втім, у тумані офіційних формулювань залишилося невідомим, чи вдалося чиновникам із Києва, які приїхали належним чином «просвітити» місцевих щодо «правильного» перетворення комунальних підприємств громад на корпоративні структури, водночас створюючи ілюзію, що всі зміни робляться «для людей».
Корпоратизація
У результаті панування в Україні так званої «криворізької юридичної школи», 28 серпня 2025 року було скасовано Господарський кодекс. Відтепер усі державні та комунальні підприємства отримали чітку вказівку: або перетворюватися на акціонерні товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, або готуватися до передачі майна до Фонду державного майна та приватизації. Парадоксально, але слово «корпоратизація» подається як «ефективне управління та залучення інвестицій», тоді як для громад це означає лише одне — втрату контролю над стратегічно важливими підприємствами, що забезпечують водопостачання, тепло, сміттєзбір та інші базові послуги.
Тобто громади під час повномасштабної війни, яка потребує значних зусиль і фінансів навіть у тилових регіонах, тепер мають готуватися до цілої серії реформ: перереєструвати підприємства, змінити структуру власності, адаптувати бухгалтерію та підлаштуватися під правила корпоративного управління — і все це на фоні зростання витрат на базові потреби. Інакше їхні стратегічні активи можуть просто відійти «новим інвесторам».
«Майданчик для діалогу» чи інструмент контролю?
Конгрес місцевих та регіональних влад при президентові України, створений указом Зеленського у 2021 році, офіційно позиціонується як консультативно-дорадчий орган для налагодження взаємодії між центром та регіонами. Проте скептики із самого початку вбачали в ньому інструмент для зміцнення президентської вертикалі та донесення «узгоджених позицій» до місцевого самоврядування. На практиці це виглядає як театр, де чиновники у гарних костюмах демонструють активність, а громади отримують «домашні завдання».
Керувала вінницьким зібранням Конгресу Лілія Пашинна, уродженка селища Муровані Курилівці на Вінниччині.
Пашинна у 2020 році була обрана депутаткою Київської міської ради від партії «Слуга народу»і обіймала посаду першої заступниці голови комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності. У 2021 році увійшла до президії новоствореного Конгресу місцевих та регіональних влад при президентові України, а також очолила українську делегацію в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи. 7 квітня 2025 року Лілія Пашинна була призначена керівницею Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад, що за словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака має «посилити роботу Конгресу», тобто допомогти «народжувати рішення, важливі для людей». Але чи будуть ці рішення дійсно «для людей», якщо громади змушені будуть, зокрема, передати контроль над власними комунальними підприємствами приватним структурам?
«Ефективні менеджери» під судом
Особливого «враження» додав склад учасників Конгресу. Поруч з урядовцями та нардепами сиділи очільники громад, щодо яких уже розглядаються кримінальні обвинувачення. Зокрема, мер Тульчина Валерій Весняний, який, за даними слідства, незаконно передав цукровому заводу понад 68 гектарів комунальної землі і завдав громаді збитків на майже 3 мільйони гривень, при цьому суд уже обирав йому запобіжний захід. І тепер такі люди беруть участь у заході, де обговорюють ефективне управління комунальним майном та бюджетами громад. Іронія чи прикрий збіг обставин?
Що це означає для громад
Підсумок очевидний: громади отримують «подарунок» у вигляді корпоратизації, який на практиці виглядає як підготовка до втрати контролю над власним майном. Водночас високопосадовці демонструють активність, проводячи «діалог» і видаючи красиві слова про прозорість та ефективність. Для пересічного мешканця це означає одне: тепер будь-яка вода, тепло або сміттєзбір у місті чи селі може стати частиною корпоративного бізнесу, а не громадської послуги.
Тож поки слова «стійкість громад» та «захист прав дітей» лунають із трибун, на практиці громади готуються до важкої трансформації, яка може коштувати контролю над власними ресурсами.
