Кінець Господарському кодексу: реформа чи підготовка до дерибану?

Пресслужба Верховної Ради нагадала, що в Україні й далі панує так звана «криворізька юридична школа», у зв’язку з чим 28 серпня 2025 року офіційно скасовано Господарський кодекс — базовий нормативний акт, який протягом десятиліть визначав правила роботи державних, комунальних і приватних підприємств.

Верховна Рада ухвалила закон «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб», ініційований значною частиною пропрезидентської фракції «Слуга народу» на чолі зі спікером парламенту Русланом Стефанчуком. Документ набув чинності в січні 2025 року і, попри нижчий юридичний статус, відмінив кодекс — старший за силою нормативний акт. Така «вишенька на торті» українського законотворення стала черговим доказом суперечливої практики, яку дедалі частіше називають правовим нігілізмом.

Закон передбачає трирічний перехідний період для адаптації підприємств усіх форм власності. В уряді та парламенті цей крок подають як «оновлення законодавства». Проте серед експертів і бізнес-спільноти дедалі гучніше лунають застереження: замість передбачуваності й прозорості країна може отримати правову невизначеність та нові ризики для економіки.

Що передбачає так звана реформа?

Згідно з ухваленим законом, відтепер заборонено створювати юридичні особи у формі державного чи комунального підприємства. Усі наявні державні і комунальні підприємства протягом найближчих трьох років мають бути перетворені на акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, ліквідовані чи приватизовані.

Якщо ж відповідні рішення не ухвалять у відведений строк, контроль за підприємством переходить до Фонду держмайна, який визначатиме його подальшу долю. Уже з 2028 року зміни до відомостей у ЄДР щодо таких підприємств будуть фактично заборонені, за винятком випадків ліквідації чи приватизації.

Окремо реформується і сам правовий режим майна: відтепер відсутні права господарського відання та оперативного управління. Державне майно або стане об’єктом права власності, або ж передаватиметься в узуфрукт — особливий інститут безоплатного користування.

У Мін’юсті запевняють: скасування Господарського кодексу «не матиме суттєвого впливу на діяльність суб’єктів господарювання». За їхніми словами, суспільні відносини, які охоплював кодекс, залишаться врегульованими іншими законами — Цивільним кодексом та спеціальними актами, зокрема законами про акціонерні товариства та ТОВ.

У чому ризики?

Втім, критики наголошують: оптимістичні заяви урядовців не враховують кількох важливих моментів.

1. Невизначеність для державних підприємств. За три роки тисячі державних і комунальних підприємств мають змінити форму власності. Для багатьох це означає або фактичну ліквідацію, або швидку приватизацію. Є ризик розпродажу стратегічних об’єктів під виглядом «оновлення».
2. Ослаблення контролю над державною власністю. Скасування права господарського відання, яке забезпечувало чіткі обмеження у розпорядженні державним майном, може відкрити нові можливості для зловживань і виведення активів.
3. Правова плутанина. Перехідний період виглядає радше як правовий експеримент. До моменту завершення реформи може виникнути безліч спорів, адже старі норми вже не діють, а нові механізми ще не напрацьовані.
4. Ризик для комунальної сфери. Комунальні підприємства, які забезпечують критичні послуги (тепло, вода, транспорт), можуть опинитися у ситуації примусової трансформації, що поставить під удар стабільність роботи цих галузей.
5. Приватизаційний тиск. Якщо управлінські органи не ухвалять рішення вчасно, доля підприємств автоматично переходить до Фонду держмайна. Це фактично запускає механізм масової приватизації, що може обернутися черговою хвилею олігархізації економіки.
6. Соціальні потрясіння: Що буде з працівниками тисяч державних підприємств, які будуть ліквідовані або перетворені? Оптимізація часто означає звільнення. Це може спричинити масове безробіття та соціальну напругу, особливо у маленьких містах.

Питання без відповідей

Реформа подається як крок до європейських стандартів, проте чи готова держава гарантувати прозорість майбутніх перетворень? Як буде захищено стратегічні підприємства у сфері енергетики, оборони чи транспорту? Хто нестиме відповідальність у разі хаосу під час трирічного перехідного періоду?

Господарський кодекс мав недоліки, однак він виконував функцію системного регулятора економічних відносин. Його ліквідація без чіткого бачення майбутньої моделі може створити не реформу, а правовий вакуум.

Сьогодні партія влади робить ставку на швидку «модернізацію» законодавства, але без належного контролю цей процес ризикує перетворитися на масштабний переділ власності. І тоді запитання, яке постане перед суспільством, буде простим: чи справді скасування Господарського кодексу — це крок уперед, чи ще одна можливість для корупційних ігор навколо державного майна?