15 років за держзраду отримав диверсант з Вінниці, якого поліція двічі ловила за «наркоту» і відпускала

Солдат-дезертир, завербований російськими спецслужбами, вільно розгулював Вінницею, одночасно вчиняючи диверсії та шпигуючи, поки поліція ловила його лише за зберігання наркотиків… і щоразу відпускала.

Калинівський районний суд Вінницької області виніс вирок у резонансній справі про державну зраду. На лаві підсудних опинився вінничанин, колишній військовослужбовець ЗСУ Іван Милосердов, який не лише дезертирував, а й перейшов на бік ворога. Суд призначив йому 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Проте шокуючі деталі справи свідчать: диверсант міг бути знешкоджений значно раніше, якби не дивовижна поблажливість правоохоронців. Двічі затриманий у Вінниці за наркотики, він продовжував виконувати завдання російських кураторів, поки врешті не потрапив у поле зору слідства за державну зраду та диверсії.

За версією слідства, історія падіння уродженця Вінниці Івана Милосердова розпочалася 28 березня 2024 року. Тоді, будучи військовослужбовцем за контрактом на посаді заступника командира бойової машини, він залишив район бойових дій для лікування у шпиталі… і більше до своєї частини не повернувся.

Переховуючись за місцем проживання, Милосердов швидко потрапив у поле зору російських спецслужб. Через месенджер Telegram його завербували для виконання диверсійних та шпигунських завдань. Вже влітку 2024 року він активно працював на ворога.

20 серпня, отримавши чергове завдання, Милосердов замовив таксі через Bolt і вирушив до села Бохоники, де проводив фото- та відеофіксацію військових об’єктів. Наприкінці серпня — на початку вересня він, за обіцяну грошову винагороду від російських кураторів, здійснив серію підпалів релейних шаф на залізничному перегоні «Голендри – Гулівці».

Цікаво, що після першого підпалу замовники залишилися незадоволені «недостатньою шкодою» і відмовилися платити, змусивши диверсанта повторити дії, підпаливши ще одну шафу… двічі.

Найгучніший аспект цієї історії — те, що, перебуваючи «у бігах», Милосердов двічі потрапляв до рук поліції у Вінниці — і обидва рази з наркотиками.

Вперше його зупинили 1 травня 2024 року. Як зазвичай зазначають у протоколах, під час спілкування з правоохоронцями він «сам видав» пакунок із психотропною речовиною, захований у шкарпетці. Проте, з невідомих причин, його не затримали, і вже через кілька місяців він увійшов до агентурно-інформаторської мережі російських спецслужб.

Вдруге поліція зупинила Милосердова 10 вересня 2024 року. Історія повторилася: він знову «сам видав» пакет із психотропною речовиною, цього разу з кишені штанів… і знову його відпустили.

Лише 24 вересня 2024 року, після виконання завдання російських кураторів у Сумській області, де Милосердов фіксував місцевість поблизу лінії фронту та передавав GPS-координати ворогу, диверсанта нарешті затримали за місцем проживання.

Правоохоронна та судова системи, вже після арешту Милосердова за підозрою у державній зраді, «згадали» йому старі проблеми з наркотиками. 26 вересня йому винесли вирок за перший епізод із психотропною речовиною у шкарпетці — рік обмеження волі. А 13 листопада суд призначив покарання за другий епізод — рік і один місяць обмеження волі. Втім, відбувати ці вироки він не почав, оскільки вже перебував під вартою за значно серйознішими обвинуваченнями.

Під час судового процесу у Калинівському районному суді Іван Милосердов повністю визнав свою вину у державній зраді (ч. 2 ст. 111 КК України), диверсії (ч. 2 ст. 113 КК України) та дезертирстві (ч. 4 ст. 408 КК України). Суд призначив йому остаточне покарання — 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, окрім житла.

Вирок ще може бути оскаржений, проте історія Івана Милосердова стала логічним завершенням шляху зради, який, можливо, вдалося б обірвати значно раніше, якби не недбалість поліції.