16 липня 2026 року Вінниця стала одним із осередків нової хвилі «картонних протестів», що охопили близько двадцяти міст України після рішення президента Володимира Зеленського не вносити кандидатуру міністра оборони Михайла Федорова до складу нового уряду.
За форматом акція стала прямим відлунням подій липня 2025 року, коли українці масово виходили на площі з картонними плакатами, протестуючи проти спроб обмежити незалежність НАБУ та САП. Символіка «картонок» цього разу підкреслила тяглість громадянського спротиву.
Вранці 16 липня вінничани зібралися біля міської ради — на тому самому місці, де протестували роком раніше, — щоб висловити незгоду з кадровими рішеннями влади, ухваленими без публічних пояснень у розпал війни.
Учасники акції тримали плакати з написами «Не руйнуйте те, що працює», «Поверніть Федорова» та «Не забирайте надію». Аналогічні мітинги відбулися у Києві, Львові, Черкасах, Харкові, Івано-Франківську, Полтаві, Дніпрі, Хмельницькому, Чернігові, Рівному, Одесі, Луцьку, Чернівцях, Тернополі, Житомирі, Миколаєві, Кривому Розі та Ужгороді. У Сумах акцію скасували через безпекову ситуацію, а в Харкові протест на площі Свободи довелося перервати через повітряну тривогу — учасників оперативно евакуювали до укриття.
Ініціатором всеукраїнської хвилі протестів став ветеран і колишній бойовий медик Дмитро Козятинський — один із організаторів акцій 2025 року на захист незалежності НАБУ і САП. Він закликав українців виходити на мітинги о 9:01 — одразу після загальнонаціональної хвилини мовчання, щоб висловити свою позицію до початку розгляду кадрових питань у Верховній Раді.
За словами організатора, головною причиною протестів стала не персональна підтримка одного чиновника, а незгода з практикою звільнення посадовців, яких суспільство вважає ефективними, без відкритого й аргументованого пояснення причин такого рішення.
Як розвивалися події:
- 14 січня 2026 року Михайло Федоров, який до того очолював Міністерство цифрової трансформації, став міністром оборони України.
- 14 липня Верховна Рада підтримала відставку прем’єр-міністра Юлії Свириденко, що автоматично означало відставку всього складу Кабінету Міністрів.
- 15 липня на засіданні фракції «Слуга народу» Володимир Зеленський повідомив депутатам, що не пропонуватиме кандидатуру Федорова до нового складу уряду. Того ж вечора сам міністр підтвердив у Telegram, що залишає посаду.
- На посаду міністра оборони розглядають чинного очільника МВС Ігоря Клименка, а кандидатом на посаду прем’єр-міністра президент запропонував керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького.
- Голосування за новий склад уряду Верховна Рада планує провести 16 липня.
За словами народних депутатів від фракції «Слуга народу», які були присутні на зустрічі з президентом, кадровому рішенню передувало загострення конфлікту між Михайлом Федоровим і Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За переказом одного з парламентарів, Зеленський пояснив, що міністр і головнокомандувач «живуть у різних світах»: Федоров робив ставку на цифровізацію та технологічну модернізацію армії, тоді як військове керівництво наполягало на традиційних підходах до організації закупівель озброєння. У певний момент сторони фактично перестали знаходити спільну мову.
Президент також публічно дорікнув міністру незавершеною реформою територіальних центрів комплектування, заявивши, що це питання необхідно було вирішити ще до можливої нової хвилі мобілізації в росії.
Водночас, за інформацією The Economist та інших видань, конфлікт загострився після того, як ініційований самим Федоровим внутрішній аудит Міністерства оборони та бойових бригад виявив перевитрати приблизно на 300 млрд грн. Після цього міністр запровадив обов’язкове проходження поліграфа для посадовців відомства та перевів закупівлі 155-мм артилерійських боєприпасів на відкриті тендери. За даними медіа, саме ці рішення викликали спротив частини військового командування та груп впливу, які втрачали контроль над оборонними закупівлями.
В той же час, Генеральний штаб ЗСУ офіційно заявляв, що масштабних аудитів бойових бригад у 2026 році не проводилося, а трактування про «300 млрд грн перевитрат» не відповідає дійсності.
Відставка Федорова викликала різку реакцію представників військового, волонтерського та медійного середовища. У публічних коментарях це рішення називали серйозною помилкою, яка може мати негативні наслідки для обороноздатності країни та коштувати життів українських військових і цивільних.
Критики також наголошували, що звільнення міністра оборони під час повномасштабної війни без вичерпного публічного пояснення підриває довіру до державних інституцій, створює ризики втрати інституційної пам’яті та свідчить про відсутність належної підзвітності влади суспільству. Окремі оглядачі вважають, що після такого кадрового рішення повна політична відповідальність за подальший стан оборонної сфери покладається на президента України.
Протестна реакція торкнулася й військового керівництва: заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров подав у відставку, публічно пов’язавши своє рішення зі звільненням Федорова.
Водночас частина коментаторів закликала не ідеалізувати діяльність міністра та не використовувати ситуацію для політичної дестабілізації, а окремі народні депутати від «Слуги народу» пропонували залишити Федорова на посаді ще щонайменше на пів року для завершення розпочатих реформ.
Таким чином, «картонний протест» 2026 року, за оцінками його учасників та організаторів, став не лише акцією на підтримку Михайла Федорова, а й демонстрацією суспільної незгоди з практикою ухвалення важливих кадрових рішень без публічного обґрунтування. На думку учасників протесту, саме така модель державного управління дедалі більше утверджується в Україні навіть в умовах повномасштабної війни.
