Бажання матері виконати останню волю свого сина, полеглого Героя України Назарія «Грєнки» Гринцевича, викликало гарячу суспільну дискусію у Вінниці. Ініціатива створення муралу з його портретом на стіні рідної школи №32 зіткнулася з опором частини родин інших загиблих випускників, порушивши непросте питання про гідне та рівноправне вшанування пам’яті всіх Героїв.
Мати бійця, Маріанна Колос, наполягає на реалізації заповіту сина, який мріяв про такий мурал. Про це вона повідомила на своїй сторінці у соцмережах. Проте ідея викликала неоднозначну реакцію. Під час зустрічі родин загиблих випускників школи, що відбулася в актовій залі, розгорілася майже двогодинна дискусія.
Переважна більшість присутніх висловилася проти створення персональних муралів, вбачаючи у цьому виділення одного героя серед інших. Натомість вони запропонували пофарбувати стіни школи у національні синьо-жовті кольори як загальний символ пам’яті. Родичі інших загиблих підкреслили, що їхні близькі також навчалися у цій школі й віддали життя за Україну. На їхню думку, надання переваги одному герою є несправедливим щодо пам’яті решти. «Це не питання суперництва, це питання справедливості», – зазначають вони.
Наразі на території школи вже встановлено меморіальну дошку з іменами всіх полеглих випускників. Маріанна Колос пояснює, що не заперечує проти створення спільного меморіалу на іншій стіні, але прагне втілити саме особисте прохання Назарія. «Грєнка хотів мурал на школі — це посмертна воля мого сина, а не моя забаганка. Виконайте її, і більше я нічого не прошу», – каже мати.
Ситуація привернула увагу міської влади. До Вінницької міськради надійшло колективне звернення від родин загиблих з проханням вшановувати пам’ять усіх випускників однаково. Влада висловила готовність сприяти створенню муралу лише за умови згоди всіх родин.
Легендарний «Грєнка» Назарій Гринцевич став символом стійкості для мільйонів українців. Він був одним із наймолодших захисників «Азовсталі», куди долучився одразу після повноліття. Його фраза, сказана у підземеллях комбінату: «Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну», – стала крилатою.
Після трьох місяців оборони Маріуполя та виходу з «Азовсталі» за наказом командування, Назарій провів понад чотири місяці в російському полоні. У вересні 2022 року він був звільнений в рамках великого обміну. Не вагаючись, Гринцевич повернувся на службу та разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12».
10 березня 2024 року Назарію виповнився 21 рік. 6 травня того ж року його життя обірвалося під час бою. У липні 2025 року президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв Назарію Гринцевичу звання Героя України.
Суперечка у Вінниці висвітлила болючу та важливу проблему: як суспільству знаходити форми вшанування Героїв, що об’єднують, а не стають причиною розбрату та нового болю для тих, хто втратив найдорожчих. Поки що компромісного рішення у школі №32 не знайдено.
