Після того, як начальник Вінницької обласної військової адміністрації (ОВА) Сергій Борзов завізував бюджет області на 2024 рік, фактично пославши на три літери обласну раду разом з її монобільшістю від партії «Українська стратегія Гройсмана», монобільшість нічого кращого не придумала, окрім гучної ініціативи, схожої на не дуже розумну піар-акцію.
Скориставшись правом одноосібно затверджувати бюджет в умовах воєнного стану, очільник Вінницької ОВА 8 грудня 2023 р. підписав бюджет області на наступний рік. Правом одноосібно затверджувати бюджети керівників військових адміністрацій наділяє постанова Кабінету міністрів № 252 від 11 березня 2022 р. Скористатись таким правом військовий керівник може в залежності від ситуації в регіоні, близькості до зони бойових дій та неможливості конструктивного діалогу з депутатським корпусом по бюджетних питаннях. Що саме спонукало Борзова «відсторонити» облраду від затвердження бюджету, – здогадатись не важко, враховуючи останнє публічне спілкувань начальника ОВА з депутатським корпусом під час сесії облради у жовті 2023 р., – тоді Сергій Борзов достроково покинув сесійну залу, гучно грюкнувши дверима.
Отримавши у відповідь «бюджетний» ляпас, у Вінницькій облраді, схоже, вирішили медійно «перебити» його чимось грандіозним. Ну, а що може бути грандіозніше, ніж наше усе – Тарас Григорович Шевченко?! Коротше кажучи, облрада вирішила звернутись до Верховної Ради про заснування в Україні ще однієї державної нагороди – ордену Тараса Шевченка.
«У березні 2024 року українці будуть відзначати 210 річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – класика української літератури, геніального поета і художника, нескореного борця за волю України, гордості українського народу. У творчості Тараса Григоровича Шевченка втілений весь український народ, його минуле, сучасне і майбутнє, сконцентрована вся сутність українців – їх мова, історія, звичаї та традиції, основи українознавства та державотворення, дух соборності та непохитності», – наголошується у зверненні облради, яке, як можна зрозуміти, складав не учень сьомого класу загальноосвітньої школи за допомогою Вікіпедії, а ціла постійної комісії облради з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту.
На рольові ігри очільників Вінниччини можна було б і не звертати уваги. Але…
«Патріотизм – останній притулок негідників», – виголосив англійський літератор, доктор Самуель Джонсон 278 років потому. Це була реакція «британського Вольтера» на тих діячів, які у своїх політичних міжсобойчиках керуються не любов’ю до своєї країни, а використовують слово «патріотизм», як ярлик для боротьби за «шкурні» інтереси.
Ще не стерлося з пам’яті, як у Вінниці в ніч з 23-го на 24 січня 2018 р. зносили пам’ятник Тарасу Шевченку. У всьому світі українському Кобзарю пам’ятники відкривають, а Вінниця стала першим містом, де пам’ятник Шевченку знесли.
Погруддя Тараса на площі Героїв Небесної Сотні встановили під час буремних подій 2014 р. громадські активісти без дозволу міської влади, пам’ятник сприймався вінничанами як «поставлений» вінницьким Майданом. Гіпсовий бюст Кобзаря придбали, зокрема, коштом депутата міськради, «свободівця» Володимира Базелюка, помістили його на гіпсокартонну конструкцію, яку облицювали керамічною плиткою. І оголосили народним пам’ятником. Це виглядало, як акція непокори. Причому непокори не стільки владі Януковича, скільки непокори команді тодішнього мера Вінниці Володимира Гройсмана.
Суперечка вінницькою громадськості з владою про те, де стояти Шевченку, призвела до встановлення міськрадою іншого, «правильного» пам’ятника Кобзарю, на площі Музейній, яку потім назвали на честь Шевченка. Власне, того ж 2014 р. скульптурну композицію, де молодий Шевченко сидить в оточенні дітей, там урочисто й відкрили.
У 2018 р. «неправильного» Шевченка, тобто «опозиційного», влада вирішила прибрати. Заразом і стерти пам’ять про вінницький Майдан. Звісно ж, під приводом увіковічення пам’яті загиблих під час київського Майдану Героїв Небесної Сотні. Саме на місці встановленого громадськістю погруддя Шевченка меру Вінниці Сергію Моргунову та більшості депутатів міськради заманулося встановити пам’ятник Небесної Сотні у вигляді 5,5-метрового бронзового вишневого дерева, з якого опадає цвіт, , бо на тисячах гектарів вінницьких площ і скверів іншого місця чомусь не знайшлося.
До речі, як повідомляли у міськраді, виготовлення «Вишні скорботи» або «Дерева Свободи» та встановлення пам’ятника, здійснювалося коштом, зокрема, благодійного фонду «Подільська громада». Банківські реквізити саме цього фонду використовує юридично неіснуючий т. з. «Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб», начебто створений після початку великої війни за ініціативи Вінницького міського голови Сергія Моргунова та голови Вінницької облради В’ячеслава Соколового.
Зранку 24 січня 2018 р. вінничани побачили глухий паркан навколо демонтованого погруддя «опозиційного» Шевченка, навколишню територію охороняли поліцейські та молодики-«тітушки» у чорній уніформі, ще й по периметру паркану виставили собак-вовкодавів з кінологічної служби «Гепард»…
Влада тоді намагалась виправдовуватись, мовляв, пам’ятник Тарасу Шевченку було не знесено, а демонтовано, саме гіпсове погруддя, яке було «тимчасово встановлене на тоді іще площі Театральній, а з лютого 2014 р. – площі Майдан Героїв Небесної Сотні, передано його власником, депутатом міської ради Володимиром Базелюком, в музей Революції Гідності та АТО, що у вінницькій загальноосвітній школі №22».
Але це не спинило протистояння, яке розпочалося на майдані Небесної Сотні. Кількість протестуючих була різною, один день їх буле декілька десятків, іншого дня могло зібратись і декілька сотень. Люди принесли на площу діжки, де намагалися розпалити вогнища. Але поліція цьому завадила. Періодично хтось намагався перелізти через бетонний паркан, але й ці спроби поліціанти та «тітушки» припиняли. Незгоду з діями міської влади висловлювали й уночі – люди влаштували цілодобове чергування…
З часом пристрасті уляглися. Колись біля «неправильного» погруддя Тараса Шевченка щодня збирались люди, читали вірші Кобзаря, обговорювали поточні події. До пам’ятника «правильного» Шевченка приходять з черговими зужитими промовами та букетами по рознарядці чиновники та школярі у роковини народження та смерті поета, а, враховуючи, що ці дні йдуть один за одним, про Шевченка згадують раз на рік.
Вдруге про Шевченка в цьому році гройсманівці вирішили згадати ось так – дайош, мовляв, орден імені Тараса Григоровича! Але тут святе, рейтинговий смажений півень клюнув у скоромне місце.
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням:
