29 вересня 2023 р. у Вінниці по вулиці Соборній, 70 багато чого сталось вперше. В облраді, а саме вона розташована за цією адресою, на 44-й сесії, мабуть, вперше після здобуття на виборах 2020 р. «Українською стратегією Гройсмана» 40-а з 84-х депутатських мандатів, крім монотонного буботіння доповідачів та одностайно-мовчазних «одобрямсів» переважної більшості, відбулось щось на кшталт дискусії. Голова облради В’ячеслав Соколовий вперше зустрівся з працівниками Клінічного центру інфекційних хвороб, які, починаючи з 25 вересня, щодня пікетували облраду, вимагаючи повернути на посаду звільненого розпорядженням Соколового головного лікаря медзакладу Ігоря Матковського. А депутат-неофіт Петро Струсевич вперше після 2020 р. отримав повноцінну фракційну «прописку» та місце в постійній комісії.
Післямова
В травні 2023 р. паралельно з початком розслідування кримінальної справи щодо ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах керівництвом АТ «Вінницяобленерго» гендиректор компанії Андрій Поліщук дуплетом покинув посаду та склав депутатський мандат у Вінницькій облраді. Поліщука замістив Петро Струсевич, якому мандат вручили на минулій сесії, а комісію підібрали тільки зараз – з питань будівництва, комунального майна, транспорту та розвитку інфраструктури. Відомий аграрій, керівник та співвласник фермерського господарства «Велес Віта» з Попелюхів Могилів-Подільський району, думається, не надто бідкався, що не потрапив до комісії з питань агропромислового розвитку та земельних відносин, партія сказала: «Треба!», комсомол відповів: «Єсть!». Тим більш, і у Поліщука, і у Струсевича політичний бекграунд на однаковому ксероксі роблений – з 2015 по 2020 рр. були депутатами Вінницької облради від партії Порошенка, потім одумались, та пристали до більш правильної «Української стратегії Гройсмана», Поліщук до нового скликання облради потрапив одразу, а Струсевичу трохи голосів не вистачило. Тепер рокірувались.
Шлях від Порошенка до Гройсмана пройшов і «масложировик» Дмитро Чаленко, за чиє дострокове припинення повноважень, як заступника голови облради, довелося голосувати в кабінках для таємного голосування на четвертому поверсі, попередньо надрукувавши бюлетені.. Чаленко попросився у відставку сам, чому – достеменно невідомо, але аномальна кількість заступників Соколового (чотири попри «традиційних» двох) не раз ставала приводом для критики. Чаленко залишається депутатом облради, він буде радником Соколового на громадських засадах та координатором Гуманітарного штабу, який очолює Володимир Гройсман.
На сесії депутати додали сільськогосподарські підприємства до переліку позичальників пільгових довгострокових кредитів з обласного фонду сприяння інвестиціям та будівництву, погодили інвестиційну програму КП «Вінницяоблводоканал» на 2023 р. та план розвитку підприємства на 2023-2027 рр., безоплатно передали окремій автомобільній санітарній роті медичних сил ЗСУ легковий автомобіль та розглянули ще більше двох десятків питань. Але усе це стало фоном протистоянню, що розгорнулося в сесійній залі з приводу звільнення Ігоря Матковського з посади керівника Клінічного центру інфекційних хвороб.
Початок
Все почалося 22 вересня 2023 р., коли В’ячеслав Соколовий узявся за медицину та «у зв’язку із закінченням строку дії контракту» підписав півтора десятка розпоряджень про звільнення керівників медзакладів, шо підпорядковуються облраді. Звільнені керівники тими самими розпорядженнями були переведені в статус виконуючих обов’язки «до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану». Таким чином ятаган Соколового просвистів над Вінниччиною, починаючи селом Заболотним на Крижопільщині, де знаходиться Заболотненський дитячий психоневрологічний санаторій, закінчуючи Вінницькою обласною клінічною дитячою інфекційною лікарнею в обласній столиці.
Серед писаних під копірку розпоряджень вибивались із загалу тільки документи щодо звільнення керівників Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру, Вінницького обласного клінічного медичного реабілітаційного центру ветеранів війни та радіаційного захисту населення та Клінічного центру інфекційних хвороб. Директор першого закладу Пилип Прудиус був звільнений, а потім переведений в статус виконуючого обов’язки з формулюванням «до призначення керівника названого підприємства».
Двох інших головних лікарів Світлану Голодюк та Ігоря Матковського було просто звільнено, а виконувачами обов’язків керівників призначено медичних директорів медзакладів, відповідно, Тетяну Корзун та Галину Мохній.
Через декілька годин після візування Соколовим «медичних» розпоряджень колективи Клінічного медичного реабілітаційного центру та Клінічного центру інфекційних хвороб залихоманило, на інтернет-сторінках обох медзакладів були опубліковані звернення з вимогами пояснень, виказувалась незгода з рішенням Соколового та заклики повернути посади керівникам.
Адміністративно-бюрократична машина чиїсь приватні забаганки здатна виконувати лише в цілковитій «тиші», – варто опинитися в епіцентрі громадської уваги, злагоджений механізм йде врозніс, а коліщатка і гвинтики системи починають витанцьовувати, наче воші на гребінці.
Чим більше наростало обурення лікарів та медичної спільноти, тим більше офіційний відділ Вінницької облради справляв враження захопленого разом з факсиміле Соколового пацієнтами іншої підшефної облраді лікарні – психоневрологічної ім. Ющенка.
Інакше чим ще можна було пояснити творчість голови облради, присвячену, наприклад, Клінічному медичному реабілітаційному центру протягом лише одного дня – 22 вересня?!
В’ячеслав Соколовий одним своїм розпорядженням з 23 вересня звільнив Світлану Голодюк з посади керівника медзакладу. Другим розпорядженням з 24 вересня призначив виконувати обов’язки керівника Тетяну Корзун. Третім розпорядженням з 25 вересня увільнив Тетяну Корзун від виконання обов’язків директора лікарні. Четвертим розпорядженням з 25 вересня призначив виконувати обов’язки керівника медзакладу Світлану Голодюк. А щоб у всіх небайдужих остаточно поплавило мозок, 25 вересня Соколовий повідомив, що Світлана Голодюк вже ніяка не виконуюча обов’язки, а повноцінний керівник, бо з нею подовжено контракт.
– Що це було? – випитували допитливі у обізнаних.
– А грець його знає, – відповідали обізнані…
Схожий сюжет було накручено і навколо керівника Клінічного центру інфекційних хвороб. Одним розпорядженням Соколовий з 22 вересня звільнив Ігоря Матковського з посади директора, призначивши його з 23 вересня виконуючим обов’язки. Другим розпорядженням призначення Матковського анулював. А третім розпорядженням з 23 вересня призначив виконуючою обов’язки директора Клінічного центру інфекційних хвороб Галину Мохній.
Як потім з’ясувалося, Матковський в підвішеному стані виконуючого обов’язки знаходитись не схотів і від гри очільника облради у котика та білочку принципово відмовився.
Протистояння
Слово «барикади», напевно, надто гучне для подальшого перебігу подій, але щоденні пікети працівників центру інфекційних хвороб під облрадою, починаючи з 25 вересня, по суті барикадами і стали, як ти на них не подивись. Керівництво облради, забарикадувавшись за мовчанкою і не знайшовши часу протягом тижня хоча б вийти та побалакати з людьми, зробило усе можливе, аби по один бік опинились і сам Матковський зі свою позицією, і колектив медзакладу, заступившийся за керівника, і багато вінничан, поставивших підписи під зверненнями на підтримку Матковського, і десятки установ, виказавших солідарність лікарям, і обласна військова адміністрація зі своїми давніми непорозуміннями з облрадою.
В п’ятницю 29 вересня перед початком сесії облради серед працівників Клінічного центру інфекційних хвороб, що вже звично зібрались на пікет перед облрадою, зявилась депутатка Верховної Ради від Вінниччини Ірина Борзова. Дружина голови Вінницької обласної військової адміністрації в соцмережах з першого дня виказувала підтримку і особисто Матковському, і лікарям, що стали на його підтримку.
Активно підтримували Матковського і колектив його медзакладу також перша заступниця голови Вінницької ОВА Наталя Заболотна та керівниця Департаменту охорони здоров’я та реабілітації Вінницької ОВА Ольга Задорожна. Формально керівники медичних комунальних підприємств обласного значення підпорядковуються облраді, а фактично фінансуються та звітують перед Департаментом охорони здоров’я та реабілітації ОВА.
Частину працівників центру інфекційних хвороб на сесію облради пропустили, але можливості звернутись до депутатів не надали. Лікарі на балконі сесійної зали розгорнули кілька плакатів на підтримку Ігоря Матковського.
Перед початком сесійного засідання до трибуни перед президією вийшла Ірина Борзова з саморобним плакатом «Почуйте голос народу». Очільниця партії Зеленського у Вінницькій області позичила плакат у пікетувальників на вулиці. За винятком виступу з трибуни, Борзова весь час з цим плакатом простояла біля президії.
Стінка на стінку
Відкривши сесію та провівши нетривалі, але обов’язкові регламентні процедури, голова облради В’ячеслав Соколовий надав слово Ірині Борзовій.
Депутатка розповіла про те, як Ігор Матковський створював клінічний центр і керував ним, про об’єми робіт, які виконали працівники закладу під час спалаху коронавірусу, переформатувавши роботу лікарні та забезпечивши надання допомоги тисячам вінничан, в той час, коли «Пироговка» відмовлялась відкривати ковідні відділення і хворих доводилося розвозити по «районкам».
Ірина Борзова наголосила, що Ігор Матковський був звільнений з порушеннями законодавства і у цих порушень є конкретний автор – голова обласної ради. На думку депутатки, на подібне неправове обходження не заслуговує ані сам головний лікар, ані працівники закладу, який він багато років очолює.
Після емоціонального виступу Борзової, голова облради Соколовий надав слово своєму заступнику Ігорю Івасюку. З одного боку Івасюк курує гуманітарні питання, і йому, як кажуть, сам бог велів, з іншого – у повітрі пробігла тінь якогось метафізичного символізму, коли одповідь представниці губернаторського сімейного тандему доручили озвучити представнику сімейного тандему правлячій у Вінниці партії «Українська стратегія Гройсмана». Депутатська сім’я Івасюків набула гучної пізнаваємості завдяки пристрасті їздити на авто з ознаками сп’яніння в комендантську годину.
Ігор Івасюк , або, як його дехто називає, «сірий кардинал» «стратегів», свій виступ супроводжував показом слайдів. Це називалось оприлюдненням результатів роботи нібито створеної 22 вересня з депутатів спеціальної групи, яка перевіряла діяльність півтора десятка обласних комунальних підприємств, установ, організацій. Спецгрупа, про яку досі ніхто не чув, по словам Івасюка, виявила фінансові порушення, які допустив Ігор Матковський. У травні 2022 р. Вінницька ОВА передала його закладу 357 тон конфіскованих у російського підприємства паливно-мастильних матеріалів. Вже наступного дня Ігор Матковський одержав від директорки Департаменту охорони здоров’я Ольги Задорожної дозвіл їх продати, після чого моторне мастило було реалізоване на суму 9,5 млн. грн., – близько 27 тис. грн. за тону, у той час, як ринкова ціна складала вдвічі більшу цифру.
«Найбільше вражають не ці цифри, а те що вони стосуються не якогось нафтотрейдера, а інфекційної лікарні! Аморально перетворювати лікарню на нафтобазу, особливо під час війни!», – пафосно виголошував Івасюк.
Окрім того, зам голови облради висунув вимогу присутньому на сесії голові Вінницької ОВА Сергію Борзову відсторонити від виконання своїх обов’язків Директорку департаменту охорони здоров’я Ольгу Задорожну.
«Під час повномасштабної війни, коли президент збирає допомогу Україні по всьому світу, кожен українець робить свій внесок… В цей час інфекційна лікарня стає нафтобазою? Якщо це дійсно так, то це – мародерство. А я не буду покривати мародерство», – пізніше в унісон Івасюку не менш пафосно наголосив В’ячеслав Соколовий.
Голову Вінницької ОВА Сергія Борзова закиди керівників облради не на жарт обурили, він з місця гнівно заявив, що робота групи, про яку говорив Івасюк, сфальсифікована.
«Покажіть мені склад цієї групи… Хто із вас, депутатів в залі, брав участь у її роботі? Де протоколи засідань цієї групи? Де висновки, які вона зробила? Чому це не розглядалося на засіданні комісій? Це просто сміх», – негодував Сергій Борзов і роздратований покинув сесійну залу.
Після демаршу очільника військової адміністрації директорка Департаменту охорони здоров’я та реабілітації ОВА Ольга Задорожна почала вимагати із зали слово для пояснень. В’ячеслав Соколовий категорично на це не погоджувався, пропонував виступити іншим разом, або в кінці сесії під час розгляду питання «Різне».
Але Задорожна продовжувала стояти на своєму, і депутатам довелось вислухати її пояснення щодо ситуації зі звільненням Ігоря Матковського та реалізацією паливно-мастильних матеріалів. З слів Задорожної, продаж моторних мастил у 2022 була цілком законною, це потім підтвердила й перевірка Держаудитслужби. А за виручені гроші придбали томограф для Клінічного центру інфекційних хвороб.
В свою чергу Ірина Борзова наголосила, що Матковський «не заробив на «Лексус» і «не сховав мастила у кишені», а Клінічний центр інфекційних хвороб обзавівся потрібним йому сучасним медобладнанням.
Свої пояснення пропонував й Ігор Матковський, який хотів прозвітувати перед депутатами. Але Соколовий слова йому не надав, пообіцявши, що депутати заслухають звіт головного лікаря наприкінці роботи сесії, в «Різному». Проте, коли справа дійшла до «Різного», Ігорю Матковському так слова і не надали.
У Клінічному центрі інфекційних хвороб підтвердили продаж конфіскованого моторного мастила, як одноразової операції задля купівлі томографа.
Жирна пауза
«Мастильний кримінал» поки що виглядає намаганнями керівництва Вінницької облради чимось перебити іміджевий негатив, який очільники області самі собі створили на пустому місті. Схоже, цілий тиждень велись шалені пошуки хоч якихось притомних пояснень, чому було звільнено Матковського. І ось згадали проводку купівлі комп’ютерного томографа для Клінічного центру інфекційних хвороб. Звісно ж, ця причина була придумана вже заднім числом, бо нічого подібного не озвучувалось з самого початку «битви за Матковського», а сама «битва», почалася з розпорядження Соколового про призначення Матковського виконуючим обов’язки керівника центру інфекційних хвороб. Якщо Соколовому, як він наголошував на сесії, вже тоді боліло, що Матковський «перетворив лікарню на нафтобазу і займався мародерством», то навіщо він його знову призначав на керівну посаду?
Якщо ж протистояння навколо прізвища «Матковський» розглядати без емоцій, в чисто правовій площині, то відповіді потребує лише одне питання: чи має право голова облради перебирати на себе функції колективного органу і одноосібно та на свій розсуд приймати кадрові рішення? Ось тут, схоже, «стратеги» Гройсмана, маючи в облраді свого голову, трьох його заступників, майже всіх голів комісій та підконтрольний апарат, тим не менш загрались в «імператора», котрий, ігноруючи процедури, що хоче, те й витворяє. Їх намагання виправдатись нормами закону «Про правовий режим воєнного стану», які дозволяють призначення на підначальні посади без конкурсного відбору, обов’язкового в мирний час, були вщент розбиті Департаментом охорони здоров’я та реабілітації Вінницької ОДА – мовляв, без конкурсу – це одне, але, згідно закону, призначати керівників комунального підприємства повинна саме облрада, причому виключно на пленарних засіданнях.
«Битва за Матковського» вже давно самого Матковського лише має на увазі. Не даремно, підводячи риску під дебатами щодо 357 тон моторного мастила, В’ячеслав Соколовий акцентував увагу на сессії, що відповідні звернення будуть направлені у ДБР. Спеціалізація ДБР – не посадовці рівня Матковського, а правоохоронці, судді і найвищі службовці. Тобто, привіт, голові обласної адміністрації і його замам.
Чи вірять в оточенні Соколового в кримінальні справи, що будуть відкриті після їх звернення в правоохоронні органи? Навряд. Соколовий – який не який, але бувший прокурор, краще інших знає, що не на кожен глобус можна натягти сову. Мова скоріше про паузу, яка потрібна аби збити соціальну напругу та перегрупуватись. Соколовий і на сесії, і після сесії, коли нарешті зустрівся з кількома пікетуючими облраду працівниками Клінічного центру інфекційних хвороб, наголосив – рішення по Матковському буде прийнято після відповіді правоохоронців, якщо порушення закону не виявлять, з ним підпишуть новий контракт.
Таким чином, в «битві за Матковського» була поставлена жирна кома. А чи як розділовий знак, чи вона медикаментозна – найближчий час, думається, покаже.
