Вінницька установа виконання покарань №1 — один із найстаріших пенітенціарних закладів України, історія якого бере початок ще у XVIII столітті. За її старовинними мурами сьогодні утримують сотні людей, а умови їхнього перебування стали предметом чергової перевірки правозахисників. 8 червня 2026 року до установи без попередження прибула моніторингова група Харківської правозахисної групи та громадської організації «Захист в’язнів України». Метою візиту було оцінити, наскільки змінилася ситуація після попередньої перевірки, що відбулася у серпні 2024 року. Для цього монітори провели конфіденційні бесіди майже з 400 ув’язненими та засудженими. Лише за неповний 2026 рік через установу вже пройшли 3093 особи.
Як повідомили правозахисники, на момент візиту при плановій місткості у 1236 місць у закладі перебували 805 осіб: 489 ув’язнених, 316 засуджених та одна екстрадована особа. Для їхнього розміщення використовують понад сотню камер, окремі приміщення для довічно засуджених, військовополонених і господарської дільниці. Водночас установа гостро потерпає від кадрового дефіциту. Із передбачених штатним розписом 379 посад фактично зайнято лише 312. Особливо відчутною є нестача психологів і медичних працівників — вакантними залишаються посади клінічного психолога та лікаря-акушера-гінеколога.
Попри кадрові проблеми, правозахисники відзначили й позитивні зміни. За останні два роки адміністрація обладнала сучасні кабінети для психологів, провела ремонт частини камер для довічно засуджених, створила інклюзивні приміщення для маломобільних осіб, облаштувала навчальний клас і бібліотеку. Крім того, ув’язнені мають у користуванні 297 планшетів для навчання та зв’язку. Окремо монітори звернули увагу на відкритість адміністрації, яка не перешкоджала перевірці та була готова обговорювати наявні проблеми.
Втім, позитивні зміни не перекривають численних системних недоліків. Найбільшою проблемою залишаються старі камери, де й досі порушуються мінімальні стандарти площі на одну людину. Так, у камері №14 четверо ув’язнених перебували на площі лише 8,4 квадратного метра — по 2,1 квадратного метра на кожного при законодавчо встановленій нормі не менше 2,5 квадратного метра. В окремих камерах кількість ліжок перевищує допустиму, а деякі приміщення мають площу менше шести квадратних метрів. У низці камер відстань між стінами не відповідає нормативам, а в окремих випадках настільки мала, що люди фактично не можуть вільно пересуватися.
Не менш критичною залишалася ситуація із санітарними умовами. У багатьох старих камерах туалети не обладнані дверима чи перегородками, відсутні зливні бачки, а природне освітлення майже не потрапляє всередину через високо розташовані вікна та густі ґрати. У більшості перевірених приміщень не працювала механічна вентиляція. Значні порушення виявили і в збірному відділенні, де окремі кімнати не мають вікон, туалетів та запасів води, а також відсутні передбачені нормативами приміщення для карантину, ізоляції хворих, душові, кімнати для обшуку й інші необхідні службові приміщення.
Під час перевірки також було зафіксовано порушення правил роздільного тримання. У кількох камерах особи, яких обвинувачують у злочинах проти основ національної безпеки України, утримувалися разом із людьми, підозрюваними або засудженими за майнові злочини. Правозахисники звернули увагу й на організацію праці. Офіційно в установі працевлаштовано лише 58 осіб, однак підслідних регулярно залучають до роботи на кухні без належного оформлення, оплати праці та обов’язкових медичних оглядів. Крім того, документація щодо використання ножів та іншого небезпечного інвентарю ведеться неналежним чином.
Не менше зауважень стосувалося медичного забезпечення. На момент перевірки у стаціонарі перебували п’ятеро пацієнтів, на диспансерному обліку з ВІЛ-інфекцією — 31 особа. Крім цього, під спеціальним наглядом перебувають люди, схильні до суїциду, самоушкодження та втеч. Водночас 19 осіб з інвалідністю не були забезпечені індивідуальними програмами реабілітації. В установі відсутній висновок про доступність будівель для маломобільних груп населення, медики не мають можливості використовувати телемедицину, а пацієнти з підозрою на гепатит С не проходять ПЛР-дослідження. Окремо правозахисники звернули увагу, що у медичних картках безпідставно зазначаються статті Кримінального кодексу, за якими обвинувачуються чи засуджені пацієнти, що може сприяти їхній стигматизації. У психіатричній палаті, розрахованій на одну людину, утримували двох пацієнтів, при цьому приміщення не було забезпечене належною вентиляцією та санітарними умовами.
Статистика тілесних ушкоджень свідчить про певне зменшення кількості таких випадків. Якщо у 2024 році було зареєстровано 156 травм, то у 2025 році — 127. Водночас правозахисники зазначили, що медичний персонал нерідко обмежується лише записом у журналі, не оформлюючи повний пакет документів, передбачений нормативними актами. При цьому випадків застосування спецзасобів до утримуваних у 2026 році не зафіксовано. Також перевірка встановила, що всі 411 короткострокових побачень, проведених протягом 2025 року, відбувалися виключно через суцільне скло із використанням телефонного зв’язку, хоча міжнародні стандарти рекомендують проводити такі зустрічі у відкритому форматі.
Найбільше занепокоєння моніторингової групи викликала безпека людей під час повітряних тривог. Єдине укриття, розташоване у підвалі адміністративної будівлі, призначене лише для персоналу. Понад 800 ув’язнених і засуджених під час ракетних чи дронових атак змушені залишатися у своїх камерах без жодного захисту. Ба більше, навіть це укриття не відповідає встановленим вимогам — у ньому відсутні другий евакуаційний вихід, належна вентиляція та каналізація.
За результатами перевірки правозахисники дійшли висновку, що попри окремі позитивні зміни, Вінницька установа виконання покарань №1 і надалі має численні системні проблеми — від переповнених камер і неналежних санітарних умов до недоліків медичного забезпечення та відсутності захисту людей під час повітряних атак. Усі виявлені порушення та рекомендації щодо їх усунення направлено до Міністерства юстиції України для реагування.
