Вінницький міський суд виніс заочний вирок жінці, яка добровільно пішла на співпрацю з російськими окупантами та стала організаторкою псевдовиборів на тимчасово окупованій території Луганської області. Колаборантку засуджено до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років, а також із конфіскацією всього майна.
Як повідомила пресслужба суду, на початку вересня 2023 року обвинувачена добровільно погодилася обійняти посаду так званої «голови дільничної виборчої комісії» в окупованому Антрациті. У період із 8 до 10 вересня вона безпосередньо та активно брала участь в організації незаконних «виборів депутатів» до окупаційних органів влади — так званої «народної ради лнр» та місцевих муніципальних рад.
Перебуваючи на виборчій дільниці, жінка формувала списки виборців, ідентифікувала їх, видавала бюлетені та організовувала й контролювала їх підрахунок.
Оскільки обвинувачена переховується від правосуддя, судовий розгляд кримінального провадження відбувався у спеціальному порядку in absentia, тобто за її відсутності, за участю державного захисника.
За результатами розгляду суд визнав жінку винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначив їй покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Крім того, її позбавлено права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування, строком на 15 років. Усе належне їй на праві власності майно підлягає конфіскації в дохід держави.
Наразі, вирок ще не набрав законної сили.
В офіційному повідомленні пресслужби Вінницького міського суду прізвище засудженої не назвали. Водночас, за інформацією «Ми Вінничани», йдеться про 43-річну Наталію Литвинову, яка народилася в Антрациті Луганської області.
Правоохоронці встановили, що раніше Литвинова була зареєстрована у селищі Нижньому Нагольчику Антрацитівського району. Після окупації регіону вона перебралася до росії, де нині зареєстрована в місті Новочеркаську Ростовської області..
Майбутня поплічниця окупантів здобула освіту в Україні. У 1989–2000 роках вона навчалася в Антрацитівській школі №11, а з 2000-го до 2005 року — на факультеті гірничої справи та транспорту Антрацитівського філіалу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Особливо показовим є те, що у 2006–2008 роках Литвинова здобувала освіту за спеціальністю державного управління у Харківському регіональному інституті Національної академії державного управління при президентові України. Тобто професійну підготовку у сфері державного управління вона отримала саме в українській системі освіти.
Після окупації частини Луганської області у 2014 році Литвинова почала активно співпрацювати з окупаційними структурами. Її діяльність не обмежувалася участю в незаконному виборчому процесі.
У червні 2024 року пропагандистські ресурси окупаційної влади представляли Литвинову як активістку первинного осередку російської партії «Єдина Росія» в Антрациті. Вона також брала участь у заходах із нав’язування мешканцям окупованого міста російських державних сервісів. Зокрема, за кілька днів за її участю було оформлено понад 230 російських полісів медичного страхування. Також вона сприяла паспортизації громадян України російськими документами.
Доказову базу у справі збирали співробітники СБУ. Зокрема, слідство використало відеозапис із пропагандистських ресурсів. На відео Литвинова, представлена як голова виборчої комісії, розповідала про перебіг голосування та заявляла, що воно проходить активно, із нібито «святковим настроєм».
Слідчі також проаналізували публікації в місцевих Telegram-каналах окупаційної адміністрації. На них Литвинова фігурувала як активістка пропутінської партії «Єдина росія» позувала в одязі з партійною символікою.
Ідентифікувати жінку правоохоронцям допомогли, зокрема, її фотографії та персональні дані зі старих анкет у базі «ПриватБанку». Відповідність цих даних підтвердила відповідна експертиза.
Таким чином, встановлені слідством обставини свідчать, що Литвинова була залучена не лише до проведення незаконних «виборів», а й до ширшої діяльності з інтеграції окупованого Антрацита в російський правовий та адміністративний простір.
Місто Антрацит, де засуджена колаборантка допомагала насаджувати російську окупаційну владу, має специфічну й криваву історію захоплення, яка розпочалася ще навесні 2014 року.
5 травня 2014 року місто захопили так звані донські козацькі формування, що прибули з росії під керівництвом отамана Миколи Козіцина. Після захоплення над міськрадою вивісили прапор війська донського, а в Антрациті проголосили так звану «казачу республіку». Місто стало однією з головних баз і фактичною «козацькою столицею» Козіцина. Звідси його підрозділи контролювали значну частину півдня Луганщини та важливий маршрут постачання зброї й бойовиків із росії — Свердловськ — Ровеньки — Антрацит — Красний Луч — Дебальцеве.
У період із травня до листопада 2014 року Антрацит фактично не підпорядковувався керівництву так званої «ЛНР» у Луганську. Між Козіциним та тодішнім ватажком «ЛНР» Валерієм Болотовим виник відкритий конфлікт. У місті діяла паралельна система влади: від російського козацького керівництва на чолі з Козіциним — до призначеної ним місцевої військової комендатури.
Кадрова політика окупантів в Антрациті від самого початку вирізнялася нестабільністю, насильством і криміналом. Першим комендантом міста влітку 2014 року Козіцин призначив місцевого уродженця Вагіфа Кірімова. Проте той протримався на посаді недовго. Не зумівши підпорядкувати собі розрізнені збройні угруповання, Кірімов згодом був звинувачений власними соратниками у привласненні коштів і усунутий.
Подальша доля цього бойовика склалася інакше, ніж у його наступників. 21 квітня 2015 року Кірімова затримали українські силовики. Він став фігурантом кримінального провадження за статтями про створення незаконного збройного формування, розбій та незаконне позбавлення волі людей.
У вересні 2014 року комендантом Антрацита став В’ячеслав Пініжанін, відомий за позивним «Прапор». Він намагався консолідувати місцеві збройні угруповання, створити так звану «народну міліцію» та встановити контроль над місцевими підприємствами.
Переломним моментом в історії окупації Антрацита став кінець листопада 2014 року, коли структури «ЛНР» вирішили силою ліквідувати автономію козаків Козіцина. 28 листопада підрозділи «ЛНР» атакували комендатуру в Антрациті, що перебувала під контролем козацьких формувань. Під час перестрілки Пініжанін був убитий.
Після цієї силової зачистки Микола Козіцин остаточно втратив контроль над містом. Так званий отаман втік до росії — у Новочеркаськ Ростовської області. Примітно, що саме в цьому місті нині зареєстрована засуджена Наталія Литвинова.
Останнім відомим комендантом Антрацита з орбіти Козіцина був Рашид Шакірзянов. Він запровадив жорсткі порядки, зокрема тілесні покарання для місцевих мешканців за порушення комендантської години та інші провини. Втім, уже в березні 2015 року Шакірзянов вийшов із підпорядкування Козіцина та приєднався до іншого збройного формування. Після цього достовірні відомості про його подальшу долю практично зникають.
Таким чином, шлях Антрацита від захоплення російськими козацькими формуваннями до повного підпорядкування російській окупаційній системі пролягав через збройне протистояння, боротьбу за контроль між різними бандитськими угрупованнями, кримінал та силовий переділ влади.
Сьогодні Антрацит перебуває під контролем російських окупаційних адміністрацій. Одним із інструментів їхньої легітимації стали псевдовибори, в організації яких у 2023 році брала участь Наталія Литвинова.
