У виконавчому комітеті Вінницької мерії, схоже, вирішили, що хороших людей багато не буває, особливо якщо вони працюють поруч. 9 липня 2026 року виконком ухвалив одразу три однакові рішення. Усі вони стосуються одного: звернутися до Вінницької обласної військової адміністрації з клопотанням про присвоєння державних почесних звань. І всі троє кандидатів — посадовці тієї ж самої мерії.
Першим у списку опинився керуючий справами виконавчого комітету Сергій Тимощук. Його рекомендують до почесного звання «Заслужений юрист України». У рішенні, як і годиться в таких випадках, зазначено про «вагомі трудові досягнення», «високий професіоналізм», «активну громадянську позицію» та «значний особистий внесок у розбудову правової держави». Конкретні заслуги документ не деталізує — мабуть, вони достатньо очевидні.
.
Друге рішення стосується завідувачки секретаріату міської ради Людмили Романюк. Її пропонують нагородити званням «Заслужений працівник соціальної сфери України» — за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, упровадження новітніх технологій та вагомий внесок у розвиток соціальної сфери. Щоправда, більшість громадян навряд чи звикла сприймати секретаріат міської ради як установу соціального захисту. Втім, закон не вимагає, аби назва посади буквально збігалася з назвою почесного звання.
.
Третім кандидатом став директор департаменту охорони здоров’я Олександр Шиш, якого виконком пропонує відзначити званням «Заслужений лікар України».
.
Сергій Тимощук дійсно має юридичну освіту, понад десять років працював в органах прокуратури, згодом очолював юридичний напрям у міській раді, а з 2015 до 2025 року був заступником міського голови Сергія Моргунова. З січня 2025 року він керує справами виконкому.
Олександр Шиш до роботи в мерії був лікарем швидкої медичної допомоги, заступником головного лікаря лікарні швидкої допомоги та очолював міську станцію швидкої медичної допомоги. Департамент охорони здоров’я Вінницької міської ради він очолює вже понад десять років.
Людмила Романюк щонайменше з 2016 року очолює секретаріат міської ради.
Цікаво й інше. У кожному з трьох рішень окремим пунктом визначено відповідальних за контроль їх виконання. У двох випадках цю місію доручили заступнику міського голови Андрію Шпортуну, ще в одному — секретарю міської ради Павлу Яблонському. Формально це звичайний елемент будь-якого рішення виконкому. Але з боку виглядає доволі символічно: посадовці контролюють оформлення документів щодо відзначення своїх же колег.
Усі три рішення підписав заступник міського голови Роман Фурман.
З юридичного погляду претензій до самої процедури майже немає. Виконавчий комітет має право ініціювати такі клопотання, а Вінницька обласна військова адміністрація — розглянути їх і, у разі підтримки, направити далі. Водночас варто пам’ятати, що ні виконком, ні ОВА почесних звань не присвоюють. Остаточне рішення ухвалює президент України своїм указом.
Тож головне питання в цій історії лежить не в юридичній, а в етичній площині. Закон не забороняє органу місцевого самоврядування клопотати про нагородження власних посадовців. Проте коли за одне засідання рекомендують одразу трьох керівників тієї ж установи, мимоволі виникає відчуття, що кадровий резерв заслужених уже визначили на місці, залишилося лише пройти всі необхідні державні інстанції.
Зрештою, цілком можливо, що всі троє справді заслуговують на високі державні відзнаки. Але навіть у такому разі питання, чи має влада сама виступати ініціатором нагородження своїх керівників, навряд чи перестане бути предметом суспільної дискусії. Саме тому ця історія значно цікавіша не тим, кого пропонують нагородити, а тим, хто саме вирішив, що настав час це зробити.
