Національна поліція України розповіла історію майора поліції Павла Поліщука — начальника вибухотехнічного відділення бойового підрозділу Стрілецького батальйону поліції Вінниччини. Під час виконання бойового завдання на Донеччині він втратив обидві руки, однак не втратив сили духу. Після тривалої реабілітації офіцер мріє знову повернутися до служби.
.
Павло Поліщук родом із Жмеринщини. Як повідомили у Національній поліції, присвятити своє життя службі людям він вирішив ще в дитинстві. Професійний шлях розпочав у Державній прикордонній службі, де працював кінологом. У 2007 році перейшов до органів внутрішніх справ і продовжив службу зі службовими собаками.
За майже два десятиліття роботи в системі МВС офіцер постійно вдосконалював свої навички та опановував нові спеціальності. Коли розпочалося формування Стрілецького батальйону поліції Вінниччини, він одним із перших подав рапорт на вступ до підрозділу. Тут очолив вибухотехнічний напрямок і готував особовий склад до виконання найскладніших бойових завдань.
Тяжке поранення майор поліції отримав на Донеччині. Під час виконання спеціального завдання його група застосовувала наземний роботизований комплекс. У цей момент по них ударив російський FPV-дрон.
Внаслідок прямого влучання Павло Поліщук зазнав надзвичайно важких поранень і втратив обидві руки. Врятувати життя офіцеру вдалося завдяки блискавичним діям побратимів, які одразу наклали турнікети, а також оперативній евакуації до стабілізаційного пункту, де медики провели реанімаційні заходи.
.
Сьогодні майор поліції проходить складну реабілітацію. Він заново вчиться жити, адаптується до нових умов та долає щоденні труднощі. Найбільшою підтримкою для нього стали дружина й донька. Саме родина допомогла прийняти нову реальність і не втратити віри у майбутнє.
Важливою опорою залишаються і побратими. За словами офіцера, багаторічна служба навчила його цінувати людей, які перебувають поруч у найважчі моменти життя.
Після поранення Павло Поліщук по-іншому дивиться й на свій службовий жетон. Якщо раніше це був звичайний елемент форми, то тепер він став для нього символом свідомого вибору, років служби та високої ціни, яку доводиться платити за захист України.
Офіцер переконаний, що життя може змінитися за одну мить, але честь, обов’язок і вірність своїй справі залишаються незмінними.
Попри важке поранення та інвалідність, майор поліції навіть не розглядає можливості звільнитися зі служби. Його головна мета — завершити курс реабілітації, повернутися до свого підрозділу та знову бути корисним побратимам. Він упевнений, що його знання і багаторічний досвід вибухотехніка ще допоможуть захищати Україну.
