Провладні медіа Вінниччини кілька днів поспіль захоплено смакували новину: Вінниця виборола друге місце у Рейтингу прозорості міст України-2024. 81 бал зі 100 можливих — безперечно, результат, що заслуговує на увагу. Згідно з дослідженням, проведеним у межах програми «Прозорі міста» від Transparency International Ukraine, столиця Поділля повністю виконала майже 80% нових індикаторів. Загалом було оцінено 100 українських муніципалітетів за 70 критеріями — і Вінниця, як твердять, вкотре підтвердила репутацію флагмана відкритого врядування.
Втім, попри загальний інформаційний ентузіазм, майже поза увагою залишився інший, менш приємний аспект того ж самого рейтингу: фактично повна «непрозорість» двох інших міст області — Жмеринки та Могилева-Подільського, які також брали участь у дослідженні в рамках програми «Прозорі міста».
У той час, як Вінниця стала вітринним символом «прозорості», Жмеринка отримала лише 31,5 бала й опинилася на 70-му місці рейтингу, а Могилів-Подільський із катастрофічними 15,5 балами — майже на самому дні, на 98-й позиції. Обидва міста, за результатами дослідження, віднесено до категорії «непрозорих».
Це означає, що мешканці цих громад фактично позбавлені доступу до критично важливої інформації — щодо місцевих бюджетів, закупівель, розпорядження земельними ресурсами, діяльності комунальних підприємств. Такі дані або не публікуються взагалі, або викладаються надто пізно, фрагментарно й неповно. А без прозорості неможливий ані ефективний громадський контроль, ані довіра до місцевої влади.
Показово, що в обох містах, визнаних непрозорими, владні повноваження сконцентровані в руках двох політичних сил, які фактично є партіями влади: на загальнонаціональному рівні — це пропрезидентська «Слуга народу», а на регіональному — «Українська стратегія Гройсмана», яка перетворилася на домінантну силу на Вінниччині.
У Могилів-Подільському найбільшу фракцію в міській раді має саме «Слуга народу» — 11 депутатів із 34. Міський голова Геннадій Глухманюк, так само як і секретар міськради Тетяна Борисова, були висунуті цією політичною силою.
У Жмеринці ж владну вертикаль утримує «Українська стратегія Гройсмана», що має 10 із 30 депутатських мандатів. На останніх місцевих виборах місто втретє очолив Анатолій Кушнір, який ішов на вибори під прапором «стратегів». Утім, у 2022 році через внутрішньовидові «розборки» він несподівано подав у відставку. Відтоді обов’язки міського голови виконує його однопартієць Вадим Кожухівський — фігура з ще більш бездоганною репутацією: учасник АТО, оборонець Донецького аеропорту, а, за чутками, ще й племінник вінницького мера Сергія Моргунова.
Контраст між Вінницею та Могилів-Подільським і Жмеринкою чітко демонструє: прозорість — це не похідна від розміру міста чи обсягу його ресурсів. Це, передусім, питання політичної волі та наявності послідовної, системної стратегії управління. Там, де така стратегія є, відкритість стає не порожнім гаслом, а справжнім пріоритетом. Там же, де її бракує, «вітрина» блищить лише у центрі, тоді як периферія залишається в тіні.
Очевидно, що і у пропрезидентської «Слуги народу», і у регіональної «стратегії» Гройсмана комплексний підхід до прозорого врядування або відсутній взагалі, або ж залишається виключно на рівні лозунгів.
