На тлі рішучого курсу України до вступу в Європейський Союз — шляху, за який українці, власне, і платять на фронті найвищу ціну — кров’ю та життям, із чіткою метою здобути повноправне членство серед цивілізованих країн до 2030 року, у Верховній Раді з’явилася ініціатива, що викликає не просто подив, а глибоке занепокоєння.
Група народних депутатів із пропрезидентської фракції «Слуга народу» зареєструвала законопроєкт №13304, який, на думку численних експертів та представників громадянського суспільства, суперечить базовим європейським цінностям. Більше того — він може стати справжнім «подарунком» для тих, хто прагне завадити європейській інтеграції України, передусім путінській росії.
У чому суть? Проєкт закону фактично пропонує суттєво послабити один із наріжних принципів сучасної демократії — принцип несумісності депутатського мандата. Цей принцип передбачає, що народний обранець має зосередитися виключно на своїй законотворчій діяльності та представництві інтересів громадян, не поєднуючи цю функцію з іншими впливовими посадами чи видами діяльності, які можуть спричинити конфлікт інтересів.
Хто автори сумнівної ініціативи?
Законопроєкт № 13304 зареєструвала група народних депутатів від партії «Слуга народу». Серед авторів цього документа – сумнозвісна своїм антисоціальним хайпом голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, а також депутати Віталій Безгін, Олег Бондаренко, Максим Павлюк та Олександр Федієнко. Саме ці обранці пропонують зміни, які багатьом видаються кроком назад, від європейських стандартів до практик минулого.
Суміщати – не можна заборонити?
Згідно з чинною Конституцією та законами, народний депутат не може обіймати інших оплачуваних посад у державній сфері, займатися бізнесом (крім викладання, науки, творчості та медицини у вільний час). Якщо парламентаря призначають, скажімо, міністром, він мусить скласти свій депутатський мандат. Це логічно: неможливо одночасно якісно контролювати уряд (як депутат) і бути частиною цього уряду (як міністр).
Проте, законопроєкт № 13304 пропонує зламати це правило. Він дозволяє народним депутатам суміщати свої повноваження з обійманням низки високих політичних посад у виконавчій владі, зокрема: прем’єр-міністра, віце-прем’єрів, міністрів та їхніх заступників. Фактично, це означає, що можна буде сидіти «на двох стільцях» одночасно: і в парламенті, і в уряді.
«Творчість» як легалізація хабарів?
Але це ще не все. Законопроєкт суттєво розширює перелік видів діяльності, які вважаються сумісними з депутатським мандатом і можуть бути… оплачуваними. До традиційної викладацької чи наукової додається широке трактування «творчої діяльності», яке тепер включає:
- Консультування щодо застосування законів.
- Підготовку законопроєктів та їх «адвокацію».
- Ведення блогів, участь у публічних виступах та інтерв’ю.
Саме пункти про «консультування» та «адвокацію законопроєктів» викликають найбільше обурення. Критики вказують: це прямий шлях до легалізації лобізму та прихованої оплати за просування тих чи інших законодавчих ініціатив або вплив на їх застосування. Замість отримання нелегальних «грошей у конвертах», з’являється можливість офіційно оформити це як оплату за «творчі» чи «консультаційні» послуги. Це створює безпрецедентні корупційні ризики та підриває довіру до законодавчого процесу.
Більше того, законопроєкт пропонує дозволити політичним партіям витрачати державне фінансування на «розробку законопроєктів та їх адвокацію» через своїх членів на політичних посадах. Це ще сильніше зав’язує партійні інтереси з державними коштами та процесом ухвалення законів, ризикуючи перетворити законотворчість на задоволення інтересів окремих груп за бюджетні гроші.
Чому це йде врозріз з Європою?
Принцип несумісності – це не примха, а фундаментальна основа європейської демократії, чітко прописана в законодавстві країн ЄС. Чому він важливий?
- Незалежність: Депутат має бути незалежним від уряду, бізнесу чи будь-яких інших структур, щоб представляти лише інтереси народу.
- Поділ влади: Законодавча (парламент), виконавча (уряд) та судова гілки влади мають бути відокремлені. Коли одна людина є і депутатом, і міністром, цей поділ руйнується, концентруючи владу в одних руках.
- Боротьба з корупцією: Несумісність мінімізує конфлікт інтересів, не дозволяючи депутату використовувати мандат для лобіювання власних бізнес-інтересів чи інтересів іншої посади.
У Європі суміщення депутатства з посадою в уряді чи активним прибутковим бізнесом є неприпустимим саме з цих причин.
Крок назад, у «совок»
В Україні у радянські часи депутатський мандат часто був формальністю, а реальна влада була зосереджена в руках партійних функціонерів, які одночасно обіймали різні посади, руйнуючи будь-який натяк на поділ влади чи незалежність.
Україна, декларуючи курс на Європу, має не послаблювати, а посилювати стандарти несумісності, щоб остаточно відійти від цих радянських практик. Саме цього вимагає європейський шлях – прозорості, підзвітності та незалежності представницького органу влади.
Але законопроєкт № 13304 від депутатів «Слуги народу», зареєстрований Галиною Третьяковою, Віталієм Безгіним та іншими, виглядає як спроба повернутися до сумнівних практик минулого під привабливою назвою «розширення дозволеної діяльності». Дозволити депутатам одночасно бути міністрами і легалізувати оплату за «адвокацію законів» – це прямий шлях до зростання корупції, руйнування поділу влади та дискредитації парламенту в очах суспільства та міжнародних партнерів.
Це принципове питання про те, чи Україна справді рухається до Європи, чи свідомо обирає відкат до тоталітарної системи, яка суперечить базовим цінностям, за які український народ проливає кров. Ухвалення такого документа може поставити під сумнів усю заявлену євроінтеграційну стратегію.
