Посвідчення волонтера, довідка від фонду, що співпрацює з ГУР, і — наркотики в спідній білизні. У Вінниці суд виніс вирок наркоділку, який розповсюджував психотропи через «закладки», прикриваючись волонтерською діяльністю. Та найбільше запитань викликає не спосіб збуту, а те, хто його прикривав: благодійний фонд, пов’язаний із партією «Слуга народу», офіційно заступався за наркозбувача. Усе це — у розслідуванні «Ми Вінничани».
Скупий офіціоз
У поліції та прокуратурі Вінницької області синхронно прозвітували: міський суд оголосив вирок наркозбувачу, який розповсюджував психотропи шляхом «закладок» по всьому обласному центру. У лаконічному офіційному повідомленні йдеться: 38-річного уродженця Полтавщини, раніше судимого за аналогічні злочини, затримали у квітні 2023 року співробітники Вінницького райуправління поліції. У нього вилучили 65 згортків психотропної речовини PVP (відомої як «сіль») та ще 30 згортків канабісу — загальною вагою майже 90 грамів. Препарати він отримував через мобільний месенджер, співпрацюючи з невстановленими особами. Далі — розкладав «товар» по місту, отримуючи за кожну схованку 150 гривень.
Суд визнав обвинуваченого винним за ч. 3 ст. 307 КК України (збут наркотичних засобів у великих розмірах) і призначив йому 9 років ув’язнення з конфіскацією всього майна. Наразі вирок не набрав законної сили. Ось і все.
На перший погляд — безумовний успіх правоохоронців. Типові «наркосправи», якими, на жаль, переповнені суди Вінниччини, виглядають однаково: «йшов по вулиці (будь-якій — хоча б Соборній), знайшов пакунок, був затриманий поліцією, у пакунку виявилися наркотики…». У таких справах часто фігурують наркозалежні, яких «ловлять» із незначною кількістю заборонених речовин. Масовість подібних вироків дехто навіть називає імітацією боротьби з наркозлочинністю.
А тут — зовсім інше. Зловили наркоділка, який організував системний збут психотропів через цілу мережу «закладок». Є вирок, злочин викрито, зловмисника покарано — здавалося б, усе добре.
Тільки у цій справі є деталі, що залишають чимало запитань. В офіційних повідомленнях імені засудженого не названо. Проте, за інформацією «Ми Вінничани», 29 травня 2025 року засуджено Тараса Мусієнка. І його випадок — це не просто «перехожий із пакунком». Це — організована схема, системний збут, свідоме і неодноразове вчинення злочинів. До того ж історія виходить далеко за межі звичайної кримінальної справи — її сліди ведуть у середовище благодійності, тісно пов’язане з великою політикою.
Перший вирок
22 травня 2024 року Вінницький міський суд уже визнав Тараса Мусієнка винним в організації у Вінниці масштабної мережі збуту PVP. Як встановив суд, 31 січня 2024 року Мусієнко, керуючись корисливими мотивами, отримав через Telegram-канал партію особливо небезпечної психотропної речовини. Він розфасував її на дози та облаштував 14 «закладок» у різних локаціях Вінниці. Схованки вражали своєю винахідливістю: наркотики ховали під каменем біля магазину «Грош», на магніті під дахом металевого вагончика, у стовбурі дерева, під лавкою та навіть у металевих воротах електрощитової. Кожен згорток був обмотаний білою клейкою стрічкою для маскування.
Того ж дня правоохоронці затримали Мусієнка. Під час обшуку в його спідній білизні знайшли пачку з-під цигарок, у якій було ще 25 готових до збуту згортків із PVP.
У суді чоловік повністю визнав свою провину та висловив щире каяття. Він розповів, що до 2016 року мав проблеми з наркозалежністю, але пройшов лікування і перебував у ремісії. Проте наприкінці 2023 року «зірвався» і, щоб фінансувати власну залежність та заробити, став «закладником». За його словами, за кожну схованку він отримував 180 гривень, а частину речовини залишав собі.
Хоча Мусієнко активно співпрацював зі слідством, особисто вказавши правоохоронцям усі 14 місць із «закладками», що дозволило вилучити наркотики ще до їх потрапляння до покупців, головним пом’якшувальним «бонусом» для нього мало стати заступництво благодійної організації «Благодійний фонд Діани Подолянчук».
Волонтер
З’ясувалося, що наркодилер має посвідчення волонтера №44 і є членом фонду Подолянчук та має право перевозити гуманітарну допомогу на потреби військових по всій території України до закінчення воєнного стану. Благодійний фонд надав слідству довідку №14 від 16 жовтня 2023 року (яка пізніше фігурувала і в суді), зазначивши: Мусієнко в період із березня 2022 року по лютий 2023 року здійснював волонтерську діяльність у фонді на добровільних та безоплатних засадах і впродовж цього часу доставляв гуманітарні вантажі на власному автотранспорті, виконував роботи з облаштування виробничих приміщень фонду, допомагав у вантажних роботах, а також брав участь у підготовці та виїзді разом з іншими волонтерами до деокупованого міста Балаклія.
Якщо Мусієнко дійсно займався вказаною діяльністю, то він вочевидь виконував її теж «під кайфом». Про це свідчать судові рішення, які вказують, що саме в цей період його притягували до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).
Так, 5 січня 2023 року о 20:40 у Вінниці на вул. Хмельницьке шосе, 96, його зупинили поліцейські за кермом автомобіля «Dacia Sandero». Огляд на стан сп’яніння проводився в медичному закладі КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької міськради. Результат був позитивним — аналіз сечі за мультитестом показав наявність амфетаміну.
Благодійність, політика та… амфетамін
За даними аналітичної платформи YouControl, вінничанка Діана Подолянчук заснувала свій благодійний фонд 16 березня 2022 року. На офіційному сайті фонду зазначається, що організація допомагає Силам оборони України, внутрішньо переміщеним особам, малозабезпеченим родинам, а також містам і селам, які перебувають в оточенні або під загрозою гуманітарної кризи. Фонд забезпечує закупівлю необхідних речей — амуніції, засобів захисту, медичних препаратів тощо.
Також вказується, що фонд має постійно діючі проєкти у співпраці з Головним управлінням розвідки і що за два роки спільної роботи було залучено понад 100 мільйонів гривень на такі важливі ініціативи, як «MAGURA V5», збір коштів на катери для ГУР Міністерства оборони та на безпілотники «Сичі» і «Рубаки». Окрім того, зазначається, що команда фонду підтримує дипломатичні поїздки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
У 2020 році Діана Подолянчук балотувалася від партії «Слуга народу» кандидаткою в депутати Вінницької міської та районної рад, проте мандат не здобула. У передвиборчих списках вона значилася як аспірантка Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського.
Також Діана Подолянчук очолює відокремлений підрозділ громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Безпечна Україна» у Вінницькій області. А сама «Безпечна Україна» була заснована у 2011 році, проте особливо активізувалася перед достроковими парламентськими виборами 2019 року, коли її очолила Ірина Борзова. Після виборів, у листопаді 2019 року, ставши нардепкою від «Слуги народу», Борзова залишила посаду очільниці «Безпечної України». Проте у серпні 2023 року вона знову повернулася до керівництва. Борзова також є однією з трьох співзасновниць цієї громадської організації.
Відомо, що Ірина Борзова є дружиною Сергія Борзова — депутата Вінницької міської ради від партії «Слуга народу», який із червня 2020 року до червня 2024 року очолював Вінницьку обласну державну адміністрацію, а згодом — обласну військову адміністрацію. Окрім цього, Ірина Борзова є головою Вінницької обласної організації партії «Слуга народу».
Остаточний вирок
Втім, заступництво благодійників Мусієнку у травні 2024 року не дуже допомогло — незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, суд кваліфікував за ч. 2 ст. 307 КК України та засудив його до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ключовим фактором, який вплинув на суворість вироку, стало те, що злочин було скоєно вже під час перебування під слідством за аналогічний злочин.
Ще у квітні 2023 року за збут наркотичних засобів у великих розмірах проти Мусієнка було відкрито кримінальну справу за ч. 3 ст. 307 КК України. Під час слідства йому обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 214 720 гривень. Після внесення застави Мусієнко вийшов на свободу, однак продовжив наркодилерську діяльність і був затриманий, як вже вказувалось, під час «закладки» наркотиків біля магазину «Грош», у металевих воротах електрощитової та в інших місцях.
І 12 квітня 2023 року поліція затримала Мусієнка у Вінниці також через психотропи. Під час особистого обшуку в нього вилучили 65 пакетів із психотропною речовиною PVP загальною вагою майже 63 грами, що класифікується як особливо великий розмір, а також 30 пакетів із канабісом вагою понад 26 грамів.
Під час судового засідання Тарас Мусієнко знову розповідав ті ж самі казки: як через месенджер «Telegram» зв’язався з невідомою особою, яка запропонувала йому роботу «закладчика». Він забрав велику партію наркотиків для подальшого розповсюдження у Вінниці. За кожну зроблену «закладку» йому обіцяли винагороду в 150 гривень. Проте реалізувати свій намір він не встиг — його затримали правоохоронці.
29 травня 2025 року Вінницький міський суд, виносячи вирок, врахував як пом’якшувальну обставину щире каяття Мусієнка, а також узяв до уваги довідку від благодійного фонду Діани Подолянчук, у якій, знову ж таки, зазначалося, що з березня 2022 року по лютий 2023 року обвинувачений здійснював волонтерську діяльність: доставляв гуманітарні вантажі, допомагав в облаштуванні приміщень фонду та брав участь у поїздках до деокупованої Балаклії.
Водночас суд зважив і на те, що на момент винесення вироку Мусієнко вже був засуджений у травні 2024 року за аналогічний злочин до шести років позбавлення волі. За сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд призначив остаточне покарання — дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Загалом вирок базувався на затвердженій судом угоді про визнання винуватості, укладеній між прокурором та обвинуваченим.
«Ми Вінничани» не ставлять собі за мету когось звинувачувати. Ми лише наводимо встановлені факти, підтверджені офіційними документами та судовими рішеннями. У центрі цієї історії — вирок за збут наркотиків, який отримав волонтер благодійного фонду, що має публічні зв’язки з чинною політичною силою. Усі висновки читач має право робити сам.
