На тлі нескінченного горя, яке щодня приносить Україні та її громадянам кривава війна, та відносного затишшя у великій політиці, звідки колишнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана вже давно «вичистили» як непотріб разом із його фамільною партією «Українська стратегія Гройсмана» — яка в масштабах країни за рівнем довіри балансує на рівні статистичної похибки, — цей нафталіновий персонаж усе ж не полишає спроб нагадувати про себе. Але замість нових ідей або бодай якоїсь реальної державної стратегії (не плутати зі «стратегією Гройсмана», яка у виконанні її представників через день фігурує у кримінальних зведеннях про розслідування корупційних справ) Гройсман, мабуть, довго рився у коморі й нарешті серед дитячих ковзанів та іншого хламу знайшов найдорожче — власну трудову книжку. Саме її скан він опублікував у соцмережах, розповідаючи, як у 14 років пішов працювати слюсарем.
Ця пафосна публікація, очевидно, має викликати розчулення: мовляв, «дивіться, я теж колись був простим хлопцем, що не цурався крутити гайки ключем на двадцять два». Проте чергова піар-спроба Гройсмана залишає лише одне враження: він, схоже, розраховує на вкрай недалеку публіку. Адже в іншій аудиторії його «трудовий подвиг» навряд чи сприйняли б інакше, ніж як висмоктану з пальця й не дуже дотепну різдвяну казку.
«Відкриваю карти»: історія юного слюсаря
У своєму дописі Володимир Гройсман із удаваним теплом згадує, як у лютому 1992 року, ще школярем, вперше пішов працювати на батьківське підприємство:
«В 14 років я навчався у Вінницькій 35 школі. Але більше, ніж виконувати домашні завдання, хотів працювати. Просився у Батька на роботу, просився, і впросився: в лютому 1992 року пішов працювати слюсарем у бригаду на його підприємстві. Навіть запис в трудовій книжці є – «слюсар»! Перший серйозний запис у першому серйозному документі… Зранку й до 14:00 – уроки й школа, а на 15:00 біг на роботу. Працював до 20 години нарівні з дорослими чоловіками, й дуже радів, що домігся таки свого. І так 8 місяців».
З офіційної біографії Бориса Гройсмана, батька Володимира, відомо, що він працював на Вінницькому радіоламповому заводі з 1968 по 1987 рік на посаді майстра. У 1988 році після переведення обіймав аналогічну посаду майстра на заводі газових аналізаторів. А вже у 1990 році Борис Гройсман заснував у Вінниці кооператив «Школяр», який займався виробництвом та продажем шкільного приладдя, одягу та іграшок.
Тож залишається питання: де саме Володимир Гройсман працював слюсарем – у кооперативі «Школяр» чи на іншому підприємстві? На це він не дав відповіді. Зате розповів про наступний трудовий подвиг:
«А вже в 16,5 років закінчив школу, й Батько запропонував працювати з ним. Так я став комерційним директором на підприємстві, яке він очолював. Мені тоді, пам’ятаю, казали «Та що тобі! Ти в Батька працюєш… Можна не напружуватися». Але це не про мого Батька – він був дуже відповідальним, чітким, професійним і пунктуальним. А ще вимогливим як до себе, так і до всіх, тож з мене запитував як з дорослого. Я дуже вдячний Батькові за цей досвід. Він був для мене не просто батьком, а дуже близьким Другом він вмів працювати, навчати і виховувати».
У 1994 році Гройсман-старший заснував ТОВ «Фірма «Юність», ця фірма створила однойменний ринок у вигляді типового на той час стихійного базару і керувала ним. Безліч вінничан пам’ятають, як молодий «комерційний директор» торгував на цьому базарі у бананами.
Це вже потім, коли колишній продавець бананів став мером Вінниці, а його батько-вихователь – депутатом міської ради, на місці базару була реалізована масштабна афера зі зведення торгового комплексу «Магігранд», яка коштувала Україні, що саме стікала кров’ю на Майдані та боролася за виживання у вогні розпочатої російської агресії, майже 10 мільйонів доларів.
Але повернімось до часів статевого визрівання Володимира Гройсмана, коли він був озброєний нехитрим слюсарним інструментом.
Погляд крізь призму законодавства 1992 року
Тракторист із Кам’янки на Черкащині Петро Тимошенко, коментуючи пост Володимира Гройсмана, розповів, що сам почав працювати ще з 13 років — допомагав батькові в колгоспі, проводячи за роботою все літо та осінь після школи. Проте перший запис у трудовій книжці з’явився лише після закінчення школи, адже дитяча праця була заборонена і в СРСР, і в Україні, де «радянський» Кодекс законів про працю фактично зберігається досі.
«То чи ЗНАВ про це політик Гройсман? І чи справді те, що він хизується трудовою книжкою з 14 років — це таки КРУТО! Я навіть готовий повірити, адже Гройсман і трудова книжка з 14 років — це правильно! А от Гройсман і «слюсар» із 14 років… от це вже питання! Всім доброго дня! Посміхайтеся! Іноді це корисно!» — підсумував Петро Тимошенко.
У 1992 році Кодекс законів про працю України чітко регулював, хто і на яких умовах може працювати.
Для підлітків від 14 років дозволялася лише легка праця, за письмовою згодою батьків, яка не шкодить здоров’ю і не заважає навчанні (ст. 188 КЗпП). А робота слюсаря? Складно назвати її «легкою» для 14-річного школяра.
Ще один нюанс — тривалість робочого часу. Для неповнолітніх до 16 років тиждень не мав перевищувати 24 години, а для школярів у навчальний період — лише 12 годин (ст. 191 КЗпП).
Гройсман же у соцмережах зізнається, що працював з 15:00 до 20:00 щодня, що дає 25 годин на тиждень при п’ятиденному графіку, тобто майже вдвічі більше, ніж дозволялося законом.
Для роботодавця це могло мати серйозні наслідки: за порушення законодавства про працю неповнолітніх передбачений штраф або інші адміністративні санкції (ст. 41 КУпАП), а за грубі порушення, які створюють ризик для життя або здоров’я дитини, могла настати і кримінальна відповідальність (ст. 172 КК України).
Таким чином, у своєму дописі з претензією на ностальгію Гройсман насправді не стільки ділиться спогадами, скільки вихваляється: мовляв, я уже у 14 років працював у режимі, який відверто суперечив закону. Для роботодавця, себто для його батька, це був прямий шлях до серйозних проблем, аж до кримінальної відповідальності.
Але ж у цій історії головне не закон, а пафос: колишній прем’єр намагається переконати усіх, що ще з пелюшок так прагнув трудової звитяги, що аж ложка з кашею з рук випадала. Тобто, порушення трудового законодавства подається як приклад юнацької чесноти і «героїзму».
Коротко кажучи, Гройсман цілком «потягнув» би на зірку героя соціалістичної праці. Шкода, що таких нагород більше не існує.
2 thoughts on “Гройсман зробив вагому заявку на зірку героя соціалістичної праці”