З 1 жовтня 2025 року українські підприємці, які торгують підакцизними товарами — алкоголем, тютюновими виробами, пальним та рідинами для електронних сигарет, повинні будуть забезпечити своїм працівникам середню заробітну плату не менше двох мінімальних.
Нововведення, закріплене змінами до Податкового кодексу, декларуються як «турбота» про добробут громадян. Водночас експерти попереджають, що для малого та середнього бізнесу це може стати серйозним фінансовим навантаженням. Як наслідок, підвищення зарплат може відбитися на цінах для споживачів, спровокувати скорочення персоналу, закриття невеликих магазинів і навіть посилити «тіньовий» сектор ринку.
Відповідні зміни до Податкового кодексу України були ініційованим ще урядом Дениса Шмигаля. Верховна Рада ухвалила відповідний закон 16 липня 2025 року, а президент Зеленський підписав його 2 вересня 2025 року.
Враховуючи, що мінімальна зарплата на 1 січня нинішнього становить 8 000 гривень, нова планка для бізнесу в містах – 16 000 гривень на місяць. Для підприємств, що працюють поза обласними центрами (далі 50 км) і мають торговельну площу до 500 кв. м, зробили «послаблення» – 12 000 гривень.
Ініціатива на перший погляд здається шляхетною — йдеться про детінізацію зарплат і посилення соціального захисту працівників. Та, як відомо, диявол криється в деталях. І перше ж запитання, яке виникає: чому саме детінізація зарплат торкнеться лише продавців алкоголю, тютюнових виробів та рідин для електронних сигарет?
Ключовий момент, який викликає занепокоєння підприємців, – вимога стосується не індивідуальної зарплати кожного працівника, а середнього показника по всьому підприємству. Це означає, що власник магазину, де, окрім продавців алкоголю, працюють прибиральниця, вантажник чи бухгалтер, змушений буде «дотягувати» середню зарплату всього колективу до встановленої норми.
Для малого бізнесу, де кожен працівник на рахунку, це може стати непосильним тягарем. Навіть якщо ФОП працює сам, без найманих працівників, він усе одно підпадає під дію закону. Його мінімальний дохід має відповідати тим самим «двом мінімалкам».
Невиконання цієї вимоги протягом трьох місяців поспіль призведе до найсуворішого покарання – анулювання ліцензії.
Задекларована мета – боротьба з «конвертами» – може мати зворотний ефект. Підприємці, особливо в невеликих населених пунктах, опиняться перед непростим вибором:
- Скорочувати персонал. Щоб досягти необхідного середнього показника, власники можуть бути змушені звільняти низькооплачуваних працівників, перекладаючи їхні обов’язки на тих, хто залишився.
- Підвищувати ціни. Додаткові витрати на фонд оплати праці неминуче будуть закладені у вартість товарів. Тож за «соціальну справедливість» у підсумку заплатить кінцевий споживач, купуючи дорожчі цигарки та алкоголь.
- Йти в «тінь». Найбільш ризикований, але ймовірний сценарій – подальше занурення ринку в «тінь». Нелегальна торгівля підакцизними товарами, яка й без того є величезною проблемою для бюджету, може отримати новий імпульс.
Варто зазначити, що прожитковий мінімум для працездатної особи в Україні становить 3 028 гривень – сума, яка в п’ять разів менша за новий «зарплатний мінімум» для продавців у містах. Ця разюча різниця лише підкреслює іронічність ситуації, коли держава з одного боку встановлює мінімальні соціальні стандарти на рівні виживання, а з іншого – висуває непідйомні фінансові вимоги до окремих галузей бізнесу.
