Верховний Суд України поставив хрест на дивній спробі співробітника СБУ Олега Рудюка через суд притягнути до відповідальності видання «Ми Вінничани». Фігурант гучної кримінальної справи про фіктивну службу депутата Вінницької обласної ради від забороненої «Опозиційної платформи – за життя» намагався «по-тихому» відсудити у медіа мільйон гривень, прикриваючись статусом військового.
«Таємний» позов
Як уже повідомляли «Ми Вінничани», у травні 2025 року до Вінницького міського суду надійшов позов від Олега Рудюка. Вимоги позивача вражали: визнати розміщену про нього інформацію недостовірною та стягнути з редакції 1 000 000 гривень моральної шкоди.
Найцікавіше в цій історії — те, що до редакції з вимогою спростувати нібито недостовірну інформацію щодо нього Олег Рудюк ніколи не звертався. Більше того, редакція не отримувала навіть копії його позовної заяви. Водночас у рішеннях судів зазначено, що відзив від редакції не надходив — тобто суд виходив із припущення, що позов нібито був направлений для ознайомлення.
Про існування судового позову «Ми Вінничани» дізналася випадково — під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень у межах журналістського розслідування, яке жодним чином не було пов’язане з кримінальною справою щодо Рудюка.
Склалася парадоксальна ситуація: співробітник української спецслужби діяв в Україні, ніби під час таємної спецоперації в тилу ворога, обравши тактику «судового бліцкригу».
Чому «образився» СБУшник?
Власне, про те, що десь на світі існує СБУшник Рудюк, «Ми Вінничани», мабуть, ніколи б і не дізналися, якби він не став фігурантом гучної кримінальної справи депутата Вінницької обласної ради від «Опозиційної платформи – за життя» Олександра Царенка.
Як уже неодноразово повідомлялося, депутат Царенко мобілізувався до лав ЗСУ, однак замість реальної служби коротав час удома, але справно отримував грошове забезпечення військовослужбовця. Спочатку таким чином він «служив» у складі 8-го командного пункту Армійської авіації у Чернігові, а згодом — у батальйоні територіальної оборони Вінниччини.
У результаті за фактом фіктивної служби Царенка в кожному з цих підрозділів було відкрито окремі кримінальні провадження за ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб) та ч. 4 ст. 409 КК України (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинене в умовах воєнного стану або бойової обстановки, що спричинило тяжкі наслідки).
Олег Рудюк у схемах Царенка — далеко не випадковий перехожий. В одному з кримінальних проваджень він разом із Царенком має статус обвинуваченого. Йому інкримінують пособництво злочинам (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України), а також зловживання владою або службовим становищем (ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України).
Наразі справа щодо Царенка та Рудюка розглядається у Деснянському районному суді міста Чернігова.
Імовірно, двох речень у публікаціях «Ми Вінничани», присвячених ролі Рудюка, виявилося достатньо, аби в співробітника СБУ виникла ідея, як перетворити власну ганьбу на «захист честі, гідності та ділової репутації» — і водночас на цьому «заробити» мільйон…
«Фраєра» згубила жадібність
Втім, грандіозний план розбився об банальну скупість або ж елементарне незнання закону. Подаючи позов на мільйон гривень, Олег Рудюк так і не сплатив судовий збір. Його адвокат намагався переконати Феміду, що статус військовослужбовця СБУ нібито звільняє позивача від цього.
Однак ані Вінницький міський суд, ані апеляційна інстанція з такою логікою не погодилися. Судді чітко роз’яснили: пільги зі сплати судового збору застосовуються лише у справах, безпосередньо пов’язаних із виконанням військового обов’язку. Позов про «захист честі, гідності та ділової репутації» через публікацію в ЗМІ — це особиста справа Рудюка, а не державна таємниця чи бойове завдання.
Позивачеві неодноразово надавали час для усунення недоліків — тобто для сплати збору. Утім, замість цього він уперто продовжував подавати скарги, наполягаючи на власному «спецстатусі».
25 листопада 2025 року Верховний Суд поставив жирну крапку в цій історії. Касаційний суд підтвердив: статус співробітника СБУ не є індульгенцією від сплати судових витрат у справах про наклеп.
«Спір у цій справі виник у зв’язку з публікацією в засобах масової інформації та не пов’язаний із виконанням позивачем військового обов’язку», — йдеться в ухвалі суду.
Оскільки Олег Рудюк так і не сплатив судовий збір, його скаргу навіть не розглядали по суті, повернувши заявнику.
Співробітник спецслужби, якого судять за пособництво депутату-«ухилянту» від забороненої проросійської партії, намагався покарати журналістів за правду про себе. Але в гонитві за мільйоном він пошкодував кілька тисяч гривень на судовий збір і програв справу ще до її початку. Тепер пану Рудюку доведеться зосередитися на іншій справі — кримінальній, де перед ним та його подільником відкриваються більш реалістичні шанси, але вже на «екскурсію» до буцегарні.
