У селі Сосонка на Вінниччині триває багаторівневий конфлікт, у якому переплелися промислові інтереси, право користування надрами та питання збереження місцевої екосистеми і громадського спокою. Ситуація довкола Сосонського родовища піску стала показовим прикладом зіткнення приватного бізнесу з інтересами територіальної громади, що додатково загострилося після змін у національному законодавстві. Щоб зрозуміти природу цього протистояння, необхідно розглянути історію питання, процедуру аукціону, структуру компанії-надрокористувача та аргументи сторін.
Сосонка входить до складу Стрижавської селищної громади Вінницького району. Село розташоване на березі річки Десенка — лівої притоки Південного Бугу — і налічує понад 2300 мешканців. Історія суперечок навколо піщаних покладів поблизу Сосонки бере початок ще у 2016 році. Тоді місцева громада за підтримки екологів уперше заблокувала спроби розпочати розробку кар’єру площею близько 40 гектарів на землях, які використовувалися як пасовища та сінокоси.
Наприкінці 2022 року ситуація змінилася після набуття чинності закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання у сфері користування надрами. Цим законом із Кодексу України про надра було виключено норму про обов’язкове погодження надання ділянок у користування з органами місцевого самоврядування. Це суттєво спростило доступ бізнесу до отримання ліцензій, однак водночас позбавило територіальні громади прямого впливу на початкові етапи ухвалення таких рішень..
Державна служба геології та надр України виставила спецдозвіл на користування надрами Сосонського родовища через систему Prozorro.Продажі зі стартовою ціною 872 134 гривень. Аукціон 15 жовтня 2025 року відбувся у конкурентному режимі: найвищу ставку — 20 мільйонів гривень — запропонувало Агентство нерухомості «ЗЕВС», однак компанію згодом дискваліфікували через невнесення оплати у встановлений строк. Право перейшло до другого учасника — ТОВ «Інтер-Оіл Трейд», яке запропонувало 10 мільйонів гривень і виконало всі умови торгів. 17 листопада 2025 року підприємство підписало договір купівлі спецдозволу на видобування піску строком на 20 років.
За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ «Інтер-Оіл Трейд» є відносно новим гравцем на ринку видобутку копалин. Компанію зареєстровано у 2023 році в Києві зі статутним капіталом 10 500 грн. Основним видом діяльності заявлено оптову торгівлю паливом.
Кінцевим бенефіціаром і директором із часткою 70% є Сергій Демченко (місто Малин Житомирської області). Ще 20% компанії належить вінничанину Анатолію Заболотному, а 10% — вінничанці Людмилі Калетюк.
Журналістські розслідування вінницьких регіональних ЗМІ пов’язували Анатолія Заболотного з низкою видобувних активів у регіоні, зокрема через участь у кар’єрних проєктах, що може свідчити про його досвід у сфері надрокористування. Окремо зазначаються й опосередковані зв’язки бізнес-партнерів із місцевими політичними колами, а також земельні інтереси через компанію «Бестенерго», яка ще у 2018 році придбала понад 11 гектарів землі в районі Сосонки.
Активна фаза конфлікту розпочалася 12 березня 2026 року, коли представники компанії встановили межові знаки, розмістили будівельний вагончик і розпочали бурові роботи. Це спричинило різку реакцію місцевих жителів, які вийшли на протест. Громада заявила про критичну близькість майбутнього кар’єру до житлової забудови — 100–150 метрів, тоді як у документах інвестора фігурує відстань близько одного кілометра.
Позицію громади підтримала Стрижавська селищна рада, яку очолює Михайло Демченко (однофамілець власника і директора ТОВ «Інтер-Оіл Трейд»). Рада звернулася до Господарського суду міста Києва з вимогою визнати результати аукціону та спецдозвіл недійсними.
26 березня 2026 року суд ухвалив рішення про забезпечення позову, тимчасово заборонивши будь-які роботи з видобутку до розгляду справи по суті. Наразі це рішення оскаржується в Північному апеляційному господарському суді.
Ключові ризики проєкту видобутку піску, за словами селян, пов’язані з екологічними та санітарними наслідками розробки надр у долині Десенки. Екологи попереджають про можливе зниження рівня ґрунтових вод, що може призвести до пересихання криниць, а також до просідання ґрунтів і появи тріщин у будівлях через нестабільні піщані пласти. Окреме занепокоєння викликає інформація про можливий старий скотомогильник 1930-х років із потенційним ризиком збереження спор сибірської виразки. Фахівці обласного центру контролю та профілактики хвороб зазначають, що такі спори можуть зберігатися в ґрунті десятиліттями, а їх потенційне вивільнення становить загрозу для екосистеми басейну Південного Бугу, який забезпечує водопостачання регіону. Додатково наголошується, що територія прилягає до заказника «Буго-Деснянський» і входить до Смарагдової мережі.
У компанії «Інтер-Оіл Трейд» ці застереження заперечують, посилаючись на відповіді державних органів. Зокрема, за даними Держпродспоживслужби, безпосередньо в межах спецдозволу скотомогильника не виявлено, а історичне місце поховання тварин розташоване приблизно за 500 метрів від родовища. Також у компанії посилаються на листи Державної екологічної інспекції та профільних органів, які не встановили обмежень для господарської діяльності в цій зоні на момент видачі дозволу. Представники підприємства стверджують, що первинні роботи проводилися на приватній ділянці, де планувалося сільськогосподарське використання, та декларують готовність до діалогу з громадою, інвестиції і створення близько 100 робочих місць.
На тлі судових процесів і суспільної напруги до ситуації долучилася Вінницька обласна рада. Під час зустрічі з ініціативною групою мешканців у червні 2026 року її керівництво заявило про підтримку позиції громади. В облраді підготували проєкт рішення щодо створення на цій території заповідного урочища місцевого значення «Сосонське» площею близько 50 гектарів без вилучення земель у користувача. Ініціатива передбачає запровадження природоохоронного статусу, який фактично унеможливить промислову розробку ділянки та збереже заплавний ландшафт.
Поки тривають судові розгляди, процедури оцінки впливу на довкілля та політичні дискусії, ситуація навколо Сосонського родовища залишається у стані крихкої рівноваги, де подальший розвиток конфлікту залежатиме від судових рішень і управлінських рішень на місцевому та державному рівнях.
