Вінницький міський суд Вінницької області 6 липня 2026 року ухвалив вирок у кримінальному провадженні за обвинуваченням чоловіка у вчиненні сексуального насильства щодо неповнолітньої родички. Суд визнав його винним за ч. 3 ст. 153 КК України та призначив покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.
Засуджений — уродженець і мешканець Вінниці, на момент розгляду справи раніше не судимий, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебував. Судово-психіатрична експертиза встановила, що як на момент вчинення злочину, так і під час судового розгляду він не страждав на психічні розлади, повністю усвідомлював свої дії та міг ними керувати, тож застосування примусових заходів медичного характеру не потребував. Потерпіла є його рідною племінницею — донькою його брата; на момент скоєння злочину їй було 14 років.
Як встановив суд, злочинний умисел чоловік почав реалізовувати ще навесні 2023 року: користуючись месенджером застосунку Instagram, він упродовж кількох місяців вів з дівчиною листування на інтимні та сексуальні теми. 25 липня 2023 року у вечірній час, коли племінниця прийшла в гості до бабусі, яка проживає в тому самому будинку, що й обвинувачений, він запропонував їй разом провести час і під приводом перегляду відеозаписів запросив дівчину до своєї кімнати. Залишившись з нею наодинці й переконавшись у відсутності сторонніх, чоловік, користуючись довірливим ставленням до себе та віковою й фізичною перевагою, вчинив щодо неповнолітньої насильницькі дії сексуального характеру, не пов’язані з проникненням у тіло, силоміць утримуючи її та долаючи спротив. Коли до кімнати заходили інші члени родини, він на певний час зупинявся, затуляючи дівчині рот, аби вона мовчала, а згодом продовжував свої дії. Загалом, за словами потерпілої, це тривало близько 20 хвилин, після чого їй вдалося відштовхнути кривдника.
Того ж вечора, повернувшись додому, дівчина розповіла про те, що сталося, матері, а згодом звернулася по гінекологічну допомогу. Судово-медична експертиза зафіксувала в неї тілесні ушкодження, характер яких, за висновком фахівців, відповідає фізичному впливу під час вказаних дій; ці ушкодження кваліфіковано як легкі. Повторна експертиза, проведена у 2025 році, підтвердила висновки першого обстеження.
Потерпілу було допитано слідчим суддею в режимі відеоконференції поза залом судового засідання, за участю психолога — за так званою моделлю “Барнахус”, що застосовується для захисту дітей-жертв злочинів під час слідчих дій. Її показання суд визнав послідовними й такими, що узгоджуються з висновками експертиз, а також з матеріалами огляду мобільних телефонів дівчини та обвинуваченого, на яких було виявлено спільні фотографії та скриншоти листування, зокрема на теми, порушені під час зустрічей.
Обвинувачений своєї вини не визнав на жодному етапі провадження, стверджуючи, що у той день почував себе погано, весь день перебував удома і нічого особливого не сталося. На його захист виступили батьки та рідні брати, які підтвердили, що дівчина того дня приходила в гості, однак заперечували факт учинення щодо неї будь-яких протиправних дій. Суд критично оцінив ці показання, зазначивши, що свідки, перебуваючи в близьких родинних стосунках з підсудним, фактично намагалися створити йому алібі, і не взяв їх до уваги.
Обтяжуючою обставиною суд визнав те, що злочин було вчинено щодо особи, з якою засуджений перебував у сімейних та близьких стосунках, на яких, згідно із Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», поширюється дія цього закону. Пом’якшувальних обставин суд не встановив і дійшов висновку, що виправлення засудженого без ізоляції від суспільства неможливе.
Окрім кримінального покарання, суд частково задовольнив цивільний позов законного представника потерпілої про відшкодування моральної шкоди: замість заявлених 500 тисяч гривень стягнуто 50 тисяч гривень, оскільки, на думку суду, не було надано достатніх доказів на обґрунтування заявленої суми. З засудженого також стягнуто судові витрати на проведення експертиз.
Вирок не є остаточним і може бути оскаржений.
