Українці ще добре пам’ятають гучну заяву Андрія Єрмака, зроблену ним у листопаді 2025 року. Після звільнення з посади керівника Офісу президента на тлі корупційного скандалу, відомого як «Міндічгейт», він публічно запевнив, що вирушає на фронт, заявивши: «Йду на фронт». Втім, уже за кілька місяців стало очевидно, що обіцяний «бойовий шлях» колишнього високопосадовця пролягає не через окопи чи військові полігони, а через конференц-зали та офіси новостворених юридичних компаній. Замість проходження військової служби Єрмак обрав підприємницьку діяльність, ставши співзасновником юридичної фірми разом із вінницькою адвокаткою Жанною Грушко.
За даними аналітичної системи YouControl, нове підприємство було офіційно зареєстроване 23 червня 2026 року. Бізнес-партнери заснували Адвокатське об’єднання «ЕДВОКС», юридичну адресу якого зареєстрували у Вінниці на вулиці Василя Стуса, 8-Б. Примітно, що ця адреса повністю збігається з місцем розташування адвокатського центру Жанни Грушко.
Статутний капітал новоствореного адвокатського об’єднання становить 100 тис. грн. Відповідно до установчих документів, Жанна Грушко внесла 60 тис. грн, отримавши 60% статутного капіталу та очоливши підприємство. Андрій Єрмак інвестував 40 тис. грн, ставши власником решти 40% корпоративних прав. Основним видом діяльності об’єднання, згідно з даними державного реєстру, є діяльність у сфері права.
Спільний бізнес колишнього впливового політика та вінницької адвокатки навряд чи можна назвати випадковим збігом обставин. Цей тандем сформувався не сьогодні і не на фронті, а в структурах Національної асоціації адвокатів України (НААУ). Як раніше вже повідомляли «Ми Вінничани», їхня співпраця має доволі неоднозначний і скандальний бекграунд.
Річ у тім, що НААУ вже багато років очолює Лідія Ізовітова, яку в політичних і юридичних колах неодноразово пов’язували з оточенням Віктора Медведчука — кума російського диктатора путіна. Водночас сама Ізовітова неодноразово заперечувала будь-які політичні зв’язки або залежність від Медведчука. Проте саме на цьому тлі виглядає показовим той факт, що колишній керівник Офісу президента, який після свого звільнення публічно заявляв про намір вирушити на фронт, сьогодні будує нову кар’єру та професійні зв’язки в організації, керівництво якої тривалий час є предметом суспільних дискусій.
Саме під егідою НААУ Андрій Єрмак очолив Комітет з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, а його заступницею стала вінницька адвокатка Жанна Грушко. Свою співпрацю вони не приховують, регулярно беручи участь у спільних заходах та публічно висвітлюючи діяльність комітету.
Кілька місяців тому Вінниця стала місцем проведення виїзного засідання цього комітету за особистої участі Андрія Єрмака. Захід тривав близько семи годин і проходив у форматі круглого столу за участю адвокатів, правозахисників та інших учасників. На тлі триваючої війни та гострої нестачі людей на передовій така активність викликала неоднозначну реакцію в суспільстві, адже чимало користувачів соціальних мереж поставили під сумнів практичну ефективність подібних заходів.
Однією з головних організаторок вінницького засідання була саме Жанна Грушко. У своїх соціальних мережах вона активно висвітлювала перебіг заходу, публікувала фото та відео, позначала профіль Андрія Єрмака, дякувала йому за візит і наголошувала на спільній роботі. Такі публікації стали додатковим підтвердженням їхньої тісної взаємодії, яка згодом отримала продовження вже у вигляді спільного адвокатського об’єднання.
У Вінниці постать Жанни Грушко тісно пов’язують із колишнім народним депутатом України VIII скликання від Блоку Петра Порошенка Сергієм Кудлаєнком. Саме він відіграв ключову роль у її політичному становленні: протягом п’яти років, з 2014 по 2019 рік, юристка працювала його штатною помічницею на платній основі. Згодом, у 2020 році, Грушко спробувала використати напрацьовані політичні зв’язки для побудови власної кар’єри, однак безуспішно балотувалася до Вінницької міської ради від партії «Європейська Солідарність».
А чим під час великої війни займається сам Сергій Кудлаєнко? Він також обрав для себе доволі специфічний формат «мобілізації». Замість військової форми та бронежилета колишній народний депутат полюбляє приміряти кухарський фартух, узявши до рук ополоник. Фактично Кудлаєнко став регіональним фронтменом проєктів, які реалізуються структурами аграрного бізнесмена Юрія Косюка — власника бренду «Наша Ряба». Діючи під вивіскою фінансованої олігархом громадської організації «Ми – вінничани», екснардеп із розмахом просуває так звані гуманітарні ініціативи, які, на думку деяких містян, дедалі більше нагадують дострокову передвиборчу кампанію.
Зокрема, Кудлаєнко активно популяризує мережу «соціальних магазинів» для малозабезпечених та бере участь у численних публічних акціях. Найрезонанснішим серед них стало приготування просто неба «борщу незламності» разом із шеф-кухарем Юрієм Грицаєм на початку лютого цього року. Попри люті морози, учасники заходу готували страву просто на вулиці та пригощали нею перехожих.
Подібні гастрономічні акції за участю цілком здорового чоловіка призовного віку викликали неоднозначну реакцію серед частини вінничан. У соціальних мережах нерідко можна зустріти риторичне запитання: чому Сергій Кудлаєнко варить борщ на вулиці, а не боронить країну зі зброєю в руках на фронті?
Водночас амбіції Жанни Грушко не обмежувалися роботою на Сергія Кудлаєнка. Вона прагнула одягнути суддівську мантію та стати суддею апеляційного адміністративного суду. Однак ці плани зазнали невдачі. Як свідчить рішення Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2026 року, Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) дійшла висновку, що кандидатка не підтвердила здатності здійснювати правосуддя через невідповідність критеріям доброчесності, професійної етики та професійної компетентності.
Матеріали судового рішення містять низку обставин, які стали підставою для такого висновку. Зокрема, ВККС встановила, що у своїх публічних відео на YouTube Жанна Грушко заявляла про наявність дев’яти років адвокатської практики, хоча свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримала лише наприкінці 2018 року. Під час співбесіди вона пояснила цю невідповідність «обмовкою». Крім того, Комісія встановила, що кандидатка не задекларувала офісне приміщення у Вінниці, а також заявляла про свою особисту участь у розробленні законопроєктів для народного депутата Сергія Кудлаєнка, хоча, як зазначено у рішенні, офіційні дані Верховної Ради цього не підтвердили.
Втім, одним із ключових факторів, який вплинув на негативний висновок ВККС, стали питання фінансової незалежності кандидатки. Попри заяви про свою політичну нейтральність і незалежність після завершення роботи помічницею народного депутата, Комісія встановила, що у 2023–2024 роках Жанна Грушко отримала 1 млн 150 тис. грн від громадської організації «Ми – вінничани» — тієї самої структури, через яку її колишній керівник Сергій Кудлаєнко реалізує проєкти, пов’язані з агробароном Юрієм Косюком. Саме ця обставина, поряд з іншими встановленими фактами, була врахована ВККС під час оцінки відповідності кандидатки критеріям незалежності та доброчесності. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Комісії, відмовила Жанні Грушко у задоволенні позову та залишила без змін рішення, яке фактично унеможливило її призначення на посаду судді.
Тим часом нинішній бізнес-партнер Жанни Грушко по адвокатському об’єднанню Андрій Єрмак також активно розгортає діяльність у громадському та юридичному секторах. Водночас його публічна активність супроводжується масштабною інформаційною кампанією, яка викликає запитання щодо її справжньої мети. Так, 7 квітня 2026 року колишній посадовець заснував і очолив громадську організацію з гучною назвою — «Міжнародна правозахисна організація «Справедливість для України».
Втім, увагу привертає не лише сама назва організації, а й її юридична адреса. Згідно з даними Єдиного державного реєстру, ГО зареєстрована у Києві на вулиці Михайла Бойчука, 18-А. Ця адреса відома як місце масової реєстрації юридичних осіб, де зареєстровано десятки компаній та громадських організацій, серед яких є й структури, пов’язані з бізнесом братів Єрмаків.
Паралельно Андрій Єрмак розвиває ще один власний проєкт — «Адвокат+», у межах якого регулярно висвітлює поїздки до військових підрозділів. У соціальних мережах він систематично публікує фотографії та відео, на яких у тактичному спорядженні спілкується з військовослужбовцями та повідомляє про надання їм юридичної допомоги. Водночас частина військових, волонтерів та незалежних оглядачів критично оцінює такі візити, вважаючи, що вони мають переважно іміджевий характер і більше спрямовані на формування публічного образу, ніж на системну правову допомогу українським захисникам.
А щодо обіцянки Андрія Єрмака піти на фронт, то, схоже, її виконанню завадили поважні причини. Уже за кілька місяців після відставки колишній керівник Офісу президента опинився в центрі резонансного кримінального провадження..
11 травня 2026 року детективи Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повідомили Ермаку про підозру у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великому розмірі. За версією слідства, Андрій Єрмак міг бути причетний до легалізації близько 460 млн грн, які, за даними НАБУ та САП, були використані для фінансування будівництва елітного котеджного містечка «Династія» у селищі Козин Київської області. Слідство вважає, що походження цих коштів пов’язане зі злочинними схемами, зокрема у сфері діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом». Його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом).
Вже наступного дня, 12 травня, Вищий антикорупційний суд розпочав розгляд клопотання прокурорів про обрання підозрюваному запобіжного заходу.
14 травня 2026 року слідчий суддя ВАКС частково задовольнив клопотання детективів НАБУ та застосував до Андрія Єрмака запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 140 млн грн.
18 травня визначену судом заставу було внесено в повному обсязі. За інформацією ЗМІ, кошти на заставу надали сім фізичних і сім юридичних осіб. Найбільший внесок — 30 млн грн — зробив колишній головний тренер збірної України з футболу Сергій Ребров. Ще 8 млн грн внесла виконувачка обов’язків генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова, 6,5 млн грн — адвокат і колишній одногрупник Єрмака Сергій Свириба, 5 млн грн — адвокат Ігор Фомін. Решту суми забезпечили інші фізичні та юридичні особи, а також сотні дрібних платежів. Після внесення застави колишній посадовець був звільнений із СІЗО, однак продовжив перебувати під дією запобіжного заходу та зобов’язаний виконувати всі визначені судом процесуальні обов’язки.
19 травня захист колишнього посадовця подав апеляційну скаргу на ухвалу ВАКС, однак уже 21 травня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила рішення слідчого судді без змін. Таким чином запобіжний захід у вигляді застави із покладеними процесуальними обов’язками залишився чинним.
Сам Андрій Єрмак своєї вини не визнає. Він заявляє, що вважає підозру необґрунтованою, а кримінальне переслідування — безпідставним. Водночас відповідно до Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку та підтверджено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Частина політичних оглядачів вважає, що навколо Андрія Єрмака нині вибудовується класична політтехнологічна кампанія з відновлення репутації. Після низки гучних скандалів та кримінального провадження його публічний образ дедалі активніше трансформують у образ правозахисника та захисника інтересів постраждалих від російської агресії.
На місцевому рівні, у Вінниці, створення адвокатського об’єднання «ЕДВОКС» у поєднанні з публічною активністю його партнерів і політичних союзників також породжує різні припущення. На думку окремих експертів, за цією діяльністю може стояти не лише декларована правозахисна чи волонтерська місія, а й прагнення заздалегідь сформувати юридичну інфраструктуру для участі у процесах післявоєнного відновлення України, супроводу міжнародних фінансових проєктів та надання правової допомоги у справах, пов’язаних із відшкодуванням збитків, завданих війною.
Водночас відкритим залишається й інше питання: чи пов’язана ця активність із ресурсами структур, які асоціюють із аграрним олігархом Юрієм Косюком, чи колишній керівник Офісу президента та його нові партнери вже реалізують власний політичний і юридичний проєкт незалежно від своїх колишніх покровителів?
