Українці добре пам’ятають пафосну заяву Андрія Єрмака у листопаді 2025 року. Після звільнення з посади очільника Офісу президента на тлі гучного «Міндічгейту», він запевняв: «Йду на фронт». Красиво, патріотично, по-чоловічому. Але пройшло кілька місяців, і виявилося, що «фронт» Єрмака пролягає через затишні зали ресторанів, конференц-холи та створення чергових громадських організацій-пустушок.
Минулого тижня Вінниця стала майданчиком для чергового акту самопіару «екс-залізного канцлера». Поки на реальному нулі бракує людей, у Вінниці відбулося виїзне засідання Комітету НААУ з питань захисту постраждалих від війни.
Сім годин інтенсивної роботи… за круглим столом. Головною організаторкою та фактичною «зіркою» заходу стала вінницька адвокатка Жанна Грушко. У своїх stories вона активно тегала Андрія Єрмака, демонструючи щільну координацію з ним. Сьогодні Грушко — не просто юристка, вона наближена до Єрмака фігура в його «правозахисному» напрямку та заступниця в комітеті Національної асоціації адвокатів України (НААУ).
Водночас НААУ очолює Лідія Ізовітова — особа, яку тривалий час пов’язують із впливом оточення Віктора Медведчука. У цьому контексті складається доволі показова конфігурація: колишній керівник Офісу президента, який декларував жорстку протидію ворогу, водночас вибудовує юридичні впливи в середовищі, яке асоціюють із проросійськими зв’язками.
Фігура Жанни Грушко веде далі — до екснардепа від Блоку Петра Порошенка Сергія Кудлаєнка. Саме він був її багаторічним роботодавцем: у 2014–2019 роках Грушко працювала його помічницею на платній основі. У 2020 році вона безуспішно балотувалася до Вінницької міської ради від «Європейської солідарності».
Сам Кудлаєнко також обрав для себе «особливий» формат мобілізації: замість повістки — ополоник, замість бронежилета — кухарський фартух. Він активно просуває гуманітарні ініціативи олігарха Юрія Косюка («Наша Ряба») під брендом громадської організації «Ми – вінничани».
Роль «благодійника» Кудлаєнко виконує з розмахом: від реклами соціальних магазинів для малозабезпечених до показових вуличних акцій. Зокрема — приготування разом із шеф-кухарем Юрій Грицай «борщу незламності» просто неба під час лютих морозів на початку лютого та частування ним перехожих.
Питання вінничан у соцмережах — «Чому Кудлаєнко не воює, а варить борщ?» — так і залишається риторичним.
В той же час, 7 квітня 2026 року Андрій Єрмак створив і очолив нову громадську організацію зі звучною назвою «Міжнародна правозахисна організація «Справедливість для України».
Однак у цій історії важливі деталі: по-перше, адреса реєстрації — вул. Михайла Бойчука, 18-А — добре відома як точка масової реєстрації, де оформлено десятки структур, зокрема й пов’язаних із сімейним бізнесом братів Єрмаків.
По-друге, проєкт «Адвокат+», у межах якого Єрмак паралельно із створенням «Справедливості для України» публікує фото нібито з фронту, де він консультує військових, хоча, за оцінками фронтовиків, більше нагадує іміджеві візити, ніж реальну роботу.
У підсумку вимальовується класична схема «відбілювання» репутації людини, яку пов’язують з гучними політичними і корупційними скандалами та втручанням у роботу правоохоронних органів. Із фігуранта так званих «плівок Міндіча» тепер роблять головного захисника постраждалих від російської агресії.
На місцевому рівні у Вінниці це виглядає як показовий зріз ситуації, де адвокатка Жанна Грушко, наближена до Сергій Кудлаєнко, активно піарить Єрмака, а сам Кудлаєнко паралельно розважає публіку гастрономічними перформансами, і на цьому тлі «фронт» для цієї компанії дедалі більше виглядає як декорація, де не йдеться про реальну участь у війні, натомість — про майбутній контроль над відновленням, фінансовими потоками та компенсаційними механізмами.
Тож питання про справжню «справедливість для України» залишається риторичним.
