Процес обрання представників до Ради ветеранів війни за незалежність при Міністерстві у справах ветеранів України, який мав стати інструментом прямого діалогу між захисниками та державою, дедалі більше набуває ознак масштабного системного скандалу. Ситуація на Вінниччині, де відбір супроводжується зміною регламенту та офіційними скаргами на непрозорість, виявилася лише частиною загальнонаціональної кризи довіри до процедур, організованих профільним міністерством. Якщо спочатку на Вінниччині за одне місце в Раді мали змагатися двоє кандидатів, то після несподіваного перенесення термінів прийому документів їхня кількість зросла до чотирьох, а сам процес, схоже, ризикує опинитися під загрозою дискредитації.
У 2025 році при Міністерстві у справах ветеранів України було ухвалено рішення про створення Ради ветеранів війни за незалежність України. Відповідне положення затвердили у грудні 2025 року. Новий орган визначили як консультативно-дорадчий, до складу якого мають увійти ветерани російсько-української війни. Основна мета Ради — залучення самих ветеранів до формування державної політики. Йдеться, зокрема, про питання соціального захисту, медичної та психологічної реабілітації, а також адаптації до мирного життя. Уже у 2026 році розпочався процес формування складу Ради. Він передбачає проведення регіональних зборів, під час яких обирають представників від областей.
За повідомленням Вінницької ОВА, регіональні збори у Вінниці були заплановані на 1 квітня 2026 року. Однак за кілька днів до визначеної дати було оголошено про продовження терміну подачі заявок до 17 квітня.
Якщо раніше за місця в Раді ветеранів війни за незалежність України від Вінниччини мали змагатися двоє кандидатів, то після подовження прийому документів їхня кількість зросла до чотирьох.
Через порушення принципів безбар’єрності та прозорості рух «Veteranka» оскаржив дії Міністерства ветеранів. Лідерка організації, офіцерка та одна з претенденток на місце у Раді ветеранів від Вінниччини Юлія Щербань жорстко розкритикувала роботу відомства. Вона заявила, що штучне продовження термінів подачі документів відбулося в умовах інформаційного вакууму: кандидати не отримали персональних повідомлень, а передбачений онлайн-формат голосування так і не запустили. Це обмежило доступ до виборів для багатьох ветеранів, особливо для тих, хто має обмежену мобільність через поранення.
У своєму дописі у соцмережах Юлія Щербань наголосила, що ситуація є «діагнозом системі». Вона звинуватила міністерство у кулуарності та нехтуванні регламентами, назвавши таку практику неприпустимою щодо захисників України. Щербань підкреслила: кожне рішення відомства має бути чесним і прозорим, зважаючи на жертви, які приносить армія. Пані Юлія пообіцяла забезпечити подальший громадський нагляд за формуванням Ради ветеранів.
Водночас постаті чотирьох претендентів, які нині змагаються за право представляти інтереси 40 тисяч ветеранів Вінницької області, вже відомі.
Юлія Щербань — ветеранка російсько-української війни, яка проходила службу у Збройних силах України як психологиня та військовослужбовиця. Після 2014 року займалася волонтерством, а з 2018 року проходила контрактну службу у 131-му окремому розвідувальному батальйоні. Із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році повернулася до війська та служила у 120-й окремій бригаді територіальної оборони, де обіймала посаду старшого офіцера групи безпеки.
Вона очолює ГО «Ведені серцем» та є активісткою руху «Veteranka» та ГО «Жіночий ветеранський рух». Має три вищі освіти — історичну, ступінь магістра з публічного управління та фахову підготовку з пропедевтики психіатрії.
Нині Юлія Щербань працює заступницею директора Вінницького інноваційно-технологічного ліцею, де керує осередком «Захист України».
Валентин Ковальський — діючий член Ради ветеранів України при Міністерстві у справах ветеранів України, що є консультативно-дорадчим органом, який представляє інтереси ветеранської спільноти на національному рівні. Водночас створена у 2025 році Рада ветеранів війни за незалежність України, куди Ковальський наразі претендує, має інший склад, функціонал і порядок формування.
Валентин Ковальський також очолює ГО «Піксельне серце» (раніше — «Спілка учасників АТО»). Має біологічну освіту та до 2014 року займався підприємницькою діяльністю. Брав участь у бойових діях у 2014–2015 та 2022–2024 роках.
Із січня 2025 року він керує комунальною установою «Ветеранський простір» Хмільницької міської ради, яка займається підтримкою та соціальною адаптацією ветеранів. Нагороджений медалями «За військову службу Україні» та «За поранення». У своїй діяльності акцентує увагу на розвитку інституційної ветеранської підтримки та реабілітаційних механізмів.
Завдяки продовженню строків відбору до участі долучилися ще два кандидати з вагомим професійним і військовим досвідом.
Андрій Паляниця — висунутий ГО «Брат за брата України» уродженець Херсонщини. У 2014 році, у віці 19 років, добровільно пішов на фронт у лавах Національної гвардії України, брав участь у запеклих боях на Сході України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою Президента за участь в АТО та іншими нагородами.
Має понад 9 років загального стажу, працював інспектором по роботі з особовим складом у в/ч 3056 Нацгвардії, з жовтня 2023 року працює помічником ветерана у Вінниці (пілотний проєкт Мінветеранів), є фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, обіймає посаду заступника голови «Ради безбар’єрності» при Вінницькому міському голові.
Серед пріоритетів пана Паляниці — розвиток цифрових сервісів для ветеранів через «Е-ветеран» і «Дію», а також розбудова фізичної доступності інфраструктури в громадах.
Четвертий претендент — Андрій Кармазін, представник ГО «Чат Ветерана».
Він має вищу фінансову освіту. У 2015 році та повторно у 2022-му був мобілізований до Державної прикордонної служби України, брав участь в обороні Сумської області. Поєднує військовий досвід із підприємницькою діяльністю у сфері харчування та активним волонтерством.
Серед ключових пріоритетів пан Кармазін визначає розширення доступу до соціальних гарантій для ветеранів і розвиток системи психологічної підтримки за принципом «рівний — рівному».
Втім, вінницькі суперечки виглядають стриманими на тлі подій в інших регіонах. У Рівному вибори до Ради ветеранів перетворилися на справжній силовий конфлікт: на дільницю намагалися пройти люди зі зброєю, а в розпал таємного голосування невідомий залив скриньку з бюлетенями зеленкою. Комісії довелося підраховувати вщент заляпані папери в гумових рукавичках під наглядом поліції та ДСНС.
Не менш хаотично пройшло волевиявлення в Івано-Франківську, де Рух «ЧЕСНО» зафіксував масові порушення: скриньки не були опломбовані, бюлетені не мали печаток ОДА, а через повітряну тривогу учасники просто кидали незахищені папери в ящики ще до офіційного старту. У Полтаві ж вибори супроводжувалися зняттям кандидатів на користь опонентів у день голосування, а в Дніпрі представника обирали шляхом відкритого підняття рук, що також викликало питання щодо демократичності такого підходу.
Ситуація, що склалася на Вінниччині та по всій країні, демонструє глибоку прірву між офіційною риторикою про підтримку ветеранів та реальним станом справ. Кандидати зауважують, що поки профільне відомство занурюється у «тихі процедури», базові потреби захисників залишаються невирішеними. Зокрема, піднімається питання критично низької оплати праці викладачів предмета «Захист України», через що досвідчені фронтовики не йдуть працювати до шкіл, а військово-патріотичне виховання молоді перетворюється на формальність. Наразі ветеранська спільнота Вінниччини очікує на реакцію міністерства на подані скарги, адже від цього залежить, чи стане майбутня Рада легітимним органом захисту прав тих, хто захищав Україну, чи залишиться черговим бюрократичним механізмом, сформованим через конфлікти та порушення.
