Як нардепи з Вінниччини відстоюють права корупціонерів: журналістів хочуть змусити мовчати

5 листопада 2025 року, наступного дня після оприлюднення позитивного звіту Єврокомісії щодо прогресу України на шляху до европейського співтовариства, Верховна Рада зробила крок, який може перекреслити роки антикорупційної боротьби. У першому читанні депутати підтримали законопроєкт, який під гаслами «захисту прав людини» ризикує стати інструментом цензури та захисту топкорупціонерів від викривальних розслідувань незалежних ЗМІ.

Закон імені корупціонерів?

Як раніше вже розповідали «Ми Вінничани», законопроєкт №14057, зареєстрований 21 вересня 2025 року, має громіздку офіційну назву — «Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку з оновленням (рекодифікацією) положень книги другої».

Однак за сухими юридичними формулюваннями ховаються норми, що становлять пряму загрозу свободі слова та розслідувальній журналістиці.

Найбільше занепокоєння викликають такі положення:

• Презумпція недостовірності. Пропонується автоматично вважати недостовірною будь-яку інформацію про особу, якщо її провину не доведено обвинувальним вироком суду. В українських реаліях, де судові процеси у справах про корупцію можуть тривати роками, це фактично накладе заборону на критику та оприлюднення доказів зловживань до остаточного вердикту.
• «Право на забуття». Ця норма дозволить фігурантам розслідувань вимагати видалення з публічного доступу «неактуальної» інформації, яка, на їхню думку, втратила «суспільний інтерес». Такий механізм відкриває для корупціонерів легальний шлях до зачистки архівів і «відбілення» власної репутації.

Якщо закон ухвалять остаточно, журналісти та редакції опиняться під постійною загрозою мільйонних позовів і судової цензури. Це неминуче змусить незалежні медіа вдаватися до самоцензури, аби уникнути фінансового та політичного тиску.

Хто стоїть за ініціативою

Автори законопроєкту запевняють, що їхня мета — осучаснити законодавство та розширити права людини відповідно до європейських стандартів. Ініціаторами виступило керівництво парламенту — Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, його брат Микола Стефанчук, перший віцеспікер Олександр Корнієнко та віцеспікерка Олена Кондратюк.

Втім, серед співавторів законопроєкту — десятки депутатів, які вже фігурували у гучних журналістських розслідуваннях. Зокрема:

• Андрій Клочко, якого журналісти-розслідувачі підозрювали у незаконному збагаченні.
• Богдан Торохтій, також фігурант антикорупційних розслідувань.
• Роман Каптєлов, незадекларовану московську квартиру виявили журналісти, після чого НАБУ відкрило кримінальне провадження.

Такий склад ініціаторів викликає цілком обґрунтовані сумніви щодо справжніх мотивів ухвалення цього законопроєкту, який радше виглядає як спроба створити для себе та колег зручний правовий щит від уваги журналістів і громадськості.

До списку співавторів суперечливого документа увійшли також усі четверо народних депутатів від «Слуги народу», обраних від Вінниччини — Ірина Борзова, Юлія Овчинникова, Максим Пашковський та Анатолій Драбовський. Компанію їм склав вінницький самовисуванець Геннадій Вацак.

Ляпас європейському майбутньому

Особливого цинізму ситуації додає її хронологія. Законопроєкт ухвалили в першому читанні 5 листопада — лише через день після того, як Єврокомісія оприлюднила щорічний звіт, у якому позитивно оцінила прогрес України на шляху до членства в ЄС, але водночас закликала утримуватися від кроків, що можуть послабити антикорупційні реформи.

Замість того, щоб дослухатися до рекомендацій європейських партнерів, парламент пішов у протилежному напрямку — створює законодавчі перепони для громадського контролю та антикорупційних викриттів, які є наріжним каменем будь-якої демократичної держави.

Цей законопроєкт — не про захист прав людини. Це закон про захист корупціонерів від правди.

Депутати Верховної Ради від Вінниччини за прийняття за основу законопроєкта №14057 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку з оновленням (рекодифікацією) положень книги другої» голосували наступним чином: