Прокуратура вчергове відзвітувала про повернення 52 га водойми на природоохоронній території у власність громади. Але хто стояв за схемою незаконної експлуатації заказника? І яке відношення до цієї історії має фігурант корупційної справи НАБУ Дмитро Копера? Нагадуємо деталі.
У Вінницькій обласній прокуратурі знову нагадали про перемогу в справі повернення водойми заказника площею майже 52 га та вартістю понад 5 млн. грн. у власність Шаргородської міської громади. Йдеться про ботанічний заказник місцевого значення «Копистирин», що входить до природно-заповідного фонду України. Відповідно до положення про заказник, на його території заборонено промисловий вилов риби та іншу нецільову діяльність. Однак у 2011 році місцева влада уклала договір із неназваним прокуратурою підприємцем, який дозволяв платну любительську риболовлю та використання водойми для рибогосподарських потреб.
За даними прокуратури, цей договір фактично був прихованою орендною угодою, що суперечила положенню про заказник. Водойму експлуатували в комерційних цілях, не сплачуючи орендної плати до місцевого бюджету.
У грудні 2024 року речники прокуратури звітували, що Господарський суд Вінницької області задовольнив позов Жмеринської окружної прокуратури та визнав договір про спільну діяльність недійсним, постановивши повернути водний об’єкт у розпорядження територіальної громади. Нині прокуратура рапортує про виконання рішення Господарського суду.
Втім, і у грудні, і зараз речники прокуратури «не назвали ім’я підприємця, який понад 13 років незаконно виловлював рибу у водоймі природно-заповідного фонду. Хоча це доволі колоритна фігура.
Раніше «Ми Вінничани» вже повідомляли, що йдеться про фізичну особу-підприємця з Мурафи – Василя Коперу. У травні 2011 року він уклав договір про спільну діяльність щодо земельної ділянки площею 51,8553 га на території ботанічного заказника «Копистирин». Контракт підписав Юрій Палазюк, тодішній голова Копистиринської сільської ради, ліквідованої у 2020 році. Важливо зазначити, що на той час Палазюк представляв Партію регіонів.
Паралельно з цим правоохоронці з січня 2022 року розслідують кримінальне провадження за ч. 2 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво). В матеріалах справи фігурує «невідома особа», яка роками використовувала ділянку без відповідного рішення органів влади про її передачу у власність чи оренду.
Колишній голова сільради Юрій Палазюк виправдовує передачу землі договором про співпрацю, підписаним 27 травня 2011 року. За його словами, документ мав на меті охорону ставка та рідкісних білих лілій, а Василь Копера нібито доглядав за водоймою на добровільних засадах. Водночас упродовж року в заказнику продавали квитки на вилов риби, з яких 10% коштів перераховували до бюджету сільради.
Слідство припускає, що цей договір міг слугувати прикриттям незаконного використання водойми. Проте темпи розслідування викликають підозри щодо його реальної мети – боротьби з корупцією чи її імітації.
Василь Копера раніше фігурував у справі про незаконний вилов риби. 20 жовтня 2020 року на річці Мурафа поблизу села Копистирин його та спільника затримали під час вилову 32 кг риби за допомогою 12 сіток. 20 листопада 2020 року Шаргородський районний суд визнав його винним у грубому порушенні правил рибальства (ч. 4 ст. 85 КпАП України) і оштрафував аж на 425 гривень.
На суді Копера заперечував свою вину, стверджуючи, що діяв на підставі рішення Копистиринської сільської ради, яке дозволяло йому виловлювати до 10 кг риби на день для потреб села, зокрема похоронних обідів.
На перший погляд, Копера виглядає як дрібний браконьєр. Проте ситуація змінюється, якщо згадати про його ймовірні зв’язки у високих кабінетах.
Василь Копера має однофамільця – Дмитра Коперу, заступника директора з інфраструктури регіональної філії «Південно-Західна залізниця» у структурі «Укрзалізниці». Дмитро народився у Мурафі та, судячи з по батькові («Васильович»), цілком може бути сином Василя Копери.
Дмитро Копера – відомий у Вінницькій області політик і бізнесмен. У 2015-2020 роках був депутатом Вінницької обласної ради від «Батьківщини», очолював Шаргородську районну організацію партії, був її спонсором та балотувався від неї у Верховну Раду у 2019 році. У 2020 році безуспішно намагався стати головою Мурафської сільської ради.
За чутками, в «Батьківщину» його привів колишній керівник «Південно-Західної залізниці» Олексій Кривопішин. Цей чиновник, що мав кар’єру і в «Блоці Юлії Тимошенко», і в Партії регіонів, був відсторонений у 2015 році від посади за підозрою у використанні державних коштів для будівництва розважального комплексу.
У лютому 2024 року НАБУ повідомило про масштабну корупційну схему в «Укрзалізниці», через яку компанія втратила 11,4 млн. грн. Слідчі з’ясували, що з 2018 по 2021 рік група посадовців сприяла перемозі «своїх» компаній у тендерах на постачання пневмоінструменту, штучно завищуючи його вартість.
Серед фігурантів справи – екс-голова правління «Укрзалізниці» Євген Кравцов та Дмитро Копера. Їм інкримінують ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (організація та привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем).
Чи справді Дмитро Копера пов’язаний із Василем Коперою, чи це лише випадковий збіг? Якщо між ними існує родинний зв’язок, ситуація з незаконною орендою заказника набуває зовсім іншого масштабу — вже не як історія про дрібних браконьєрів, а як частина більшої корупційної схеми.
