Політичний рік в Україні завершується черговим гучним корупційним скандалом, який може остаточно поховати і без того підірваний рейтинг пропрезидентської партії «Слуги народу». Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) оголосили про викриття у Верховній Раді організованої злочинної групи.
За версією слідства, народні депутати, покликані представляти та захищати інтереси виборців, перетворили свої мандати на прибутковий бізнес. За натискання «потрібних» кнопок у сесійній залі вони отримували грошову винагороду в «конвертах», фактично торгуючи своїми голосами.
Втім, сама по собі інформація про існування в лавах пропрезидентської фракції тіньових фінансових схем навряд чи стала несподіванкою. Про практику неофіційних виплат у фракції «Слуг народу» почали говорити майже одразу після позачергових парламентських виборів 2019 року, коли партія Зеленського отримала монобільшість у парламенті. Тоді про «конвертні» зарплати не повідомляли хіба що найбільш ледачі або лояльні до влади медіа.
Схема «KPI»: як працював «зелений синдикат»
За словами речників НАБУ та згідно з інформацією інсайдерських джерел, можна зрозуміти, що детективи антикорупційного бюро розслідують добре налагоджену схему, вибудувану за принципом корпоративної структури з жорсткою ієрархією.
Організатори не просто роздавали гроші, а впровадили систему так званих «показників ефективності» (KPI): вказівки надходили через закриту групу в WhatsApp, де депутатам надсилали номери законопроєктів із чіткою інструкцією — «за» або «проти», після чого спеціальні «наглядачі» в сесійній залі контролювали дисципліну, фіксуючи присутність і результати голосувань, а наприкінці кожного місяця, щочетверга, відбувався розподіл «бонусів» за попередній період.
Розцінки за таку «лояльність» постійно зростали: якщо восени 2022 року «такса» становила 2 тис. доларів, то вже у серпні 2025-го, на тлі погіршення економічної та політичної ситуації в країні, ставка сягнула 5 тис. доларів і більше, а максимальні виплати доходили до 20 тис. доларів готівкою.
Відомо, що розслідування цієї схеми почалося ще за часів керівництва НАБУ Артема Ситника. За свідченнями нині загиблого депутата Антона Полякова, нардепи партії отримували «зарплати в конвертах» — по 5 тис. доларів звичайним парламентарям і по 10–15 тис. доларів керівникам комітетів. Пізніше з оборудки вивели так званого «касира» — Олександра Трухіна, який відповідав за розподіл коштів.
Трухін, обраний до Верховної Ради у 2019 році за одномандатним округом № 40 на Дніпропетровщині, швидко здобув репутацію впливового гравця в бюджетному комітеті та куратором розподілу фінансів фракції «Слуга народу». За даними журналістів‑розслідувачів, він фактично контролював більшість членів бюджетного комітету та взаємини з підрядниками державних інфраструктурних проєктів, включно з програмою «Велике будівництво».
Скандальна історія з Трухіним почалася в серпні 2021 року, коли він потрапив у ДТП на Бориспільській трасі, у якій постраждали шестеро людей. Після аварії він намагався підкупити поліцейського, щоб уникнути відповідальності, що стало предметом кримінального провадження. У лютому 2022 року Трухін був виключений з партії «Слуга народу», визнав провину у спробі хабарництва, а Вищий антикорупційний суд згодом визнав його винним, зобов’язавши виплатити штраф та перерахувати кошти на підтримку Збройних Сил України. У 2023 році він склав депутатський мандат.
Хто вони фігуранти нової гучної справи?
НАБУ та САП офіційно не назвали прізвищ народних депутатів, яким оголошено підозри. Втім, за інформацією Центру протидії корупції, йдеться про п’ятьох парламентарів із фракції «Слуга народу». Показово, що саме ці політики у липні 2025 року голосували за законопроєкти, спрямовані на фактичне знищення незалежності антикорупційних органів — НАБУ та САП.
Так звані «нові обличчя», яких у 2019 році нашвидкуруч зібрали на політичних узбіччях, за роки перебування у парламенті так і не стали відомими широкому загалу ані законодавчими ініціативами, ані захистом інтересів виборців. Натомість кожен із них встиг «засвітитися» у гучних скандалах.
Юрій Кісєль — «Купівля майна президента». Голова Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури. Кісєль став впізнаваним у медіа не завдяки законотворчій роботі, а через операції з нерухомістю. У 2020 році він придбав у президента Володимира Зеленського будинок і земельну ділянку в Іванковичах за суму, що суттєво перевищувала ринкову. Це викликало численні запитання у журналістів-розслідувачів щодо походження коштів та можливого прихованого фінансування.
Євген Пивоваров — «Професор із темними зв’язками». Доктор технічних наук, член Комітету з питань енергетики. Якщо Пивоваров і відомий, то не стільки науковими здобутками, скільки сумнівними зв’язками. ЗМІ неодноразово повідомляли про його ймовірну причетність до схем фінансування партії через підставних осіб, а також про участь у лобіюванні інтересів великих енергетичних монополістів усупереч державним інтересам.
Ігор Негулевський — «Мріяв украсти і втекти». Представник Миколаївщини, член транспортного комітету. Один із найбільш скандальних мажоритарників. В інтернеті досі зберігається запис його приватної розмови, у якій він зізнається у бажанні очолити Міністерство екології хоча б на кілька місяців, щоб «заробити і звалити». Також Негулевський відомий нецензурною лайкою з парламентської трибуни та ініціативами, що грали на руку дорожньому картелю в межах програми «Велике будівництво».
Ольга Савченко — «Юристка із сумнівною репутацією». Заступниця голови Комітету з питань правової політики. До приходу в політику працювала у сфері міжнародного права, однак у Верховній Раді стала відомою як одна з ключових фігур у просуванні суперечливих судових реформ. Її неодноразово пов’язували з групами впливу, які намагалися заблокувати реальне очищення Вищої ради правосуддя. Її підпис регулярно з’являвся під законопроєктами, які експертне середовище називало загрозливими для демократії.
Михайло Лаба — «Тихий виконавець». Член бюджетного комітету, мажоритарник із Закарпаття. Лаба — типовий приклад «сірої миші», яка виконує брудну роботу без зайвого розголосу. Його ім’я рідко потрапляло у заголовки, однак він фігурував у розслідуваннях щодо непрозорого розподілу субвенцій на своєму окрузі. Його голосування стабільно синхронізувалися з партійною лінією — навіть тоді, коли це прямо суперечило передвиборчим обіцянкам виборцям.
«Юзік» покидає корабель?
Оптимізувати, структурувати та літературно покращити текст та додати інформацію про спростування партії «Слуга народу» про втечу «Юзіка»
Окремої уваги заслуговує ситуація навколо народного депутата Юрія Корявченкова (відомого як «Юзік» із «Кварталу 95»). За інформацією джерел видання ZN.UA, колишній актор і нинішній парламентар, нібито відчувши небезпеку, терміново виїхав з України.
Водночас у партії «Слуга народу» ці повідомлення спростували. 27 грудня в українських медіа справді ширилася інформація про нібито проведення обшуків у Юрія Корявченкова детективами НАБУ, однак офіційного підтвердження вона не отримала. У відповідь на численні запити журналістів у пресслужбі НАБУ заявили: НАБУ та САП наразі не проводять обшуки у народного депутата України Юрія Корявченкова».
Водночас, за даними інсайдерів ZN.UA, на цьому етапі розслідування детективи НАБУ не планували вручати Юрію Корявченкову офіційну підозру, хоча така можливість у майбутньому не виключається.
За роки депутатської діяльності Корявченков перебуває у фокусі публічної уваги не лише через свою розважальну кар’єру, а й через участь членів його родини у державних інфраструктурних проєктах. Відомо, що дві компанії, пов’язані з братом Юзіка — ПАТ «Рижівський гранітний кар’єр» (РГК) і пов’язані з ним ТОВ «Кар‑Гіл» та ТОВ «Брекстон» — поставляли щебінь у межах президентської програми «Велике будівництво» на загальну вартість майже у 2 мілярди гривень. Ці підприємства діяли в кооперації з великими дорожніми підрядниками, зокрема турецькою компанією «Онур», і суттєво розширили обсяги виробництва саме після старту програми у 2019 році, що додатково привертало увагу журналістів та громадськості до можливих непрозорих зв’язків між бізнес‑структурами й представниками влади.
Корявченков також фігурує у контексті медійних скандалів ще з 2019 року через так звані «плівки із ресторану», на яких він «навчав» криворізьких правоохоронців, як «робити справи» і хто тепер їхній «дах». Тоді скандал вдалося швидко залагодити без правових наслідків.
.
Наразі всім п’ятьом підозрюваним нардепам вручено клопотання про обрання запобіжних заходів. Їхні дії кваліфіковано як вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 28) та одержання неправомірної вигоди (ч. 4 ст. 368 КК України).
Це розслідування — лакмусовий папірець для правоохоронної системи України. Чи зможуть антикорупційні органи довести справу до реальних вироків, чи учасники «групи у WhatsApp» вийдуть сухими з води — покажуть найближчі місяці. Але вже зараз зрозуміло одне: міф про «нові обличчя» остаточно зруйновано.
