Обшуки в офісі «Батьківщини»: чи справді проти Юлії Тимошенко відкрили кримінальну справу?

Увечері 13 січня 2026 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) провело обшуки у центральному офісі партії «Батьківщина» в Києві.

Попередньо у НАБУ та САП офіційно повідомили лише про те, що викрили керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради України на пропозиції неправомірної вигоди низці народних депутатів, які належать до фракцій, не очолюваних цією особою, за голосування «за» або «проти» окремих рішень парламенту. Попередня правова кваліфікація правопорушення — ч. 4 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище). Деталі справи в антикорупційних органах пообіцяли оприлюднити згодом, водночас не назвавши ані прізвища очільника фракції, ані місця проведення обшуків.

Втім, майже одразу після цієї заяви інсайдери українських ЗМІ повідомили, що НАБУ і САП проводили обшуки в офісі партії «Батьківщина» на вулиці Турівській у Києві, а в межах кримінального провадження Юлії Тимошенко — голові партії «Батьківщина» та керівниці однойменної парламентської фракції — було вручено підозру.

Нардеп із фракції «Європейська солідарність» Олексій Гончаренко традиційно одним із перших озвучив версію подій, заявивши, що Юлія Тимошенко нібито вела перемовини з кількома парламентарями щодо їхнього переходу або неформального долучення до фракції «Батьківщина» за грошову винагороду. За його словами, один із народних депутатів зафіксував ці розмови на аудіо та передав відповідні матеріали до НАБУ.

Водночас у політичних колах залунали припущення, що кримінальне провадження проти Тимошенко може бути пов’язане з позицією її фракції під час резонансного голосування у липні 2025 року. Тоді «Батьківщина» майже в повному складі — разом зі «Слугами народу» та депутатами забороненої проросійської «Опозиційної платформи – за життя», які нині розбіглись по різним парламентським групам, — підтримала ініційований Офісом президента скандальний законопроєкт, що фактично позбавляв НАБУ та САП інституційної незалежності. Саме після цього рішення в Україні розпочалися перші з початку повномасштабної війни масові вуличні протести.

Під час того голосування Юлія Тимошенко публічно заявляла, що НАБУ і САП «перетворилися на неконтрольовану політичну структуру», яка нібито несе загрозу державному управлінню, та наполягала на необхідності «посилення парламентського контролю» над антикорупційними органами. Водночас 31 липня вона стала однією з небагатьох нардепів, які не підтримали голосування за відновлення повноважень НАБУ і САП.

Показово, що обшуки в офісі партії «Батьківщина» відбулися в той самий день, коли фракція Тимошенко підтримала звільнення голови СБУ Василя Малюка. Під час голосування у парламенті «Батьківщина», знову ж таки, синхронно тиснула кнопки «за» разом зі «Слугами народу» та депутатами колишньої «Опозиційної платформи – за життя».

Ініційована Зеленським відставка Малюка не знайшла розуміння ані серед значної частини суспільства, ані серед військових, ані навіть серед депутатів президентської фракції. У підсумку за відставку проголосували 235 народних депутатів, і якби не голоси 11 представників «Батьківщини», звільнення Малюка не відбулося б.

Разом із тим, за багато років ім’я Юлії Тимошенко знову опинилося у центрі кримінального провадження.

Кримінальні справи та арешти Юлії Тимошенко:

• 1995 рік— у березні Юлію Тимошенко затримали в аеропорту Запоріжжя під час спроби вивезти валюту на загальну суму близько 26 тисяч доларів США, тоді як законний ліміт на вивезення валюти становив 500 доларів. У липні того ж року митники аеропорту «Внуково» виявили в її ручній поклажі 100 тисяч доларів. У результаті проти Тимошенко та її чоловіка було порушено кримінальні справи за ст. ст. 17 і 70 КК України (контрабанда валюти). У вересні 2001 року Генеральна прокуратура України закрила ці справи через скасування кримінальної відповідальності за такі дії.
• 13 лютого 2001 року — Юлію Тимошенко, тоді одну з лідерок опозиції до президента Леоніда Кучми, заарештували під час масових протестів і помістили до Лук’янівського СІЗО в Києві. Офіційно підставою називали порушення порядку проведення мітингу та заклики до акцій непокори владі, проте арешт мав явно політичний характер. Після близько двох тижнів перебування Тимошенко у СІЗО кримінальне провадження щодо неї було закрито через відсутність складу злочину.
• 1990–2000-ті роки — справи корпорації «Єдині енергетичні системи України». Юлія Тимошенко очолювала цю корпорацію, створену за сприяння її колишнього соратника, сумновідомого прем’єр-міністра Павла Лазаренка, у 1995–1997 роках. Компанія контролювала значну частину газового ринку в Україні. Згодом проти Тимошенко та інших посадовців «Єдиних енергетичних систем» кілька разів порушували кримінальні справи, зокрема щодо податкових і фінансових порушень, частина з яких була пов’язана з газовими операціями за участю російських структур. Жодна з цих справ не завершилася обвинувальним вироком, що набрав чинності.
• 2010–2014 роки — серія кримінальних проваджень. Після приходу до влади Віктора Януковича проти Тимошенко відкрили одразу кілька справ — від використання коштів Кіотського протоколу до звинувачень у причетності до вбивства донецького бізнесмена Євгена Щербаня. Більшість цих проваджень згодом були закриті.
• 5 серпня 2011 року — арешт у залі суду. Під час розгляду так званої «газової справи» Печерський районний суд Києва взяв Юлію Тимошенко під варту.
• 11 жовтня 2011 року — вирок. Тимошенко засудили до 7 років позбавлення волі за перевищення службових повноважень під час підписання газових контрактів з росією у 2009 році. Вона відбувала покарання у Качанівській колонії в Харкові.
• 30 квітня 2013 року. Європейський суд з прав людини визнав арешт Тимошенко незаконним і свавільним, таким, що порушує Конвенцію про захист прав людини.
• Лютий 2014 року — звільнення та реабілітація. Після Революції Гідності Тимошенко звільнили, а українські суди закрили кримінальні справи, визнавши відсутність складу злочину.