Прем’єра нової комедії у Вінницькій облраді. Улюблений екс-прокурор Гройсмана та нинішній очільник цього органу влади Соколовий раптом розпорядився перевірити діяльність директора Гайсинського медичного коледжу Саблука. П’ять років Саблук влаштовував Соколового та навіть отримував від нього премії, а тепер — потрапив під таки собі ревтрибунал. Що шукатимуть постпреди Соколового? Невже все те, що давно лежало на поверхні, наприклад, десь загублену справа про отримання хабаря Саблуком…
На театральних підмостках вінницького політичного тераріуму розігрується нова, захоплива драма. Голова обласної ради Вячеслав Соколовий, відомий адепт «нульової толерантності до корупції», 13 серпня 2025 року раптово відчув непереборне бажання проаналізувати діяльність директора Гайсинського медичного фахового коледжу Анатолія Саблука. Задля такого шляхетного пориву було негайно підписано розпорядження про створення спеціальної робочої групи.
Згідно з документом, трупа високоповажних «аналітиків» на чолі із заступником голови облради та визнаним фахівцем у сфері накидання лайна на вентилятор Ігорем Івасюком має до 10 вересня підготувати свої висновки. А контроль за цим титанічним «розслідуванням» пан Соколовий, звісно ж, скромно залишив за собою.
І тут у найвибагливішого глядача виникає логічне запитання: що ж такого нового прагне дізнатись очільник облради про пана Саблука, чий п’ятирічний контракт добігає кінця у вересні 2025 року?
П’ять років — політ нормальний
За інформацією, оприлюдненою на сайті Вінницької обласної ради, Анатолія Саблука було призначено директором Гайсинського медичного фахового коледжу рішенням однієї з останніх сесій облради попереднього скликання — 24 вересня 2020 року. Того ж дня його звільнили з посади виконувача обов’язків керівника навчального закладу, а вже з 25 вересня він офіційно очолив коледж, уклавши контракт строком на п’ять років. При цьому Саблук отримав такий рівень довіри депутатів, перебуваючи у статусі підозрюваного у кримінальному розслідуванні щодо отримання хабаря.
У листопаді того ж року крісло голови облради посів відомий діяч партії «Українська стратегія Гройсмана» В’ячеслав Соколовий. Попри гучні заяви про «нульову толерантність до корупції», він так само вперто «не помічав» кримінальне провадження щодо Саблука. Упродовж майже п’яти років директор коледжу залишався для нього цілком «рукопожатним». Ба більше, пан Соколовий, який фактично зосередив у своїх руках право одноосібно призначати й звільняти керівників підпорядкованих облраді комунальних установ, регулярно та щедро преміював Саблука. Остання премія, за іронією долі, була виписана рівно за місяць до створення ревтрибуналу… тобто робочої групи з аналізу діяльності медичного коледжу..
Що ж змусило пана Соколового так раптово «прозріти»? Адже в біографії директора коледжу нічого не змінилося — вона й досі цілком відповідає бекграунду сумнівних персонажів, яких Соколовий полюбляє призначати на відповідальні посади.
Загублена справа про паркан
«Кредитна історія» пана Саблука дійсно сяє яскравими барвами. Слідчі встановили, що він вимагав та отримав хабар від директора приватного підприємства «Ладний Дім» за укладення договору на капітальний ремонт паркану коледжу та перерахування коштів за виконані роботи на суму 90 151 гривень.
За версією правоохоронців, хабар передавався у два етапи: 20 тисяч гривень — 28 грудня 2019 року, ще 25 тисяч гривень — 10 січня 2020-го. Наступного дня Саблука затримали, а під час огляду гуртожитку коледжу вилучили другу частину грошей. 11 січня йому повідомили про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України — одержання неправомірної вигоди службовою особою. Проте подальше розслідування справи зіткнулося з несподіваними перешкодами.
2 лютого 2021 року слідчий суддя Вінницького міського суду Сергій Клапоущак відмовив у наданні дозволу на затримання Саблука для обрання запобіжного заходу, попри аргументи слідства про те, що підозрюваний переховується. Відмову було обґрунтовано тим, що нібито сторона обвинувачення не довела належного повідомлення Саблука про виклики до слідчого. Відтак суд дійшов висновку, що факт переховування Саблука від слідства не доведений.
Таке «уважне» ставлення до прав підозрюваного було цілком прогнозованим, з огляду на те, що ще 13 січня 2021 року колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі головуючої судді Світлани Мішеніної та суддів Володимира Медяного і Ванди Дедик відмовила слідчим у клопотанні передати справу на розгляд до іншого суду. Правоохоронці наполягали на цьому через очевидний конфлікт інтересів: син підозрюваного, Сергій Саблук, працював суддею у Вінницькому міському суді, який і мав розглядати справу. На думку слідства, це могло викликати обґрунтовані сумніви в об’єктивності суддів. Однак апеляційна інстанція не знайшла для цього достатніх правових підстав.
Своєрідною кульмінацією цієї судової колізії стала ухвала Подільського районного суду Києва від 18 лютого 2021 року. Слідчі, очевидно намагаючись вирватися із «замкненого кола» у Вінниці та звернулися до столичного суду з клопотанням про арешт майна Саблука. Проте слідча суддя Світлана Захарчук «відфутболила» це клопотання назад у Вінницю, пославшись на порушення територіальної підсудності та зазначивши, що справа має розглядатися за місцем знаходження органу досудового розслідування — тобто на Вінниччині.
Ця ухвала стала останнім документом у справі Анатолія Саблука, який з’явився у відкритому доступі. Що відбувалося з розслідуванням далі — залишається невідомим.
Яблуко від яблуні…
Паралельно розгорталася не менш захоплива історія сина директора коледжу, судді Сергія Саблука. Його з 2014 року звинувачували у замаху на отримання хабаря в розмірі 75 тисяч доларів за поновлення на посаді лікарки. У травні 2014 року розпорядженням голови Вінницької облради Сергія Свитка було звільнено головну лікарку Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні Тетяну Антонець через закінчення строку контракту. Відразу після цього жінка вирішила оскаржити рішення в суді.
На цьому етапі у справу втрутилися місцеві активісти обласної молодіжної організації «Батьківщина молода», які запропонували лікарці «допомогу»… за хабар. Незабаром суддя Сергій Саблук виніс ухвалу про зупинення дії рішення обласної ради щодо її звільнення. За версією слідства, лікарці повідомили, що ухвала була винесена «авансом» і за неї слід сплатити 25 тисяч доларів. А за остаточне рішення сума мала зрости до 50 тисяч, тож загальна вимога сягала 100 тисяч доларів США..
Проте після десяти років судової тяганини Хмельницький міськрайонний суд виправдав суддю Саблука. Ключові докази, отримані в ході негласних слідчих дій, визнали недопустимими, бо прокурор «забув» надати дозволи на їх проведення. До того ж самі документи були вже завбачливо знищені через закінчення терміну зберігання.
У результаті суддя Саблук, як кажуть, вийшов на свободу з «чистою совістю». Хоча «вийшов на свободу» – це, мабуть, надто гучно сказано. Як уже зазначали «Ми Вінничани», вишенькою на цьому торті правосуддя стало те, що всі десять років, поки тривала справа, Сергій Саблук фактично не здійснював суддівських функцій, проте сумлінно отримував чималу зарплату. Лише за 2023 рік вона склала 1,25 мільйона гривень. На ці кошти, очевидно, й було придбано, зокрема незадовго до повномасштабної війни, елітний Mercedes-Benz GL 500.
Отже, робоча група Вінницької обласної ради вирушила на пошуки… Чого саме? Усього того, що роками лежало на поверхні, було описано в судових реєстрах та ЗМІ. Залишається лише здогадуватися про справжню мету цього раптового «аудиту». Можливо, хтось не поділив фінансові потоки перед новим навчальним роком? Причин може бути багато, але реальну боротьбу з корупцією, мабуть, слід відкинути одразу.
