Центральні та регіональні російські пропагандистські медіа останнім часом буквально захлинаються «сенсаційною новиною» про те, що в окупованому Севастополі передали до суду справу «викритого» 57-річного чоловіка, якого звинувачують у підготовці теракту біля пам’ятного знака на честь 300-річчя російського флоту. За версією ФСБ, фігурант справи є уродженцем Вінницької області.
Втім, російські силові структури традиційно приховують навіть його ім’я. Прізвище чоловіка не оприлюднили ані після затримання рік тому, ані тепер — коли кримінальне провадження вже передано до Південного окружного військового суду із затвердженим обвинувальним висновком.
Така інформаційна закритість виглядає показовою. У більшості кримінальних справ, де слідство заявляє про наявність доказової бази, ім’я обвинуваченого стає відомим ще на початкових етапах розслідування або щонайпізніше — після передачі матеріалів до суду. У цьому випадку інформація поширюється переважно через підконтрольні російські державні медіа — «Російську газету», «Раша Тудей» та профільні інформаційні агентства.
Їхні повідомлення майже дослівно повторюють одне одного, масово передруковуються регіональними пропагандистськими виданнями, однак незалежного підтвердження деталей справи, зокрема особи обвинуваченого, немає.
.
За версією російського слідства, чоловік навесні 2025 року нібито пройшов навчання з виготовлення вибухових пристроїв, а влітку самостійно зібрав радіокерований саморобний вибуховий пристрій. Як стверджує ФСБ, його планували використати для підриву пам’ятника у центральній частині Севастополя.
Чоловікові інкримінують одразу чотири статті Кримінального кодексу РФ: підготовку терористичного акту, навчання для здійснення терористичної діяльності, а також незаконний обіг і виготовлення вибухових речовин та пристроїв.
Такий набір звинувачень уже став своєрідним шаблоном у справах, які російські силові структури відкривають проти громадян України в окупованому Криму та Севастополі після 2022 року. Саме ці статті дозволяють передавати справи до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону — установи, яка розглядає більшість «українських» справ про тероризм і практично не ухвалює виправдувальних вироків.
Інформаційна кампанія навколо «запобігання теракту» у центрі Севастополя та затримання чоловіка, якого російські силовики пов’язують із Вінниччиною, розпочалася ще рік тому — після того, як ФСБ заявила про затримання уродженця Вінницької області.
.
Подібні справи зазвичай розгортаються за схожим сценарієм: гучні заяви про «викриття терориста», звинувачення у нібито зв’язках з українськими структурами, згадки про «націоналістичні погляди» та застосування одразу кількох статей російського кримінального законодавства.
Водночас незалежно перевірити такі твердження у більшості випадків неможливо через закритість кримінальних проваджень, недоступність матеріалів справ та відсутність можливості отримати інформацію з незалежних джерел.
У нинішній справі російські пропагандистські ресурси також описують фігуранта як людину з «національно-сепаратистськими поглядами», яка нібито була підписана на українські інформаційні ресурси, що збирають дані про російські військові об’єкти.
Однак самі по собі такі формулювання не є доказом злочину. Вони радше використовуються для створення образу «ворога» та формування необхідного інформаційного тла ще до початку судового розгляду.
Правозахисні організації Crimean Human Rights Group, ZMINA та КримSOS роками документують подібні кримінальні переслідування в окупованому Криму. За їхніми даними, типовими рисами таких справ є затримання без своєчасного повідомлення родичів, тиск на підозрюваних, закриті судові засідання та фактична відсутність виправдувальних вироків.
Перевірити, чи відповідають дійсності звинувачення саме у цій справі, наразі неможливо. Незалежні журналісти та правозахисники не мають доступу ані до самого фігуранта, ані до матеріалів кримінального провадження.
Достеменно відомо лише одне: російська сторона називає його уродженцем Вінницької області. Усі інші деталі — від обставин нібито підготовки теракту до мотивів чоловіка — відомі лише зі слів російських силових структур, які в умовах окупації Криму фактично контролюють усі етапи таких справ — від слідства до судового розгляду.
