Одеса знову в жалю. Але цього разу не через війну чи обстріли рашистів. Тим не менш, як часто буває, масштабна трагедія стає сигналом для перевірок і пошуку «стрілочників». Лише після того, як стихія забрала життя дев’яти людей, серед яких була дитина, влада починає розбиратися, що саме призвело до цієї катастрофи.
Внаслідок потужної зливи, яка накрила місто, Одеса фактично пішла під воду. За лічені години вулиці перетворилися на бурхливі ріки, а деякі райони опинилися в повній ізоляції. Рівень води місцями сягав грудей, що робило евакуацію надзвичайно небезпечною.
Найжахливішою сторінкою цієї трагедії стала загибель цілої родини з п’яти осіб, включно з 8-річною дівчинкою. Вони мешкали у цокольному приміщенні, яке миттєво затопила потужна хвиля, не залишивши жодного шансу на порятунок. Ще кілька людей загинули просто на вулицях міста, знесені потоками води.
Рятувальники ДСНС працювали всю ніч, евакуюючи людей із затоплених будинків та автобусів. Проте масштаби трагедії змушують поставити незручні питання: чи можна було уникнути людських жертв? І чому щоразу перевірки починаються лише після того, як непоправне вже сталося?
Місцева влада коментує, що за короткий час у місті випала майже двомісячна норма опадів, і жодна зливова каналізація не здатна впоратися з таким навантаженням. Однак чи була ця заява вичерпною відповіддю на питання про готовність міської інфраструктури до екстремальних погодних умов, які, за прогнозами кліматологів, ставатимуть усе частішими?
Реакція вищого керівництва держави не забарилася. Президент України Володимир Зеленський назвав ситуацію в Одесі «жахливою» і доручив віцепрем’єр-міністру Олексію Кулебі провести повну перевірку всіх фактів, що передували трагедії та могли спричинити такі серйозні наслідки. Детальний звіт очікується вже найближчим часом.
Це доручення, безперечно, є важливим кроком. Проте воно вкотре підкреслює реактивний, а не проактивний підхід до питань безпеки громадян. Замість системного аналізу ризиків, модернізації інфраструктури та розробки ефективних планів евакуації влада починає діяти лише тоді, коли лунає похоронний дзвін.
Трагедія в Одесі мала б стати не просто черговим інформаційним приводом для звітів та доручень. Вона повинна стати болючим уроком і поштовхом до реальних дій, спрямованих на запобігання подібним катастрофам у майбутньому. Проте, на жаль, щодо цього виникають великі сумніви.
