Представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини завітали до Барського районного суду Вінницької області й зафіксували, на їхню думку, низку порушень. Та іронія долі полягає в тому, що доки права пересічних громадян і підсудних у стінах суду залишаються поза увагою, права одного з «довгожителів» установи — судді Володимира Хитрука — охороняються з показовою старанністю. На це, щоправда, представники омбудсмена чомусь не звернули уваги. А шкода: адже у своєму звіті вони могли б відзначити великий позитив — в Україні все ж таки є людина, чиї права оберігаються на всі сто.
Суд, де підсудним ніде сидіти
Моніторингова група від Офісу Омбудсмана зафіксувала картину, далеку від європейських стандартів правосуддя. У двоповерховій будівлі суду, де вершаться долі людей, відсутнє навіть найпростіше укриття, як і інформація на стендах щодо алгоритму дій у разі оголошення повітряної тривоги.
Основні недоліки:
- Дефіцит простору: кімната для утримання підсудних розрахована на одну особу, що створює серйозні проблеми під час засідань.
- Проблеми з безпекою: судова територія не має боксу для спецтранспорту чи огородженої стоянки. Системи зв’язку, охоронної та тривожної сигналізації, а також пульт відеоспостереження відсутні.
- Ніякої конфіденційності: окремих кімнат для ознайомлення з матеріалами справи немає. Адвокати змушені спілкуватися з підзахисними просто в залі засідань.
- Бар’єри для людей з інвалідністю: будівля абсолютно не пристосована для маломобільних груп населення.
Представники Уповноваженого пообіцяли відобразити виявлені порушення у звіті та надіслати відповідні листи до компетентних органів.
Недоторканний суддя
На тлі цих спартанських умов для відвідувачів і учасників процесів історія судді Хитрука виглядає як зразок дотримання всіх можливих прав – правда, лише його власних.
- 2000 доларів у «Шевроле-Лачетті»: У 2013 році Хмельницький міськрайонний суд виправдав суддю Володимира Хитрука у справі про хабар у розмірі 2000 доларів США. За версією слідства, гроші йому передала мати засудженого — просто в салоні автомобіля «Шевроле-Лачетті». Це нібито була плата за внесення у вирок, постановлений під головуванням Хитрука, завідомо неправдивих даних: щоб замість призначених сину п’яти місяців арешту у документі з’явився запис про покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Суддя категорично заперечував і сам факт зустрічі, і передачу грошей. Суд визнав аудіозаписи розмов про вимагання хабаря недопустимими доказами, експертиза не підтвердила, що голос на них належить Хитруку, а криміналістична перевірка показала відсутність на руках і одязі судді слідів «фантомної фарби», якою були оброблені купюри.
- Не хабар, а позика сусідці-адвокатці на лікування: У серпні 2018 року СБУ спільно з детективами НАБУ знову гучно затримали суддю Хитрука. За версією слідства, за посередництвом адвокатки Валентини Іванової він вимагав 20 тисяч гривень від місцевого мешканця за закриття адміністративної справи про керування автомобілем у нетверезому стані. Правоохоронці повідомляли, що суддю та адвокатку «прийняли» прямо на робочому місці після отримання всієї суми неправомірної вигоди. Але вже наступного дня, попри відкриту кримінальну справу за ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди), Хитрук спокійно вийшов на роботу. Провину він категорично заперечував, пояснюючи, що отримав від Іванової лише 1000 гривень — як повернення давнього боргу. За словами судді, він позичав гроші на її лікування, бо знав адвокатку як сусідку, і того дня вона просто повернула останню частину суми. «Я навіть відмовлявся брати, бо вона потребувала їх більше, але вона наполягала… Я в кабінеті відкрито взяв ці гроші, поклав у гаманець, нічого не підозрюючи», — переконував Хитрук. Далі справа перетворилася на справжній серіал: її то закривали через «брак доказів», то скасовували закриття, аж поки обвинувачувальний акт не потрапив на розгляд Вищого антикорупційного суду. Втім, Хитрук у ньому вже не фігурував. Натомість адвокатці Валентині Івановій інкримінували підбурювання до дачі хабара, безпосереднє посередництво в його передачі та шахрайство (ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 та ч.1 ст.190 КК України). Крапку в цій історії поставили 28 травня 2021 року, коли справу остаточно закрили через смерть Іванової.
- «Плоди отруєного дерева»: Особливе місце у скандальній кар’єрі судді Володимира Хитрука посідає його дивовижна поблажливість до нетверезих водіїв. Громадські організації роками били на сполох: справи про керування у стані сп’яніння він систематично закривав через «малозначність». У результаті замість штрафу та позбавлення прав порушники відбувалися лише усним зауваженням. Вища рада правосуддя, попри численні скарги, обмежувалася максимум попередженнями — ніби йдеться про запізнення на роботу, а не про систематичне ігнорування закону. Втім, «творчість» судді не обмежилася лише п’яними водіями. Хитрук відзначився й гучним рішенням у справі Нелі Мельник, колишньої першої заступниці голови Барської районної державної адміністрації. Чиновниця одночасно отримувала зарплату на держслужбі та як менеджерка з регіонального розвитку у вінницькій організації партії «Європейська Солідарність». Здавалося б, типовий конфлікт інтересів. Але не для судді Хитрука. Він закрив провадження, пославшись на те, що НАЗК начебто не мало повноважень складати протокол про порушення. Більше того, застосувавши суперечливу доктрину «плодів отруєного дерева», суддя дійшов до висновку, що нібито рішенням Конституційного Суду адміністративну відповідальність за такі корупційні діяння скасовано.
Інакше кажучи, поки Офіс Омбудсмана готує листи про відсутність пандусів та камер у Барському суді, сама система правосуддя наочно демонструє свій вибірковий підхід до прав людини: для громадян — відсутність безпеки й сумнів у справедливому суді, для суддів — недоторканність, поблажливість і всі гарантії. А щоб картина була повною, додається ще й державне забезпечення: згідно з податковою декларацією, у 2024 році суддя Хитрук щомісяця отримував у середньому 122,8 тисячі гривень.
