Липовецька громада на Вінниччині слугує яскравим прикладом того, як у сучасній Україні влада поєднує в собі стару радянську партноменклатуру, що вчасно переорієнтувалася на службу олігархам, зрощуючись із напівкримінальними елементами та колишніми силовиками, які не цуралися грубих порушень закону. Керівництво громади — міський голова Віктор Бичков, його заступник Анатолій Дацький і впливовий начальник юридичного відділу Андрій Гула — втілюють цей неоднозначний союз минулого й сьогодення.
«Політрук»
63‑річний Віктор Бичков, уродженець Узбекистану, здобув освіту агронома в Білоцерківському сільськогосподарському виші й розпочав кар’єру в колгоспах Липовецького району на Вінниччині. Його здібності швидко привернули увагу Комуністичної партії Радянського Союзу, що безальтернативно правила в той час, і Бичков отримав посаду інструктора організаційного відділу Липовецького райкому КПРС. У 1990 році, завдяки протекції партії, він очолив Богданівську сільраду. Після здобуття Україною незалежності, на відміну від країн Балтії, де партійну номенклатуру піддали люстрації, в Україні таких заходів не проводили, що дозволило Бичкову з 1994 року обіймати керівні посади в районному управлінні сільського господарства. У 1998 році він став заступником голови Липовецької райдержадміністрації (РДА), відповідаючи за агропромисловий комплекс, а в 2005 році його підвищили до першого заступника голови РДА та начальника управління агропромислового розвитку. З 2009 по 2011 рік Бичков очолював це управління.
У 2011 році він перейшов у приватний сектор, ставши керівником Війтовецької філії ПрАТ «Зернопродукт МХП», а з 2020 року — Липовецького виробничого підрозділу цього підприємства, що входить до бізнес-імперії «курячого олігарха» Юрія Косюка. Саме олігархічний бізнес і просував Бичкова на посаду голови Липовецької громади під час місцевих виборів 2020 року, хоча офіційно він балотувався від партії «Батьківщина».
Але попри всі зусилля, на виборах 2020 року Віктор Бичков поступився чинному міському голові Миколі Грушку, кандидату від «Української стратегії Гройсмана», правда, лише 193 голосами. Однак те, що не вдалося досягти через голосування, було реалізовано завдяки закулісним інтригам і, ймовірно, шантажу. Вже 21 грудня 2020 року Грушко зненацька оголосив про відставку, мотивуючи це сімейними обставинами, турботою про здоров’я та безпеку своєї родини. «Стратеги» Гройсмана мовчки це «проковтнули» (або свідомо, за домовленістю, «злили» свого висуванця). У підсумку на позачергових виборах 31 жовтня 2021 року Віктор Бичков здобув перемогу й очолив Липовецьку громаду.
«Бригадир»
Анатолій Дацький, якого Віктор Бичков призначив своїм заступником з питань діяльності виконавчих органів, фактично є «правою рукою» міського голови. Причому, обидва посадовця фігурують у державному реєстрі корупціонерів.
Фактично, завдячуючи Бичкову, уродженець Новочеркаська, Ростовської області (рф) Анатолій Дацький був мобілізований на державну службу прямо з лав «тітушок». З серпня 2014 року по січень 2022 року він працював тренером-викладачем із греко-римської боротьби у Вінницькій школі вищої спортивної майстерності, а у вересні 2019 року очолив обласну федерацію цього виду спорту. Водночас його неофіційна діяльність у цей період знайшла відображення в резонансних кримінальних справах, пов’язаних із масштабною бійнею за територію колишнього консервного заводу у Вінниці на вулиці Нечая 13 травня 2019 року.
Того дня кілька сотень «тітушок» увірвалися на територію, де вже працювали приватні підприємства. Під час сутичок із іншими групами «тітушок», які називали себе «регіональною охороною», «активістами» та «місцевими мешканцями», застосовувалися димові шашки, уламки цегли та сльозогінний газ. Надвечір поліція залучила спецпідрозділи, які взяли територію штурмом. Унаслідок операції було затримано кілька десятків осіб, серед яких опинився і Дацький.
Спочатку його, як і інших учасникам подій, обвинувачували в організації масових заворушень (ч. 1 ст. 294 КК України), але згодом справу перекваліфікували на групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК України). У підсумку кримінальні справи закрили «у зв’язку зі щирим каяттям» затриманих.
«Костолом»
Начальник відділу юридичного забезпечення та комунальної власності Липовецької міськради Андрій Гула, попри формально не ключову посаду, тим не менш користується значним впливом у команді Бичкова. Він має повноваження діяти від імені міськради, як юридичної особи, підписувати договори та виконувати інші важливі функції. А його минуле пов’язане з гучною кримінальною справою, яка тягнеться з 2008 року.
24 листопада 2008 року Гула, будучи оперуповноваженим із боротьби з незаконним обігом наркотиків Оратівського райвідділу міліції, разом із колегами — операми сектору карного розшуку Василем Атаманським та Олександром Портянком, — брав участь у жорстокому побитті місцевого жителя Олександра Куяновського. Приводом стало повідомлення про нібито крадіжку ним 1500 гривень. За даними слідства, без належної реєстрації справи трійця затримала Куяновського та протягом двох годин силою змушувала його зізнатися у злочині. Судово‑медична експертиза зафіксувала у потерпілого переломи ребер і хребця, підвивих ключиці та численні синці.
Кримінальну справу було порушено за ч. 2 ст. 127 (катування) та ч. 2 ст. 122 (умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості) КК України. Вона досі «кочує» із суду до суду і наразі перебуває на розгляді у Липовецькому районному суді.
Попри кримінальну справу, Гула безперешкодно продовжив кар’єру. До кінця 2010 року, наче й не було нічого, він обіймав посаду оперуповноваженого з боротьби з незаконним обігом наркотиків, після чого майже рік працював у карному розшуку Липовецького райвідділу МВС. У 2011–2012 роках він очолював юридичний сектор апарату Липовецької райдержадміністрації, а згодом став юрисконсультом ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» — компанії, що входить до бізнес-структур підприємця Руслана Марківського, який у 2010 році був партнером олігарха Сергія Тігіпка й балотувався до Липовецької районної ради від тігіпківської партії «Сильна Україна», але безуспішно; утім, у 2015 році Марківський таки здобув жаданий мандат, але вже як висуванець блоку Петра Порошенка. Після початку повномасштабної війни Гула, заангажований Бичковим, став головним юристом Липовецької міської ради.
Липовецька громада відображає типові риси української влади, де в густому «замісі» поєдналися стара радянська номенклатура, олігархічні впливи та напівкримінальні постаті. Чи здатен такий симбіоз гарантувати демократію, верховенство права й управління без корупції? Відповідь, здається, лежить на поверхні.
